Інфляція як макроекономічне явище

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
ІНФЛЯЦІЯ ЯК МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

У будь-якій економіці ціни періодично можуть підвищуватися. Однак не будь-яке підвищення цін можна назвати інфляцією.

Так, це може бути сезонне підвищення цін (на­приклад, на багато які товари перед святами) або збільшення цін на окремий товар чи групу товарів.
  • Інфляція – це довгострокове, стійке підвищен­ня загального рівня цін на всі товари і послуги, яке супроводжується знецінюванням грошей, падінням їхньої купівельної спроможності.

Якщо ціни ростуть, а доходи людей не змінюють­ся, то люди, звичайно ж, стають бідніше. Як прави­ло, розрізняють:
  • Реальні доходи - та кількість товарів і послуг, яку може придбати людина на свій доход.
  • Номінальні доходи – кількість грошей, яку одер­жує людина у вигляді доходу.



Таким чином, інфляція «з'їдає» частину реаль­них доходів населення.

Відповідно, збиток, заподіюваний інфляцією, відби­вається на людях і на всій економіці.
  • Економічний збиток:
  • зниження загальної ефективності економіки, за­гальне падіння обсягів виробництва;
  • зменшення зацікавленості в праці, зниження сти­мулів до зростання продуктивності праці, зниження інвестування;
  • падіння життєвого рівня населення.
  • Соціальний збиток:
  • знецінювання заощаджень у грошовій формі;
  • скорочення поточного рівня споживання;
  • перерозподіл коштів, поглиблення майнової не­рівності.

Зростання цін, або інфляція, визначається за до­помогою індексів цін.

Індекс споживчих цін розраховується як ціна «спо­живчого кошика» - необхідного набору товарів та послуг для кожної людини.

Якщо в 2000 р. ціна «споживчого кошика» скла­ла (умовно) 400 грн, а в 2001 р. – 460 грн, то рівень інфляції склав,

, тобто 15%.

Інакше кажучи:



В цілому по економіці індекс цін має назву дефля­тора ВВП і розраховується як відношення всієї маси товарів (Q2) у цінах поточного року (Р2) до цих самих товарів у цінах базового року (P1).



Швидкість росту цін (темп інфляції) розраховуєть­ся за формулою:



Інфляція може відрізнятися за темпами.


Розрізняють інфляцію:



Визначаючи причини інфляції, одні економісти по­в'язують її насамперед з надлишковим попитом, інші – з падінням пропозиції (або зростанням витрат на ви­пуск продукції).
  • Інфляція попиту може виникнути тоді, коли всі наявні ресурси в економіці задіяні цілком. Якщо по­пит зростає, а обсяги виробництва збільшити вже неможливо, починається зростання цін (графічно – зміщення кривої AD вправо).



Коли держава починає друкувати гроші у ве­ликих кількостях – це теж приклад інфляції попиту. Уряду необхідно купувати товари та послуги, але немає зайвих грошей. Включаю­чи друкарський верстат, він тим самим може дати поштовх сильній інфляції.
  • Інфляція витрат пов'язана з подорожчанням факторів виробництва - зростанням цін на сировину, енергію, підвищенням заробітної плати. В результаті ціни на продукцію зростають, а її обсяг скорочується (графічно - зміщення кривої AS вліво).



Як можна боротися з інфляцією?

Для цього необхідні:
  • Стабілізація грошової одиниці в країні, можли­во - грошова реформа.
  • Жорсткий контроль над грошовою масою з боку уряду.
  • Скорочення бюджетного дефіциту шляхом зрос­тання доходів або зниження витрат держави.
  • Зниження інфляційних очікувань споживачів і виробників (це досягається поступово, із зростан­ням довіри до грошей).
  • Підвищення курсу національної валюти стосов­но інших грошових одиниць.

(Ці питання більш докладно розглядаються далі.)
  • У країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні, до 1991 р. держава жорстко контролювала ціни на всі товари. Але з 1992 р. відбулася лібералі­зація цін - ціни почали швидко зростати без контролю держави. У той самий час обсяг виробництва скоро­чувався. Почалася гіперінфляція, яку «підхльосту­вав» друкарський верстат.

(Чи пам'ятаєте ви купони? Яка купюра була найб­ільшою?) Лише за період з грудня 1993 по 1999 р. ціни в Україні зросли у 30 разів.