Князі Київської Русі в Х-ХІІ ст лімітували полювання, забороняли риболовлю в час нересту, охороняли окремі лісові масиви (для бортництва, як рекреаційні, «корабельні»). Уперіод урср закон

Вид материала

Подобный материал:

Доповідь на тему:

«Червона книга Київської області: перспективи ефективної регіональної охорони біорізноманіття»

Коніщук Василь Васильович

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, докторант,

завідувач відділу розвитку сільських територій і охорони навколишнього природного середовища Інститут агроекології і природокористування НААН України, м. Київ,

заступник голови Громадської Ради при Державному управлінні охорони

навколишнього природного середовища в Київській області

Ідея охорони природи бере свій початок з часів палеоліту в теологічних культах до окремих рослин і тварин, священних урочищ. Пізніше економічна доцільність збереження цінних мисливських звірів, лікарських трав визначила регулювання їх використання. Князі Київської Русі в Х-ХІІ ст. лімітували полювання, забороняли риболовлю в час нересту, охороняли окремі лісові масиви (для бортництва, як рекреаційні, «корабельні»). У період УРСР законодавчо визначаються природоохоронні заходи, 1960 року прийнятий закон про охорону навколишнього природного середовища, створюються перші заповідники. До першого однотомного видання Червоної книги УРСР 1980 року було включено 151 вид судинних рослин, 85 видів тварин. Друге видання Червоної книги України включало: І том ”Тваринний світ” (1994 р.) – 382 види, ІІ том ”Рослинний світ” (1996 р.) – 541 вид. Третє видання Червоної книги України (2009 р.) включає: І том ”Тваринний світ” – 542 види фауни, ІІ том ”Рослинний світ” – 826 видів флори і мікобіоти. Таким чином, через зростання загроз біоті екосозологічні дослідження та збереження біорізноманіття стають все більш актуальними. До речі, один із перших законів незалежної України був саме про «Охорону навколишнього природного середовища» у 1992 році. Природоохоронні засади визначені також Конституцією України, нормативно-правовими актами, ратифікованими міжнародними конвенціями.

Охорона біорізноманіття у гармонійному збалансованому функціонуванні навколишнього природного середовища надзвичайно важлива і пріоритетна у сучасний період, коли в результаті антропогенної діяльності, глобальних екологічних змін, значна частина видів флори та фауни опинилися на межі зникнення. Ефективність збереження ландшафтного, ценотичного і найвразливішого видового різноманіття визначається не лише природоохоронними заходами, площею заповідних територій, раціональним природокористуванням, але й ступенем наукового вивчення біорізноманіття, його загроз, екостану на різних рівнях, в тому числі регіональному та локальному.

З метою оптимізації охорони і збереження регіонально рідкісних, вразливих, зникаючих видів флори та фауни, які не увійшли до Червоної книги України, доцільне створення регіональних червоних списків. Постала необхідність кадастру місцезростань і постійний фоновий моніторинг екологічного стану популяцій, узагальнення та систематизації даних щодо поширення рідкісних видів біоти. Для більшості областей України вже затверджені списки регіонально рідкісних, зникаючих видів рослин, грибів і тварин які потребують охорони і не занесені до Червоної книги України. Нажаль, для Київської області подібного списку досі не укладено і не затверджено. Але саме цей столичний регіон дуже важливий для охорони природи, оскільки тут зосереджено основні академічні наукові установи з дослідження біорізноманіття.

Фізико-географічні умови території Київської області визначають як типові так і специфічні ознаки біорізноманіття. Широко представлені види флори та фауни Східно-Європейської зандрової рівнини, зони хвойних та широколистяних лісів помірного клімату. Аутфіто- та аутзоосозологічна особливість природних екосистем області обумовлюється наявністю бореальних і неморальних видів на межі ареалів поширення, зустрічаються центральноєвропейські, рідше реліктові, ендемічні, степові види. Особливістю Київщини є те, що територія знаходиться в двох фізико-географічних зонах: лісовій (Полісся) та лісостеповій (Лісостеп). На півночі переважають дерново-підзолисті, торфово-болотні ґрунти, а на півдні – сірі лісові, чорноземні ґрунти. Зональна відмінність проявляється також у рослинності: соснові, вільхові ліси на Поліссі, а дубові, грабово-дубові ліси із значною часткою остепнених лук у Лісостепу. Через центральну частину меридіонально протікає річка Дніпро, найбільша в Україні та третя за протяжністю в Європі. Північна частина області вражена радіаційним забрудненням внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тут знаходиться тридцяти кілометрова зона відчуження району міст Чорнобиль і Прип’ять, де зафіксовано найбільший радіаційний фон і щільність забруднення у всьому світі. Крім промислового забруднення для Київщини є реальна загроза біотичного забруднення чужинними видами (бур’яни, інтродуценти, екзоти) і як наслідок зміна аборигенної природи, заміщення автохтонних видів. Екомережа області базується на двох екокоридорах: Поліському (широтному), Дніпровському (меридіональному). Ці коридори трансграничні й пов’язані з кількома країнами (Російська федерація, Білорусія, Польща). Через територію області проходять міграційні шляхи перелітних птахів (Балтика – Чорне море, Північ Європи – Африка і Близький Схід). Два водно-болотні угіддя «Північно-східна частина Київського водосховища» і «Ділянка Дніпра між Києвом та Українкою» є перспективними для внесення до Рамсарського списку як міжнародно цінні для збереження водоплавних птахів.

До Червоної книги України в межах Київської області включено: 129 видів флори (судинні рослини 102, водорості 12, мохи 7, лишайники 1, гриби 18 видів) і 173 видів фауни (безхребетні в т.ч. комахи 96, міноги 1, риби 13, плазуни 4, птахи 28, ссавці 31 вид). Ендемічних видів немає, але зустрічаються субендеми, наприклад гвоздика несправжньорозчепірена, вид який не включений до Червоної книги України. Лише у двох місцях країни у природних умовах проживає кінь дикий (тарпан Пржевальського) – зокрема в заповіднику Асканія-Нова і в Київській області (Чорнобильська зона).

В області охороняються також види із міжнародним статусом, ратифікованих Україною природоохоронних угод: Червоний список Міжнародної спілки охорони природи видів, яким загрожує зникнення; Європейський червоний список тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі; Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971); Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори із загрозою зникнення (Вашингтон, 1973); Конвенція про збереження дикої фауни та флори і природних середовищ в Європі (Берн, 1979); Конвенція про охорону мігруючих видів дикої фауни (Бонн, 1979); Конвенція про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992); Європейська ландшафтна конвенція (Флоренція, 2000) та ін. На загальнодержавному рівні охорона біорізноманіття, в тому числі зникаючих видів, забезпечується природоохоронним законодавством, Червоною книгою України, Зеленою книгою України, екомережею та природозаповідним фондом.

Досі в Київській області немає жодного природного або біосферного заповідника, єдиний національний природний парк Голосіївський знаходиться в межах Києва. Незначна кількість об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Ландшафтні заказники: Дніпровсько-Деснянський, Калитянська дача, Козинський, Ржищівський, Урочище Мутвицьке, Хутір Чубинського. Три лісові заказники: Дзвінківський, Жуків Хутір, Урочище Унава. А також Чорнобильський спеціальний загально зоологічний заказник, Жорнівський, Журавлиний орнітологічні заказники, Іллінський, Усівський 1, Усівський 2 гідрологічні заказники. Дві ботанічні пам’ятки природи: Круглик, Урочище Бабка. Три парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва: Згурівський, Кагарлицький, Ташанський і дендропарк Олександрія. Відсоток заповідності території до 5% і менший загальнодержавного.

За певних суб’єктивних причин окремі зникаючі види Київщини не були включені до Червоної книги України, серед деяких можна відзначити з рослин: росичка круглолиста, зимолюбка зонтична, кадило сарматське, арум Бессера; з тварин: нетопир карлик, вовчок горішниковий, лось, борсук звичайний та багато інших. Деякі з цих видів охороняються на Всеєвропейському рівні. Окремі рідкісні види виявлені після видання Червоної книги України і є потенційними претендентами у четверте видання, проте воно буде лише через 10 років. До того часу частина видів просто зникне, якщо не провести регіональні природоохоронні заходи.

З метою ефективної охорони і збереження рідкісних видів флори і фауни Київської області потрібно:

1. Укласти список регіонально рідкісних, зникаючих видів рослин, грибів і тварин які потребують охорони в Київській області та не включені до Червоної книги України.

2. Розробити відповідне офіційне положення щодо регіонального червоного списку і разом із переліком затвердити рішенням Київської обласної ради. Опублікувати інформаційний бюлетень у вигляді ілюстрованого буклету.

3. Провести додаткові наукові експедиційні дослідження раритетного біорізноманіття, в результаті чого підготувати, видати «Червону книгу Київської області» і розповсюдити в адміністрації районів, школи, навчальні заклади, краєзнавчі музеї, тощо.

4. У перспективі визначити цінні природні комплекси, екотопи і фітоценози (рослинні угруповання) регіонального рівня.

5. Забезпечити ефективний менеджмент екомережі.

Регіональні дослідження флори і фауни Київщини сприятимуть їх оновленому кадастру, фоновому моніторингу та ефективному збереженню раритетної компоненти біорізноманіття.

16.06.2011 р.

В.В. Коніщук

Blog