Сценарій єдиної виховної години до Дня пам’яті учасників бойових дій на територіях інших держав «Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану…»
Мета: Формувати уявлення про взаємодопомогу іншим народам у скрутні часи, возвеличувати мужність юнаків, які воювали на території інших держав, вшанувати пам'ять загиблих у афганській війні, виховувати повагу до воїнів-героїв.
Форма проведення: Відео-урок.
Обладнання: епіграф до уроку, відео "Афганістан", "Афганістан 1988. Бій за висоту 3234, 9 рота 345 ОПДП", на дошці - роки війни 1978-1988, ноутбук, вірші про Афганістан, лист молодого воїна до матері, питання для підсумкового опитування гімназистів.
Хід проведення
"Старі оголошують війну,
а помирати ідуть молоді"
Герберт Губер
І. Вступна розповідь вчителя.
Доброго ранку, діти! Сьогодні ми з вами зібрались на відео-уроці для того, щоб згадати події 24-річної давнини. Згадати ті часи, коли 18-річні юнаки Радянського Союзу й України в тому числі йшли воювати на смерть... Та віддавали свої життя вони зовсім не за рідну землю... Молоді українці тоді не відали, що дехто з них ніколи не повернеться з гір Афганістану, поклавши голови на чужині.
Афганістан...
Згадаймо ті дні, коли разом з світанком
Вставали ми всі і мчались на танках,
Або "БеТееРом", вперед на ті гори
Де ворог засів, що бив по колонах.
Афганістан...
Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.
Шануймо батьків наших рідних. Пониклих
В журбі за синочком, що смерть там знайшов...
Геройски загинув! У вічність пішов!...
ІІ. Основна частина відео-уроку.
Перегляд відео "Афганістан 1988. Бій за висоту 3234, 9 рота 345 ОПДП" Розкриття сутності епіграфу до відео-уроку.
- Як ви розумієте слова 31-го американського Президента Гурберта Губера?
Лист молодого солдата до матері.
Інколи, в хвилини затишшя юнаки писали листи своїм матерям, які навіть не знали, куди направились їхні сини.
"Мамо. Рідна моя, мамо.
Я вже далеко від оселі.
В чужій країні, за "Салангом",
Де гори, спека і пустелі.
Я знаю, що немає в тебе сну,
Коли поїхав я "за річку".
З тих пір ти посивіла враз...
Не засипаєш кожну нічку...
Щоб повернувся я додому -
Ти Бога молиш... Щохвилини...
Я повернуся, мамо! І побачу
Зелені наші полонини!
Я обніму тебе і сам заплачу.
Промовлю тихо: "Я з тобою.
Ніхто нас не розлучить більш
Несправедливою "війною".
Бог допоміг нам! Та молитва,
Яка злітала з вуст твоїх,
Бар'єром стала перед смертю!
Сина залишила в живих!"
Перегляд відео "Афганістан" Хвилина мовчання за загиблими воїнами.
Ціною крові захистити, так називаєму "свободу",
Тебе відправили у пекло. В чужу країну, до народу,
Що не чекав від нас нічого і не просив про допомогу.
Йдучи на цю страшну війну, ти свято вірив в перемогу!
Хвилина мовчання... Діти, не сидіть.
І в пам'яті павших - героїв уявіть.
Навіки в наших серцях безсмертних імен їх звучання.
Хвилина мовчання... Хвилина мовчання...
ІІІ. Узагальнююча бесіда з гімназистами.
- Хто такі духи? (вороги) Чому їх так називали? (воїни Афганістану, які знущалися з тими, хто виступав проти них) Що таке ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН? (літаки, які відвозили загиблих воїнів на батьківщину)
IV. Підсумок.
Ось і все... Пройшли роки, заросли травою стежки в афганських горах, забула наша країна, що таке війна. Але кожна свідома людина, яка втратила когось близького чи знайомого, питає себе іноді: чому? Заради чого гинули люди, заради чого одна релігія воювала проти іншої, один народ проти другого? Чим все це виправдати? Та і чи можна це виправдати? Мабуть, ні...
А кожної весни у афганських горах, так щедро политих кров'ю, зацвітають тюльпани. І красивішого видовища світ не знає. Оті тюльпани стали символом, щорічним живим пам'ятником людям, які загинули за ідею.