24 серпня Україна святкує 18-ту річницю Незалежності
| Вид материала | Документы |
- Боротьба за символіку. До ХХ річниці Незалежності України Незабаром ми будемо святкувати, 326.62kb.
- Верховна Рада Української рср ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності, 200.24kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 28.03kb.
- 24 серпня 1991 року Україна відродилася як незалежна держава невід’ємна складова європейської, 110.96kb.
- 2-16 вересня 1996 року, 130.65kb.
- Свято до Дня соборності України ( Злука), 73.72kb.
- Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Проголосити 24 серпня, 20.46kb.
- «Незалежність України – 19» (до 19-ї річниці проголошення незалежності України), рекомендації, 66.16kb.
- А к т проголошення незалежності україни, 91.08kb.
- 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української рср ухвалила Акт проголошення незалежності, 128.29kb.
24 серпня Україна святкує 18-ту річницю Незалежності
18 років тому, 24 серпня 1991 року, сталася одна із значних політичних подій ХХ століття – проголошення Верховною Радою України незалежності Української держави. На референдумі 1 грудня того ж року більш ніж 90% українських громадян висловили свою волю, підтримавши схвалений народними обранцями Акт про проголошення незалежності України.
Цей день став поворотною віхою в історії розвитку українського народу, могутнім стимулом до єднання світового українства, натхненної праці заради миру й добробуту в нашому спільному домі.
Хоча ми святкуємо лише 18-ту річницю незалежної України, процес становлення нашої держави, української нації, має більш як тисячолітню історію. Україна пишається багатьма своїми земляками, відомими в усьому світі історичними постатями, які зробили свій вагомий внесок у світову історію. Це князі Володимир Великий та Данило Галицький, гетьмани Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, автор першої української конституції Пилип Орлик, відомі політичні діячі початку ХХ століття Михайло Грушевський і Володимир Винниченко, лідери ОУН-УПА та багато-багато інших. Завдяки їм творилася історія українського державотворення, сповнена боротьби за незалежність, за можливість вільного існування України, яка завжди, починаючи від Княжої України-Руси до новітньої України, мала ознаки демократичної та європейської держави, що прагне дружби й злагоди з усіма іншими цивілізованими країнами.
Незважаючи на те, що за ці 18 років Україні поки що не вдалося повністю розв’язати всі нагальні проблеми, від яких залежить життєдіяльність країни, ми все більше утверджуємося як єдина українська нація, з її виразним характером і культурою, мовою, традиціями, історією, без поділу на погляди, віросповідання чи походження. За роки незалежності в нашій країні виросло покоління громадян, що народилися вже у вільній Україні. Для них такі поняття як „національні інтереси”, „права людини”, „свобода слова”, „свобода віросповідання”, „свобода пересування”, „свобода вибору” нерозривно пов’язані з поняттям „незалежна Україна”.
Особливо Україна змінилася за останні п’ять років, коли відбувалося не поверхове оновлення, а зрушили з місця фундаментальні процеси формування держави як європейської демократії.
Здійснено велику, системну роботу. Ми пишаємося, що в Україні утвердилася стала демократична система влади. Вона базується на європейських цінностях та демократичних традиціях, ринковій економіці, повазі до прав і свобод людини, у тому числі до свободи засобів масової інформації. Про демократичний характер української влади свідчить те, що упродовж останніх років опозиція уже двічі приходила до влади шляхом вільних і чесних виборів. Це на практиці доводить дієвість і стабільність української політичної системи.
На кшталт інших демократичних держав в Україні також розвивається висококонкурентне політичне середовище. Часом це призводить до емоційних політичних дебатів у парламенті, засобах масової інформації та суспільстві з важливих питань державної політики. При цьому, головним є те, що якими б гарячими не були політичні процеси, вони відбуваються в конституційному полі, а принципові рішення ухвалюються на основі політичної згоди. Це є неспростовним доказом європейської природи української демократії.
Разом з тим, в Україні триває процес покращення балансу сил між гілками влади, основними урядовими інституціями, Президентом, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, у зв’язку з чим активно обговорюється питання конституційної реформи.
Попри непрості внутрішньополітичні дискусії та складні світові зовнішньоекономічні процеси, перед початком світової фінансової кризи українська економіка мала найкращі за останні роки темпи свого розвитку. Починаючи з 2004 року, було удвічі збільшено внутрішній валовий продукт. Міжнародні інвестиції в Україну зросли в 4,5 раза – з 8 мільярдів 600 мільйонів доларів до 36 мільярдів. Удвічі збільшилася середня заробітна плата. Починаючи з 2005 р., в Україні щорічно створювався 1 мільйон 100 тисяч робочих місць.
На жаль, як і в інших європейських країнах, ця позитивна динаміка була призупинена світовою фінансово-економічною кризою. Разом з тим, останнім часом є певні ознаки того, що українська економіка починає долати її негативні наслідки. У червні 2009 р., порівняно з травнем 2009 р., загальний обсяг випуску промислової продукції збільшився на 3,1%; у переробній промисловості обсяги виробництва зросли на 3%; у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води на 5,2%.
На зовнішньополітичній арені Україна продовжувала зміцнюватися в ролі активного суб’єкта світових і регіональних міжнародних відносин. Завдяки виваженій, передбачуваній і конструктивній політиці, Україна користується повагою в світі, розвиває зі своїми міжнародними партнерами взаємовигідні та добросусідські відносини.
Ключовими пріоритетами зовнішньої політики нашої держави залишаються європейська і євроатлантична інтеграція з орієнтацією на вступ до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору. Саме прагнення інтеграції з ЄС та НАТО відображає інтереси українського народу на історичне і культурне возз’єднання зі спільнотою європейських націй. Вони забезпечують стабільне залучення до системи європейських демократичних цінностей.
В Україні щиро вірять, що успішна євроінтеграція є найкращою основою для національної безпеки нашої держави, її сталого демократичного і поступального розвитку. Нероздільними є ці пріоритети і з розвитком дружніх, конструктивних і рівноправних відносин з нашими стратегічними партнерами, іншими країнами регіону і світу, які бачать у нашій державі рівноправного партнера і друга. На цьому напрямі нашою державою зроблено немало.
Значним успіхом курсу інтеграції України в європейський і світовий простір стали вступ до Світової організації торгівлі у травні 2008 року та ухвалення рішення про підготовку угоди про асоціацію з ЄС. Успішно відбуваються переговори про створення зони вільної торгівлі з ЄС та про безвізовий режим з Євросоюзом.
Створено єдиний бізнес-план модернізації вітчизняної газотранспортної системи, що дозволило розпочати об’єднання газових енергетичних систем України і Європейського Союзу. Невдовзі буде підписано Договір про енергетичне співробітництво з ЄС.
Ставши членом Болонського процесу, ми увійшли до єдиного європейського освітнього простору.
Разом із Польщею Україна прийматиме Євро-2012, що підтримає економіку, ширше відкриє нашу країну Європі та світу.
Знаковою подією на шляху інтеграції України в європейський та євроатлантичний простір стало рішення Бухарестського саміту 2008 року про те, що Україна стане членом НАТО, підтверджене наступними рішеннями Альянсу. Євроатлантична інтеграція нашої держави на сьогоднішній день реалізується шляхом виконання річних національних програм, що є аналогом документів, які виконуються країнами-аспірантами в рамках Плану дій щодо членства.
Відзначаючи 18-ту річницю державної незалежності, в Україні вірять, що невпинний демократичний поступ нашої держави та прихильне ставлення з боку міжнародної спільноти стануть надійною основою інтеграції нашої держави до Об‘єднаної Європи.