Geum.ru

Теоретико-методичні засади організаційно-економічного механізму санації підприємств сутність організаційно-економічного механізму санації підприємств

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3

1.3. Методичні підходи щодо оцінки санаційної спроможності підприємств


Цілісний погляд на етапи проведення оздоровлення підприємства дає так звана класична модель санації (рис. 1.6), що широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання в к
раїнах з розвиненою ринковою економікою [159], а також є відправною точкою досліджень сутності санації вітчизняними дослідниками [9; 44; 77; 129; 136].


Рис. 1.6. Класична модель санації [136, с. 463]

Відповідно до класичної моделі необхідно, насамперед, ідентифікувати кризовий стан підприємства та провести аналіз причин його виникнення. Даний причинно-наслідковий аналіз передбачає визначення зовнішніх і внутрішніх факторів кризи, її глибини, проведення діагностики фінансово-господарського стану підприємства, оцінку його сильних та слабких сторін. Ґрунтуючись на результатах причинно-наслідкового аналізу, приймається рішення щодо доцільності проведення санації підприємства або ж переходу до ліквідаційної процедури.

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Остаточна оцінка санаційної спроможності робиться на основі проведення санаційного аудиту, характерною рисою якого є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Основними етапами санаційного аудиту є:
  • проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства;
  • визначення причин фінансової кризи, її глибини та можливостей подолання;
  • проведення порівняльного аналізу сильних та слабких сторін підприємства;
  • здійснення економіко-правової експертизи наявної в підприємства санаційної концепції;
  • оцінка ризиків, пов'язаних з реалізацією санаційної концепції;
  • підготовка висновку про достовірність плану санації та доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання [128].

Санаційний аудит досить подібний до загального аналізу підприємства, але він має особливості методики і цілей проведення. Як вважають А. Штангрет та О. Копилюк, основна його мета - оцінка санаційної здатності підприємства, тобто визначення глибини фінансової кризи і виявлення можливостей виходу з неї [64; 149]. Таким чином, автори ототожнюють санаційний аудит з причинно-наслідковим аналізом фінансово-господарської діяльності підприємства, який є складовою частиною класичної моделі санації.

Однак О. Терещенко зауважує, що між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробки плану санації, у другому – про перевірку достовірності та реальності наведених у плані санації даних [129, с. 75].

Відмінність санаційного аудиту від звичайного аудиту, полягає в тому, що він зводиться не до перевірки достовірності звітності підприємства, а до підтвердження реальності та достовірності плану санації. Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена потребою зацікавлених сторін (кредиторів, власників, потенційних інвесторів, держави) в об'єктивній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реальність плану санації. Потреба у висновку незалежного спеціаліста про остаточну санаційну спроможність викликана також і тим, що користувачі не мають доступу до джерел інформації та спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Санаційний аудит можна розглядати як один із інструментів зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які беруть участь у фінансовій санації неспроможного підприємства [127].

Методика санаційного аналізу фінансово-господарського стану підприєм­ства включає такі етапи [127, 130]:
  • аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства (вивчення зага­льної виробничої структури підприємства, оцінка рівня існуючої технології виробництва, аналіз витрат на виробництво, руху основних фондів і амортиза­ційних відрахувань, оцінка майна підприємства);
  • оцінка фінансового стану підприємства (оцінка динаміки і структури валюти балансу, власного і позичкового капіталу, ліквідності активів підприєм­ства та його платоспроможності, дебіторської заборгованості, аудит реальних і фінансових інвестицій, аналіз Cash−Flow, оцінка ділової активності);
  • визначення ролі та місця підприємства на ринку;
  • аналіз причин кризи та сильних і слабких ланок підприємства;
  • експертна оцінка запланованих санаційних заходів.

Успішне проведення комплексного аналізу фінансово-господарського стану та санаційної спроможності за методикою О.О. Терещенко залежить від наявності сучасного програмного забезпечення, висококваліфікованих спеціа­лістів, коштів та вільного й оперативного доступу до джерел інформації. Дефіцит хоча б одного з цих необхідних факторів ускладнює можливість якісного прове­дення комплексного аналізу і визначення санаційної спроможності. Особливо це акту­ально для переробних підприємств, розташованих в сільській місцевості з неве­ликою чисельністю працюючих і обмеженим доступом до інформаційних ресур­сів. Тому К. Багацька пропонує поряд із комплексним аналізом фінансово-господарського стану і санаційної спроможності підприємства використовувати так званий оперативний аналіз, який би дозволяв зробити висновок щодо доці­льності проведення санації без застосування громіздких підрахунків і без залу­чення кваліфікованих спеціалістів [9].

Оперативний аналіз санаційної спроможності пропонується здійснювати за допомогою поєднання SWOT – аналізу з розрахунком ключових фінансових коефіцієнтів. Причому науковець [9] наголошує, що саме аналіз сильних і слабких місць на підприємстві має стати відправною точкою при проведенні санаційного аудиту.

SWOT- (від англійських слів Strength – сильні, Weakness – слабкі, Opportu-nity – шанси, Threat – ризики) або SOFT- (від англійських слів Strength – сильні, Opportunity – шанси, Failure – слабкі місця, Threat – ризики) аналіз є порівняно простим наочним методом аналізу, який дозволяє виробити стратегічні рішення в діяльності підприємства. Він досить ефективний при оцінюванні існу­ючого у підприємства потенціалу з метою поліпшення його фінансово-господарського стану та відновлення платоспроможності [146]. В процесі аналізу реалізуються наступні завдання: визначаються сильні і слабкі сторони у потенціалі підприємства; встановлюється, які можливості, що раніше не використовувалися, надаються підприємству його зовнішнім середовищем; виявляються ризики, що існують у зовнішньому середовищі.

Матриця SWOT – аналізу може відрізнятися в залежності від специфіки галузі, регіону і конкретного підприємства, але сутність процесу санації зумов­лює наявність загальних показників сильних та слабких сторін підприємства. Взявши за основу матрицю SWOT – аналізу А. Поддєрьогіна [136, с. 443], К. Багацька в роботі [9] адаптує її для аналізу санаційної спроможності підпри­ємств харчової і переробної промисловості.

Так, до сильних сторін підприємств відносяться кваліфікований інженерно-технічний і фінансовий персонал, наяв­ність власних виробничих споруд, наявність потенційного ринку збуту продукції. Слабкими сторонами є інертність і зловживання керівництва підприємства, крадіжки на виробництві, висока енергомісткість продукції, неефективна діяльність служби збуту. Враховуючи специфіку цукрової промисловості, цей перелік можна також поповнити такими показниками як дефіцит сировинних ресурсів, застаріла виробнича база, сезонність виробництва, низька тривалість сокодобування.

Додаткові шанси для підприємств відкриваються в разі впровадження регіональних або державних антикризових програм, проведення державою протекціоністських заходів, спрямованих на захист вітчизняного товаровиробника, за умови узгодженості інтересів учасників процесу банкрутства, зацікавленості іноземних інвесторів у галузі, до якої належить підприємство. При цьому в зовнішньому середовищі існує низка ризиків для суб’єктів господарювання, зокрема політичний, інфляційний, ризик зміни податкового законодавства та накладання фінансових санкцій, ризик неплатоспроможності чи банкрутства контрагентів.

Разом з тим, на думку науковця [9], визначення санаційної спроможності за допомогою матриці SWOT – аналізу не може дати остаточної відповіді щодо доцільності чи недоцільності проведення оздоровчих заходів на підприємстві. Для більш обґрунтованих висновків слід проводити аналіз звітності підприємства і ключових фінансових показників. Крім того на практиці успіх санації залежить від наявності зовнішніх інвестиційних ресурсів. А мобілізація прихованих власних джерел, на якій наголошують деякі вчені [2], як правило, не в змозі в повному обсязі забезпечити потреби підприємства-боржника.

Виходячи із цього, К. Багацька пропонує визначити показники, що зможуть надати інформацію щодо фінансового, ділового і економічного потенціалу підприємства, а саме: показники фінансової стійкості (коефіцієнти маневреності, співвідношення оборотного капіталу, показник чистого оборотного капіталу), показники економічного потенціалу (коефіцієнти незалежності та рівня виробництва), показники ділової активності (коефіцієнти оборотності активів, запасів і дебіторської заборгованості, періоди обороту активів, запасів, дебіторської заборгованості, тривалість операційного циклу), показники прибутковості та ефективності (коефіцієнти ефективності використання фінансових ресурсів, власних коштів, коефіцієнти рентабельності активів і продукції).

Для оцінки санаційної спроможності підприємства запропоновано використовувати бальну шкалу. Кожне позитивне значення фінансового коефіцієнта оцінюється в «+1» бал, негативне значення – в «-1». За SWOT – аналізом показники сильних сторін і додаткових шансів оцінюються зі знаком «плюс», ризики і слабкі сторони оцінюються зі знаком «мінус». Додатне значення результуючої суми позитивних і негативних балів дає підстави робити висновок про те, що підприємство є санаційно спроможним, тому щодо нього варто вживати санаційних заходів [9].

Дослідник зауважує, що негативні висновки щодо санаційної спроможності підприємства не означають, що підприємство-боржник має обов’язково ліквідуватись. За домовленістю сторін може бути укладена мирова угода, і кредитори через певний термін задовольнять свої вимоги. Але негативні висновки щодо санаційної спроможності підприємства мають бути сигналом того, що загроза банкрутства і ліквідації доволі велика, тому без проведення антикризових заходів уникнути ліквідації буде неможливо [9].

Поєднання якісного SWOT – аналізу з кількісним визначенням фінансових показників можна віднести до методів експертної оцінки фінансового потенціалу підприємства. Відповідні моделі мають на меті порівняння динаміки фінансових показників і "нечисельних" факторів та надання висновку щодо відповідності розвитку підприємства і ступеня освоєння потенціалу до стратегії та ефекту впливу зовнішніх показників. При застосуванні методів експертної оцінки здійснюється всебічний аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, якого бракувало в моделях інтегрованої оцінки (таких як модель Альтмана, Бівера, Фулмера, Спрінгейта, Дюпона, Сайфуліна, Кадикова, Терещенка та інших дослідників) [70]. Метод експертної оцінки найкраще влаштує інвесторів, які оцінять надійність та перспективність вкладання коштів.

Доцільність санаційних програм розвитку підприємств та надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам визначають за економічними показниками, наведеними в додатку Ж.

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com


Висновки до розділу 1

  1. Огляд теоретичних джерел, присвячених проблемі санації, свідчить, що термінологічний апарат у цій сфері ще остаточно не сформовано. Нами уточнено поняття “санація” з акцентуванням уваги на її меті та учасниках: санація – це система послідовних, взаємопов’язаних заходів з оздоровлення підприємства-боржника, що здійснюються для відновлення його платоспроможності, досягнення прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді за участю всіх зацікавлених сторін.
  2. Узагальнення наукових праць вітчизняних дослідників з питань класифі­кації санації свідчить про економіко-правовий характер даної категорії. Санаційні заходи, які за своєю сутністю є економічними, призводять до змін в юри­дичному статусі підприємства-боржника, а їх успішна реалізація залежить від правового регулювання санаційного процесу. Критичний аналіз теоретичних доробок науковців в галузі антикризового управління дозволив автору сформувати систему санаційних заходів організаційно-правового, виробничо-технічного, фінансово-економічного та соціального характеру.

3. Обґрунтовано необхідність дослідження та вдосконалення організаційно-економічного механізму санації підприємств, під яким автор пропонує розуміти взаємопов’язаних організаційно-економічних елементів (санаційних заходів та інструментів), нормативно-правового, методичного, інформаційного і кадрового забезпечення, спрямовану на активізацію запровадження й успішну реалізацію санації підприємств.

4. Вивчення іноземного досвіду регулювання та реалізації санації дозволяє виділити дві концепції, на яких базується законодавство про неспроможність: "проборжникову" та "прокредиторську". Причому найбільшою часткою сана­ційних процедур у загальній кількості справ про банкрутство характеризуються США та Франція, законодавство яких забезпечує широкі можливості для оздо­ровлення підприємства-боржника. Низькі показники запровадження санаційних процедур та їх ефективного завершення свідчать про нерозвиненість інституту санації в Україні.
  1. Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підпри­ємства є його санаційна спроможність. Аналіз сильних та слабких сторін наукових досліджень за даним напрямком призвело до обґрунтування необхід­ності розробки методики оцінки санаційної спроможності для підприємств цукрової промисловості.

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com