Відомості Верховної Ради (ввр) 1995, n 4, ст. 28 ) { Вводиться в дію Постановою вр n 335/94-вр від 28. 12. 94, Ввр 1995, n 4, ст. 29 } { Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материалаЗакон
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

замінників гривні.

( Підпункт 11.3.2 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )


11.3.3. У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами)

здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток,

дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою

збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного

рахунку (товарного чека).


( Пункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключено на підставі

Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )


11.3.5. Датою збільшення валового доходу в разі продажу

товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є

дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника

податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому

іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого

платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

( Підпункт 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними

згідно із Законами N 639/97-ВР від 18.11.97, N 2921-III

( 2921-14 ) від 10.01.2002 )


11.3.6. Датою збільшення валових доходів кредитора від

здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування

процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним)

договором.


Датою збільшення валових доходів власника іпотечного

сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є

дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за

консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за

управління та обслуговування іпотечних активів).


Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи

комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із

пунктом 12.1 статті 12 цього Закону.


При цьому метод нарахувань для визначення податкових

зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не

застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або

списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку,

встановленому цим Законом.

( Підпункт 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 в редакції Закону

N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )


11.3.7. Суми авансових платежів та попередньої оплати

отримані підприємствами суднобудівної промисловості від замовників

морських, річкових суден включаються до складу валових доходів

таких підприємств за датою підписання акта про передачу морських,

річкових суден замовнику, за умови цільового використання вказаних

коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

( 648-2005-п ).

( Пункт 11.3 статті 11 доповнено підпунктом 11.3.7 згідно із

Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )


Стаття 12. Безнадійна заборгованість


12.1. Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної

заборгованості

12.1.1. Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг)

має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на

вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у

поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли

покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з

таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів

компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових

витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається

будь-яка з таких подій:


а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про

стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи

про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;


б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів

компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку -

продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої

йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не

отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених

законодавством;


в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про

стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого

майна (крім податкового боргу). ( Підпункт 12.1.1 пункту 12.1

статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР від

18.11.97, в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )


12.1.2. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити

валовий дохід відповідного податкового періоду на суму

заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу

валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або

відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3

цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду

відбувається будь-яка з таких подій:


а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє

його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження

(розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання

недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її

частини;


б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо

продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї

суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення

мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);


в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом

строків, визначених законодавством, або отримав від покупця

відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати

(інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості)

протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому

протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського

суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення

справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.


На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого

внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах,

визначених законом для несвоєчасного погашення податкового

зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня

податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого

відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1

цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який

припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від

значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний

звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її

частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової

угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи

з дати укладення такої мирової угоди.

( Установити, що в 2005 році пеня, передбачена абзацом п'ятим

підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 стягується із розрахунку

3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку

України, діючої на день виникнення додаткового податкового

зобов'язання згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від

23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )

( Установити, що у 2006 році пеня, передбачена абзацом п'ятим

підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 стягується із розрахунку

3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку

України, діючої на день виникнення додаткового податкового

зобов'язання згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від

20.12.2005 )


Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності)

такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити

валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

( Підпункт 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 в редакції Закону N 349-IV

( 349-15 ) від 24.12.2002 )


12.1.3. У разі коли платник податку оскаржує рішення суду

у порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу,

передбачене підпунктом 12.1.2 цієї статті, не відбувається до

моменту прийняття остаточного рішення відповідним судовим органом.


12.1.4. Повідомлення про збільшення валових витрат або

валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів

12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає

податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими

первинними документами, які підтверджують наявність

дебіторсько-кредиторської заборгованості. ( Підпункт 12.1.4 пункту

12.1 статті 12 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від

24.12.2002, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1957-IV

( 1957-15 ) від 01.07.2004 )


12.1.5. Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити

валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини),

визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за

виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який

припадає перша з подій:


а) або 90-й календарний день від дня граничного строку

погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого

договором або визнаною претензією;


б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом

про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або

вчинення нотаріусом виконавчого напису.


Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються

також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію,

надіслану продавцем, у строки, визначені

господарсько-процесуальним законодавством.


Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються

незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа,

прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового

стягнення боргу чи ні.


Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу

покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка

погашається таким покупцем до настання строків, визначених

абзацами "а" або "б" цього підпункту.


Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму

визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за

процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові

витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками

податкового періоду, на який припадає таке погашення.


Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат

згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за

рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка

визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця,

визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її

списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до

законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові

зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким

визнанням.

( Пункт 12.1 статті 12 доповнено підпунктом 12.1.5 згідно із

Законом N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону N 349-IV

( 349-15 ) від 24.12.2002 )


12.2. Особливості покриття безнадійної заборгованості банками

та небанківськими фінансовими установами

12.2.1. Будь-який банк, а також будь-яка небанківська

фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів,

крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі -

фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для

відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та

комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим

іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних

паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою

дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться

до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

( Підпункт 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002, в редакції

Закону N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )


12.2.2. З урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті

створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою

самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків

неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками,

придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості,

визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для

банків Національним банком України, а для небанківських фінансових

установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у

сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами,

гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами

заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього

Закону. ( Підпункт 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )


12.2.3. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок

збільшення валових витрат фінансової установи, не може

перевищувати:

для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових

вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та

поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на

останній робочий день звітного податкового періоду;

для небанківських фінансових установ - розміру, що

встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську

фінансову установу, але не більше 15 відсотків від суми боргових

вимог, а саме сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської

фінансової установи на останній робочий день звітного податкового

періоду.


До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання

дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не

включаються до основної діяльності фінансових установ.

Під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції,

визначені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську

діяльність" ( 872-12 ), а також відповідними статтями законів про

небанківські фінансові установи. ( Абзац п'ятий підпункту 12.2.3

пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

( Підпункт 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )


12.2.4. У разі коли за наслідками звітного податкового

періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або

безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх

переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу

валових витрат платника податку за процедурою, встановленою

пунктом 12.3 цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог, що

використовується як база для визначення обмежень, встановлених

підпунктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву

направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за

наслідками такого звітного періоду.


12.2.5. Порядок і джерела створення та використання резервів

(фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб

встановлюються окремим законом.


12.3. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за

рахунок страхового резерву платника податку

12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати

кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним

договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим

Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на

таку саму суму.

Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо

її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності,

не включається до складу валових витрат кредитора згідно з

підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути

відшкодованою за рахунок його страхових резервів. ( Абзац другий

підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону N 1957-IV

( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з

дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури

відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових

витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї

статті, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових

резервів, створених згідно з цією статтею. ( Підпункт 12.3.1

пункту 12.3 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом

N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

( Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону N 349-IV

( 349-15 ) від 24.12.2002 )


12.3.2. Безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають

виставлення векселя на користь кредитора в якості забезпечення

боргових зобов'язань дебітора, відшкодовується за рахунок

страхового резерву кредитора за умови, якщо опротестований у

неплатежі вексель залишається непогашеним протягом 30 календарних

днів з моменту його опротестування та векселеотримувач порушив

справу про банкрутство векселедавця у суді.

При цьому валовий доход векселедавця збільшується на суму

опротестованого в неплатежі векселя у податковому періоді, на який

припадає 30-й календарний день з моменту опротестування такого

векселя.


12.3.3. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного

банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується

за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття

судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані

кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу

майна позичальника, включаються до складу валових доходів

кредитора в податковий період їх надходження.

У разі коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого

порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної

угоди, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена

(за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах

процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав)

безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок

власних коштів кредитора.

При цьому валовий доход дебітора, об'явленого банкрутом у

встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму

зазначеної безнадійної заборгованості.

У разі коли кредитор не може звернутися до суду із заявою

про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безспірні

вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу

за 300 мінімальних розмірів заробітної плати, то така сума вимог

включається до складу валових витрат кредитора у порядку,

визначеному абзацом "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1. ( Підпункт

12.3.3 пункту 12.3 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом

N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

( Підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )


12.3.4. Заборгованість, забезпечена заставою, погашається у

порядку, передбаченому нормами Закону України "Про заставу"

(2654-12 ).

Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок

страхового резерву частину заборгованості, що залишилася

непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних кредитором

від продажу майна дебітора, переданого у заставу, та за умови, що

інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого

майна позичальника не призвели до повного покриття

заборгованості. Продаж майна, переданого у заставу, здійснюється

лише через аукціони (публічні торги). У разі відчуження майна,

переданого у заставу, іншими способами кредитор покриває збитки

за рахунок прибутку, який залишається у його розпорядженні після

оподаткування.

Порядок проведення аукціонів (публічних торгів)

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

( Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )