Інтерактивне навчання учнів
Інтерактивне навчання учнів
(форми і методи, рекомендації до їх застосування).
Структура інтерактивного уроку.
У сучасній дидактиці основними відмінностями інтерактивної освіти від традиційної визначають:
- відсутність присилування активізації пізнавальної діяльності; достатньо швидке залучення учнів до активної діяльності; самостійний (індивідуальній чи груповий пошук рішення проблеми на відведеному рівні сил); створення емоційно-вольового фону для активної діяльності; безперервно діючі прямі та зворотні зв`язки між педагогом і учнем; зміна ролі вчителя на роль консультанта; суб`єктно-суб`єктні відносини між педагогом і учнями як прямо так і опосередковано через малу групу, начальний текст, комп`ютер; ефективність досягнення мети навчання тощо.
Інтерактивні методи навчання-це модель відкритого обговорення, що розвиває в дітях уміння сперечатися, дискутувати і розв`язувати відзначені задачі.
Вивчивши велику кількість літературних рекомендацій, методи інтерактивного навчання можна згрупувати у таблицю(див. табл. №1). Таблиця 1.Методи інтерактивного навчання
|
Кооперативна навчальна діяльність |
Фронтальна робота |
Дискусійне навчання |
Ігрове навчання (ситуативне моделювання) |
|
Модель організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою |
Інтерактивні методи, в яких передбачається робота всього класу |
Широке публічне обговорення якого-небудь спірного питання |
Побудова навчального процесу шляхом залучення учнів до гри |
|
|
|
|
Уроки, на яких можна використовувати інтерактивні методи:
|
- вивчення нового матеріалу і первинного закріплення нових знань; - комплексного застосування ЗУН учнів; - закріплення і розвитку ЗУН; - комбінований; |
- комплексного застосування ЗУН учнів; - формування вмінь і навичок; - перевірки знань; - закріплення, розвитку ЗУН; |
- вступний; - вивчення нового матеріалу і первинного закріплення нових знань; - повторювально-узагальнювальний |
- комплексного застосування ЗУН учнів; - закріплення і розвитку ЗУН; - повторення; - повторювально-узагальнювальний |
Структура інтерактивного уроку стала майже класичною (див. табл. №2).
Таблиця 2. Структура інтерактивного уроку
|
Етапи |
Мета проведення етапу |
Зміст діяльності |
|
1. Мотивація (не більш, ніж 5 % робочого часу) |
Сконцентрувати увагу учнів на проблемі, викликати інтерес до досліджуваної теми |
Запропонувати учням: • цитати; • короткі історії; • пізнавальні питання; • невеликі завдання для міркування |
|
2. Пред'явлення теми й очікуваних навчальних результатів (не більш ніж 5 % навчального часу) |
Забезпечити розуміння учнями змісту їхньої майбутньої діяльності (того, що вони повинні досягти в процесі уроку, і того, що від них очікує вчитель) |
Залучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників НВП |
|
3. Надання необхідної інформації (10% навчального часу) |
Дати учням достатню інформацію для виконання практичного завдання |
Познайомити з роздавальним матеріалом. Викласти навчальний матеріал у формі міні-лекції, бажано із зоровими опорами. Здійснити презентацію виконаного домашнього завдання |
|
4. Основна частина уроку. Інтерактивна вправа (60 % навчального часу) |
Забезпечити практичне засвоєння матеріалу |
1. Інструктування (правила виконання, послідовність навчальних дій, визначення часу на виконання), 2. Об'єднання в групи (або розподіл ролей). 3. Виконання завдання (учитель-організатор, консультант, що веде дискусії). |
|
5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (20 % навчального часу) |
Обговорити отримані результати, порівняти з очікуваними |
Фронтальна бесіда з класом: • Що нового довідалися? • Яких навичок набули? • Чи можна ними скористатися в житті? • Що сподобалося на уроці? |
Але щоб успішно використовувати інтерактивні методи навчання вчитель повинен сам бути готовим і відповідати критеріям:
- Знання психологічних особливостей віку учнів. Уміння встановлювати контакт з кожним учнем і класом. Уміння налагоджувати позитивну психологічну атмосферу. Уміння створювати дух співтовариства. Володіння методико. Організації і проведення інтерактивного навчання.
Які же методи рекомендації можна запропонувати щодо впровадження інтерактивного навчання?
Треба звернути увагу на підготовку приміщення до роботи (як розставити стільці і столи, щоб усі все бачили, вільно спілкувалися, якщо треба переміщались), створити фізичній комфорт. Обов`язково підготувати необхідне обладнання, таблиці, досліди, і інші ресурси. Беззаперечно потрібно забезпечити психологічну підготовку, створити умови психологічного комфорту, доброзичливості, можливості для творчого самовираження і самореалізації учасників Учасників на інтерактивних заняттях повинно бути не більше 30 учнів (при таких умовах можлива продуктивна робота в малих групах, щоб кожен був почутим і кожна група мала змогу представити свої результати) Важливо, щоб у роботі були задіяні всі учасники. Створювати пари і малі групи треба на основі добровільності за бажанням учасників чи випадкового вибору; Обов`язково підбивати підсумки, відмічати позитивні зміни в учнях, стимулювати їх на подальшу роботу
Ефективність методів інтерактивного навчання великою мірою залежить від вдалого їх поєднання із засобами навчання, які при цьому використовуються, методами стимулювання активності учнів на всіх етапах опрацювання навчального матеріалу.
1.Організація роботи в парах.
Позитивний момент - те, що всі учні мають можливість висловлюватися, обмінюватися ідеями зі своїми партнерами і тільки потім оголосити їх всій аудиторії крім того, даний метод дозволяє залучити до роботи кожного учня.
Рекомендації для вчителя: а) Швидко розподіляти учнів та парами: б) Давати посильні завдання й об`єктивно оцінювати результати роботи пари.
Приклади деяких методів організації роботи в групах
"Ланцюжок" - Робота організована в такий спосіб:
- вчитель учням пропонує довільно утворити робочі пари; протягом 3 хвилин пари обговорюють завдання; по черзі виходять до таблиці із символічним зображенням ланцюжка і записують свої пропозиції; якщо цей варіант уже внесено до таблиці учасник робочої пари експромтом повинні продиктувати нові, щоб не перервати ланцюг.
"Обговорення завдання в парі" - кожній парі пропонується за обмежений час обговорити конкретне завдання, тезу чи точку зору, а потім висловити її.
"Аналіз письмової роботи партнера" - після виконання письмової роботи пропонується парами обмінятися своїми роботами і перевірити її.
"Інтерв`Ю у напарника" - діти в парі ділять між собою ролі: хто буде брати інтерв`ю, а хто буде відповідати. За обмежений час треба скласти запитання щодо теми чи проблеми заняття і провести інтерв`ю
Примітка. НЕ СЛІД:
- Під час активного слухання давати поради; Змінювати тему розмови; Оцінювати особистість, що говорить; Перебивати; Розповідати про власні досягнення.
Організація роботи в малих групах, об`єднаних загальною метою, під безпосереднім керівництвом вчителя і у співпраці з учнями.
Переваги групової роботи:
- За той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший. Висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь. Формується вміння співпрацювати розвиваються комунікативні навички.
Методичні рекомендації для ефективної організації групової роботи:
- Необхідно об`єднувати учасників в групи з 3-5 осіб (це оптимальна межа для даної роботи). Усі члени групи повинні добре бачити один одного. В процесі роботи групи кожен повинен мати можливість висловлювати власну думку. У кожній групі учасник за бажанням виконує певну роль - спікера, секретаря, посередника, доповідача.
При підготовці до такої форми роботи вчитель повинен підготуватися:
- Обрати тему чи проблему для розв`язання. Намітити її вирішення. Вірно обрати інтерактивний метод щодо до конкретного заняття чи групи. Кожній групі дати чітку інструкцію щодо виконання завдання. Обов`язково нагородити за групову роботу. Контролювати і за необхідності допомагати групам у роботі. Підчас підбиття підсумків роботи коментувати роботу групи по виконанню поставлених завдань.
"Карусель" - метод ефективний якщо вчителю необхідно зробити перевірку обсягу і глибини знань, одночасно активізувати роботу учнів у дискусійному обговоренні проблеми чи питання. Даний метод сприяє розвитку в учнів уміння аргументувати свої відповіді і відстоювати свою власну думку, позицію.
"Діалог" - суть в тому що групи шукають узгодження рішення, а результат роботи повинен бути відображений у вигляді схеми, переліку ознак, кінцевому тексті. Ця методика включає протидію і критику позицій тієї чи іншої групи, а вся увага приділяється сильним моментам позиції інших. Експерти фіксують загальні погляди і під час завершення роботи дають узагальнену відповідь.
"Акваріум" чи "Подвійне кільце Сократа" - ефективними для розвитку навичок спілкування, удосконалення вмінь дискутувати й аргументувати свою думку.
"Загальний проект": групи одержують завдання різного змісту, які висвітлюють проблему з різних боків. При завершенні роботи кожна група робить звіт-презентацію роботи, свої запитання. З різних записів складається проект, який презентується і доповнюється групою експертів.
"Незакінчені речення" - активізація знань щодо ознак визначення. Вчитель роздає учням картки з початком речення, пропонуючи його закінчити. Після роботи вчитель проводить обговорення і підбиває підсумки.
Метод проектів. Цінність цього методу полягає в тому, що цей метод орієнтує учня на створення певного продукту, а не просто на вивчення начальної теми або участь в якомусь виховному заходи.
Методичні рекомендації щодо використання методу проектів:
- вибирати значущу у дослідницькому, творчому плані проблему або завдання, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв`язання; передбачити практичну, теоретичну, пізнавальну значущість результатів; обов`язково самостійну діяльність учнів; структурування змістової частини проекту обов`язково із зазначенням поетапних результатів; використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджувальних завдань, висунення гіпотези їх розв'язування, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки.
Дискусія - (лат. розгляд, дослідження) суперечка, обговорення певного питання. Базується на обміні думками між учнями і вчителем та учнями тощо.
Дискусії можуть бути у формах:
"Круглий стіл". Засідання експертів групи ("панельна дискусія"). Форум. Симпозіум. Дебати. Судове дослідження.
Правила дискусії:
Доброзичливе ставлення й увага до кожного учасника. Стислість, змістовність, аргументованість виступів. Не відхилятися від теми, зосереджувати увагу на питаннях дискусії. Утримання від схвальних або несхвальних висловлювань. Загальний висновок - не кінець роздумам над проблемою, а наступний крок у дослідженні нової теми.
Для проведення якісної дискусії вчителю треба володіти необхідними навичками і вміннями організації дискусії та ретельно підготувати учнів для цього:
Всі учасники дискусії мають бути підготовленими до дискусії, знати тему і коло питань, які виносяться на обговорення. Потрібно створити в класі позитивну психологічну атмосферу. Кожен учасник повинен мати чіткі тези своєї позиції, точну постановку завдань, а не реферат, читання якого - марне витрачання часу. Можна практикувати "розминку" з метою залучення до дискусії всіх учнів. Дискусія має бути спрямована на з`ясування проблеми, а не на змагання її учасників. Протилежні точки зору не повинні відмітатися, бо саме їх наявність просуває дискусію вперед. Дискусійні зауваження мають бути зрозумілими.
Гра - як інтерактивний метод навчання.
Ділова гра - це форма відтворення предметного і соціального змісту життєдіяльності учня, моделювання тих систем, умов, зв`язків, що характерні для цієї діяльності як цього. За допомогою знакових засобів будується життєва чи професійна ситуація близька до реальної діяльності.
Ділові ігри розподіляють на :
Пізнавальні ділові ігри - використовують з метою набуття знань. Симулятивні ігри - відтворюють відому ситуацію, яка мала місце в житті (при цьому всебічно аналізують проблему, яка вже була в дійсності); результати розв`язання пов`язують із практикою. Ситуаційні ігри - розглядають складні ситуації, можливі у практиці. Ці ситуації фіктивні, хоча й правдоподібні.
Суть рольової гри полягає у розігруванні учасниками заданих проблемних ситуацій. Специфікою гри є те, що вона залишається педагогічним процесом, спрямованим на досягнення мети навчання й виховання, розвиток особистості учня.
Методичні рекомендації щодо розроблення і проведення ігор:
Ділова гра має стати засобом розвитку теоретичного і практичного мислення, актуалізації і закріплення наявних знань і вмінь;. Мають бути розроблені правила гри підпорядковані нормам життєвих, професійних і соціальних відносин, що формують необхідні якості особистості. Має бути створений сприятливий психологічний клімат, в якому всі учасники відчувають себе розкуто, в атмосфері взаємодії. Треба передбачити проблемні ситуації, які долучатимуть партнерів до спільної діяльності в умовах діалогового спілкування, яке породжує колективістське мислення учасників під час аналізу умов, вироблення спільних рішень, досягнення проміжної і кінцевої мети гри. Після ділової гри зазвичай проводиться групова дискусія як засіб зворотнього зв`язку відносно поведінки в грі.
Рольова гра "Прес-конференція".
На підготовчому етапі вчитель пропонує учасникам розглянути проблему і написати доповідь чи наукову статтю. Пропонує поділитись на дві групи - ролі "консультанти" та "репортери". "Консультанти" заздалегідь готують повідомлення з проблеми на основі аналізу навчальної і наукової літератури. Група "репортерів" заслуховує виступи "консультантів", готує запитання щодо їхнього змісту з метою отримання якнайбільшої інформації з означеної проблеми для створення наукових статей, доповідей, виступів на конференціях тощо.
Сама гра проходить за етапами:
Доповіді "консультантів". Запитання "репортерів". Складання "репортерами" розгорнутого плану-конспекту майбутніх статей з опорою на використаних у літературі. Презентація "репортерами" особистого доробку. Презентація "консультантами" Складеного словника.