Державний нагляд за страховою діяльністю. Функції та права уповноваженого органу

Вид материала

Подобный материал:

Розділ ІІ
Державний нагляд за страховою діяльністю. Функції та права уповноваженого органу.

Стаття Х1. Державне регулювання та нагляд за страховою (перестраховою) та посередницькою діяльністю у страхуванні

1. Державний нагляд за страховою (перестраховою) і посередницькою діяльністю у сфері страхування здійснюється уповноваженим органом та його органами на місцях.

2. Основними завданнями уповноваженого органу є:

1) розроблення стратегії розвитку страхового ринку та реалізація державної політики щодо функціонування ринку послуг у сфері страхування (перестрахування) та посередницької діяльності в Україні;

2) здійснення державного регулювання у сфері страхування (перестрахування) і посередницької діяльності та нагляду за дотриманням законодавства в зазначеній сфері;

3) захист прав споживачів у сфері страхування (перестрахування) та посередницької діяльності шляхом застосування в межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на страховому ринку;

4) узагальнення практики застосування законодавства з питань страхування (перестрахування) та посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення пропозицій щодо забезпечення розвитку і вдосконалення законодавства про страхування;

5) розроблення і затвердження нормативно-правових актів з питань страхування і посередницької діяльності.

Стаття Х2. Повноваження уповноваженого органу

1. Уповноважений орган у межах своєї компетенції:

1) узагальнює практику страхування і посередницької діяльності на страховому ринку України, розробляє і подає в установленому порядку пропозиції щодо забезпечення розвитку і вдосконалення законодавства про страхування і посередницьку діяльність у страхуванні, надає рекомендації із зазначених питань;

2) розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань страхування і посередницької діяльності у страхуванні, контролює їх виконання;

3) здійснює реєстрацію страховиків і веде реєстр страховиків та перестраховиків як складову частину державного реєстру фінансових установ;

4) визначає порядок реєстрації і сертифікації страхових та/або перестрахових брокерів, веде реєстр страхових та/або перестрахових брокерів;

5) встановлює плату за реєстрацію документів та видачу ліцензій, надає інформацію на запити осіб, роз’яснює порядок застосування страхового законодавства;

6)здійснює, перевірку і аналіз дотримання вимог щодо системи управління, включаючи оцінку власних ризиків і платоспроможності, технічних резервів, вимог до капіталу, інвестиційних правил, якості і кількості власних фондів,

7) надсилає страховикам (перестраховикам) обов’язкові для виконання щодо вдосконалення та зміцнення системи управління;

8) визначає обов’язкові вимоги до пруденційніх нормативів, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, встановлює правила формування, ведення обліку і розміщення коштів страхових технічних резервів, здійснює контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань за договорами страхування (перестрахування);

9) проводить виїзні та безвиїзні перевірки страховиків (перестраховиків), страхових та/або перестрахових брокерів і аутсорсингових компаній, визначених пунктом 8 частин 2 статті 3 Розділу І (інформація про види послуг, які плануються передаватись в аутсорсинг, а також інформацію про осіб, які надаватимуть послуги аутсорсингу відповідно до статті Х;) щодо правильності застосування ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

10) здійснює постійний нагляд за дотриманням афілійованими та спорідненими особами страховиків на території України та за кордоном, об’єднаннями страховиків, а також іншими юридичними та фізичними особами страхового законодавства, нормативно-правових актів уповноваженого органу;

11) встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть проводити актуарні розрахунки, видає їм відповідні свідоцтва та здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків; веде реєстр актуаріїв;

12) веде реєстр аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ;

13) встановлює порядок проведення оцінки ділової репутації та критерії задовільного фінансового стану осіб, що мають істотну участь у статутному капіталі страховика;

14) встановлює порядок запровадження та діяльності служби внутрішнього аудиту страховиків;

15) встановлює вимоги до джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний капітал страховиків;

16) організовує і координує у визначеному законодавством порядку навчання, підготовку і перепідготовку кадрів на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхування;

17) визначає професійні вимоги та порядок проведення оцінки ділової репутації керівників страховиків, головних бухгалтерів та керівників служби внутрішнього аудиту страховиків та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад;

18) встановлює вимоги до програмного забезпечення страховиків, пов’язаного із здійсненням страхування;

19) встановлює порядок розкриття інформації та подання звітності учасниками страхового ринку відповідно до законодавства, показники та періодичність подання звітності, правила підготовки, подання та обробки даних щодо провадження діяльності страховиками (перестраховиками), страхових та/або перестрахових брокерів, власників істотної участі страховиків, здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками страхового ринку;

20) отримувати від осіб які надають аутсорсингові послуги вичерпну звітність пов’язану з наданням послуг визначених пунктом 8 частин 2 статті 3 Розділу І Закону.

21) має право одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

22) проводить аналіз дотримання законодавства об’єднаннями страховиків, які є об’єктами нагляду відповідно до частини другої статті цього Закону;

23) здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через страховий ринок;

24) надсилає учасникам страхового ринку обов’язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства з питань страхування та вимагає подання необхідних документів;

25) надсилає страховикам (перестраховикам) обов’язкові для виконання розпорядження які містять превентивні та корегуючи заходи для гарантування відповідності діяльності страховика (перестраховика) відповідно до законодавства з питань страхування;

26) надсилає страховикам (перестраховикам) обов’язкові для виконання розпорядження щодо проведення додаткового стрес-тестування, у випадку, якщо страховик не реагує належним чином на результати стрес-тестування. З метою здійснення заходів таким страховиком (перестраховиком) щодо проведення більш обачливої діяльності, в тому числі збільшити капітал, посилити засоби контролю, внести зміни до бізнес-плану.

27) може розробляти та рекомендувати страховикам стандартні стрес-тести.

28) оцінює відповідність розроблених страховика (перестраховиками) методів і практики визначення можливих подій і майбутніх змін економічних умов (страс-тестування), що можуть негативно вплинути на загальний фінансовий стан організації.

29) у разі порушення законодавства про страхування вживає заходів впливу та накладає адміністративні стягнення відповідно до закону, приймає рішення про виключення страховиків (перестраховиків) з Державного реєстру фінансових установ, страхових або перестрахових брокерів з реєстру страхових та перестрахових брокерів, актуаріїв — з реєстру актуаріїв і аудиторів — з реєстру аудиторів, які можуть проводити перевірки фінансових установ;

30) звертається до суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушенням законодавства про страхування, в тому числі з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового (перестрахового) посередника у випадках, передбачених законом;

31) надсилає матеріали у правоохоронні органи стосовно фактів, які містять ознаки правопорушень, здійснення заходів впливу щодо яких не входить до компетенції уповноваженого органу;

32) надсилає матеріали органам Антимонопольного комітету України у разі виявлення фактів, що містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

33) затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди;

34) установлює розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори про страхування життя;

35) установлює особливості із забезпечення правонаступництва щодо укладення договорів страхування (перестрахування) в разі реорганізації страховика;

36) встановлює вимоги до перестрахування ризиків страховиками;

37) установлює порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо здійснення страхової виплати;

38) здійснює контроль за дотриманням страховиками (перестраховиками), страховими (перестраховими) посередниками та страховими групами законодавства під час укладання договорів страхування (перестрахування) та інших видів договорів для забезпечення виконання страхових (перестрахових) зобов’язань;

39) видає дозвіл на реорганізацію страховика (перестраховика) та на придбання чи збільшення істотної участі у страховика (перестраховика) відповідно до цього Закону;

40) встановлює вимоги до методики проведення розрахунку викупної суми за договорами страхування за класами страхування життя, що належать до галузі страхування життя;

41) має повноваження накладати додаткові вимоги до необхідного платоспроможного капіталу лише за виключних обставин після проведення процесу наглядової перевірки

42) переглядає вимоги до необхідного платоспроможного капіталу не менше одного разу на рік і скасовує їх у випадку виправлення організацією недоліків, що стали причиною їх запровадження.

43) Враховуючи характер і соціальні наслідки контрактів медичного страхування, наглядові органи держави-члена знаходження ризику, повинні мати змогу вимагати систематичного повідомлення про загальні та спеціальні умови страхового полісу у випадку приватного або добровільного страхування здоров’я, щоб перевірити, що такі контракти є частковою або повною альтернативою медичного страхування, передбаченого системою соціального захисту. Така перевірка не повинна бути попередньою умовою для збуту продукту.

44) має інші повноваження, визначені законом.

Стаття Х3. Взаємовідносини страховика і держави

1. Страховик не відповідає за зобов’язаннями держави, а держава — за зобов’язаннями страховика.

2. Не допускається будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов’язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхової виплати), умов укладення страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових та/або перестрахових брокерів.

Стаття Х4. Гарантії прав та законних інтересів страховиків

1. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції при здійсненні страхування.

2. Втручання в діяльність страховиків із боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов’язане з виконанням завдань, покладених на такі органи законодавством.

Стаття Х5. Заходи впливу

1. У разі порушення законів та інших нормативно-правових актів у сфері страхування уповноважений орган застосовує заходи впливу.

2. Уповноважений орган обирає та застосовує заходи впливу з урахуванням результатів аналізу даних та інформації про порушення, наслідків порушення та результатів застосування таких заходів.

3. Уповноважений орган може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов’язання страховика, страхового та/або перестрахового брокера вжити заходів для усунення порушення;

2) вимога скликання позачергових загальних зборів акціонерів страховика;

3) накладення штрафу;

4) обмеження, тимчасове зупинення дії або анулювання ліцензії на провадження страхової (перестрахової) діяльності;

5) відсторонення керівників страховика від управління страховиком та призначення тимчасової адміністрації;

6) затвердження плану відновлення фінансової стабільності страховика;

7) порушення питання щодо ліквідації страховика, прийняття рішення про ліквідацію філії страховика-нерезидента;

8) встановлення заборони власникові істотної участі у страховику щодо голосування на загальних зборах акціонерів та голосування членами наглядової ради, які представляють такого власника істотної участі на засіданнях наглядової ради.

4. Рішення уповноваженого органу про застосування заходів впливу як у вигляді тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Стаття Х6. Порядок застосування заходів впливу та санкцій за порушення страхового законодавства

1. Штрафи на керівників та службових осіб страховика, фізичних осіб та юридичних осіб — власників істотної участі страховика накладаються в порядку, передбаченому Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

2. Порядок та умови застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, що застосовуються до страховика та інших юридичних осіб, щодо яких уповноважений орган провадить наглядову діяльність, встановлюються законами та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

Blog

Державний нагляд за страховою діяльністю. Функції та права уповноваженого органу