Сценарій єдиної виховної години до Дня пам’яті учасників бойових дій на територіях інших держав «Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану…»


Мета: Формувати уявлення про взаємодопомогу іншим народам у скрутні часи, возвеличувати мужність юнаків, які воювали на території інших держав, вшанувати пам'ять загиблих у афганській війні, виховувати повагу до воїнів-героїв.

Форма проведення: Відео-урок.

Обладнання: епіграф до уроку, відео "Афганістан", "Афганістан 1988. Бій за висоту 3234, 9 рота 345 ОПДП", на дошці - роки війни 1978-1988, ноутбук, вірші про Афганістан, лист молодого воїна до матері, питання для підсумкового опитування гімназистів.

Хід проведення

"Старі оголошують війну,

а помирати ідуть молоді"

Герберт Губер

І. Вступна розповідь вчителя.

Доброго ранку, діти! Сьогодні ми з вами зібрались на відео-уроці для того, щоб згадати події 24-річної давнини. Згадати ті часи, коли 18-річні юнаки Радянського Союзу й України в тому числі йшли воювати на смерть... Та віддавали свої життя вони зовсім не за рідну землю... Молоді українці тоді не відали, що дехто з них ніколи не повернеться з гір Афганістану, поклавши голови на чужині.

Афганістан...

Згадаймо ті дні, коли разом з світанком

Вставали ми всі і мчались на танках,

Або "БеТееРом", вперед на ті гори

Де ворог засів, що бив по колонах.

Афганістан...

Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.

Шануймо батьків наших рідних. Пониклих

В журбі за синочком, що смерть там знайшов...

Геройски загинув! У вічність пішов!...

ІІ. Основна частина відео-уроку.

Перегляд відео "Афганістан 1988. Бій за висоту 3234, 9 рота 345 ОПДП" Розкриття сутності епіграфу до відео-уроку.

    Як ви розумієте слова 31-го американського Президента Гурберта Губера?

Лист молодого солдата до матері.

Інколи, в хвилини затишшя юнаки писали листи своїм матерям, які навіть не знали, куди направились їхні сини.

"Мамо. Рідна моя, мамо.

Я вже далеко від оселі.

В чужій країні, за "Салангом",

Де гори, спека і пустелі.

Я знаю, що немає в тебе сну,

Коли поїхав я "за річку".

З тих пір ти посивіла враз...

Не засипаєш кожну нічку...

Щоб повернувся я додому -

Ти Бога молиш... Щохвилини...

Я повернуся, мамо! І побачу

Зелені наші полонини!

Я обніму тебе і сам заплачу.

Промовлю тихо: "Я з тобою.

Ніхто нас не розлучить більш

Несправедливою "війною".

Бог допоміг нам! Та молитва,

Яка злітала з вуст твоїх,

Бар'єром стала перед смертю!

Сина залишила в живих!"

Перегляд відео "Афганістан" Хвилина мовчання за загиблими воїнами.

Ціною крові захистити, так називаєму "свободу",

Тебе відправили у пекло. В чужу країну, до народу,

Що не чекав від нас нічого і не просив про допомогу.

Йдучи на цю страшну війну, ти свято вірив в перемогу!

Хвилина мовчання... Діти, не сидіть.

І в пам'яті павших - героїв уявіть.

Навіки в наших серцях безсмертних імен їх звучання.

Хвилина мовчання... Хвилина мовчання...

ІІІ. Узагальнююча бесіда з гімназистами.

    Хто такі духи? (вороги) Чому їх так називали? (воїни Афганістану, які знущалися з тими, хто виступав проти них) Що таке ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН? (літаки, які відвозили загиблих воїнів на батьківщину)

IV. Підсумок.

Ось і все... Пройшли роки, заросли травою стежки в афганських горах, забула наша країна, що таке війна. Але кожна свідома людина, яка втратила когось близького чи знайомого, питає себе іноді: чому? Заради чого гинули люди, заради чого одна релігія воювала проти іншої, один народ проти другого? Чим все це виправдати? Та і чи можна це виправдати? Мабуть, ні...

А кожної весни у афганських горах, так щедро политих кров'ю, зацвітають тюльпани. І красивішого видовища світ не знає. Оті тюльпани стали символом, щорічним живим пам'ятником людям, які загинули за ідею.