Geum.ru

Педагогів І сім’ї

Вид материалаДокументы
Подобный материал:


Співпраця

педагогів і сім’ї

в реалізації завдань фізичного виховання дошкільників


"Дошкільне дитинство" - унікальний період у житті людини, коли формується здоров'я, здійснюється розвиток особистості. У той же час це період, у плині якого дитина перебуває в повній залежності від навколишніх дорослих - батьків, педагогів. Тому неналежний підхід, поведінкові, соціальні й емоційні проблеми, що виникають у цьому віці, приводять до важких наслідків у майбутньому.

Відповідно до Закону "Про освіту" і Типовим положенням про дошкільний навчальний заклад одним з основних завдань, що стоять перед дитячим садом, є "взаємодія з родиною для забезпечення повноцінного розвитку дитини".

За тисячолітню історію людства склалися дві галузі виховання підростаючого покоління: сімейне й суспільне. Здавна ведеться суперечка, що важливіше в становленні особистості: родина або суспільне виховання? Одні великі педагоги схилялися на користь родини, інші віддавали пальму першості суспільним закладам. Тим часом, сучасна наука має у своєму розпорядженні численні дані, що свідчать про те, що без шкоди для розвитку особистості дитини неможливо відмовитися від сімейного виховання, оскільки його сила й дієвість непорівнянні ні з яким, навіть дуже кваліфікованим вихованням у дитячому саду або школі.

Для забезпечення сприятливих умов життя й

виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної
особистості необхідні зміцнення й розвиток тісного зв'язку й
взаємодії дитячого саду й родини.

Ідея взаємозв'язку суспільного й сімейного виховання знайшла своє відбиття в ряді нормативно-правових документів, у тому числі в "Концепції дошкільного виховання", "Положенні про дошкільний навчальний заклад", Законі "Про освіту" й ін. Так, у законі "Про освіту" записано, що "батьки є першими педагогами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального й інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці".

Тому необхідно мати активний курс на створення
єдиного простору розвитку дитини, як у ДНЗ, так й у родині. Педагог
повинен працювати таким чином, щоб батьки могли: перебороти
авторитаризм і побачити світ з позиції дитини; досягти розуміння того,
що не можна дитину порівнювати з іншими дітьми; довідатися сильні й
слабкі сторони розвитку дитини й ураховувати їх; бути емоційною
підтримкою дитині.

Відповідно до цього змінюється й позиція дошкільного закладу в роботі з родиною. Кожний дошкільний навчальний заклад не тільки виховує дитину, але й консультує батьків з питань виховання дітей. Педагог дошкільного закладу - не тільки вихователь дітей, але й партнер батьків по їхньому вихованню.

Питання роботи з батьками - це велике й важливе питання. Отут треба піклуватися про рівень знань самих батьків, про

допомогу їм у справі самоосвіти, озброєння їх відомим педагогічним мінімумом, залучення їх до роботи дитячого саду. Дитячий сад служить "організуючим центром" й впливає на домашнє виховання, тому необхідно якнайкраще організувати взаємодію дитячого садка й родини по вихованню дітей.

З перших днів свого життя дитина починає поступово всотувати в себе навички вживання у світ і виживання у ньому, опановувати соціальний досвід (соціалізується). Макрокосм цього світу на перших порах зведений до середовища сім'ї, яка передусім несе відповідальність за виховання дитини. Глибинний зміст, масштаб і сила цієї відповідальності обумовлені соціальним статусом сім'ї.

З часом дитина розширює сферу своєї взаємодії зі світом, на неї спрямовують свої впливи різноманітні соціальні інститути, які доповнюють, урізноманітнюють виховні зусилля сім'ї. На етапі дошкільного дитинства провідним соціальним інститутом, покликаним забезпечити різнобічний розвиток дитини, є система дошкільних закладів. Гармонійна взаємодія їх із сім'єю є запорукою повноцінності буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу, виходу на нові орбіти соціальної реальності.

У сучасній сім'ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім'я. Саме завдяки проживанню в сім'ї, цілеспрямованим її зусиллям людина пізнає, осягає свою людську сутність, обов'язки перед іншими людьми, передусім перед батьками і дітьми, утверджує в собі все людське. Для цього вона повинна виростати в сім'ї, в якій витає дух любові, всі чуйно, турботливо ставляться одне до одного. Адже уроки доброти, любові, здатність до співпереживання неможливо почерпнути з книжок.

Процеси демократизації в системі освіти, її варіативність,
інноваційні програми обумовили необхідність пошуку рішення проблем
взаємодії дошкільного навчального закладу з родиною, створення умов
для підвищення педагогічної культури батьків.

Зміцнення й розвиток тісного зв'язку й взаємодії різних соціальних інститутів (дитячий сад, родина, суспільство) забезпечують сприятливі умови життя й виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної особистості.

На сучасному етапі в основу спільної діяльності родини й
дошкільного закладу закладені наступні принципи:

- батьки й педагоги є партнерами у вихованні й навчанні дітей;

- єдине розуміння педагогами й батьками цілей і завдань
виховання й навчання дітей;

- допомога, повага й довіра до дитини як з боку педагогів, так і з боку батьків;

- знання педагогами й батьками виховних можливостей колективу й родини, максимальне використання виховного потенціалу в спільній роботі з дітьми;

- постійний аналіз процесу взаємодії родини й дошкільного закладу, його проміжних і кінцевих результатів.

Про необхідність створення міцного союзу школи й родини писав у свій час В.О. Сухомлинський: "Без виховання дітей, без активної участі батька й матері в житті школи, без постійного духовного спілкування дорослих і дітей неможлива сама родина як первинний осередок нашого суспільства, неможлива школа як найважливіша навчально-виховна установа й неможливий моральний прогрес суспільства".

Керівна й організуюча роль дитячого саду по відношенню до родини характеризується комплексом факторів:

планомірне, активне поширення педагогічних знань серед батьків; практична допомога родині у вихованні дітей; організація пропаганди позитивного досвіду суспільного й сімейного виховання; залучення батьків у педагогічну діяльність; активізація їхньої педагогічної самоосвіти й ін.

Наприкінці 90-х - початку 2000 року міняється позиція батьків: вони стають активними учасниками процесу виховання дітей. Треба робити так, щоб дитячий сад не підміняв батьків, не відривав їх від дітей, а з'єднував їх один з одним, давав можливість для їх багатого й тонкого спілкування й взаємодії.

Зміст, організація й методика співпраці ДНЗ та батьків включає в себе:

-єдність у роботі дитячого саду й родини по вихованню дітей;

-взаємна довіра у взаєминах між педагогами й батьками,

-розуміння потреб й інтересів дитини й своїх обов'язків як вихователів;

-зміцнення авторитету педагога в родині й батьків у дитячому саду;

-установлення правильних відносин на основі доброзичливої критики й самокритики;

-взаємодопомога в спільній роботі з виховання дошколярів.

Так колектив ДНЗ починає налагоджуєвати перші контакти між родиною й дошкільним закладом при запрошенні батьків з дітьми або без них відвідати установу ще до оформлення дитини до дитячого садка; відвідуванні вихователями, практичним психологом родини вдома; подання батькам письмової інформації про установу; зустріч для з'ясування умов відвідування дитиною установи.

Подальший взаємозв'язок батьків і персоналу реалізується в процесі:

-щоденних безпосередніх контактів, коли батьки приводять і забирають дітей;

-неформальних бесід про дітей або запланованих зустрічей з батьками, щоб обговорити успіхи, незалежно від конкретних проблем;

-ознайомлення батьків з письмовим матеріалом про їхніх дітей;

-рекомендацій відвідати лікаря тощо;

- запрошення батьків в групу для того, щоб вони могли бачити, як займається їхня дитина, або знайомити з роботою установи. Батькам пропонується надавати допомогу ДНЗ як організаторів або спонсорів: вони можуть допомогти в розробці ігротеки, зборі матеріалів для дитячих потреб тощо.

Батьки беруть участь й у щоденних заняттях дітей:

-допомагати й брати участь у різних заходах, наприклад, у чаюванні з дітьми тощо;

-допомагати в повсякденних заняттях;

-надавати допомогу при проведенні екскурсії й інших заходів. Батьківський комітет бере участь у вирішенні питань, що стосуюються роботи установи в цілому.

ДНЗ надає допомогу батькам у конкретних проблемах по догляду за дитиною, методах його виховання; у накопиченні інформації із сімейного виховання й практичних порадах; у пошуках виходу із кризових ситуацій.

Важливо й залучення батьків до участі не тільки в виховній, але й у фінансовій діяльності ДНЗ.

Багато перерахованих аспектів участі батьків потребують від колективу напружених міркувань, а можливо, і переоцінки своєї професійної ролі: переорієнтація на роботу з батьками може виявитися складною для працівників, чиє мислення й планування діяльності раніше були повністю зосереджені на дітях.

Формування співробітництва дітей, батьків і педагогів залежить насамперед від того, як складається взаємодія дорослих у цьому процесі. Результат виховання може бути успішним тільки за умови, якщо педагоги й батьки стануть рівноправними партнерами, тому що вони виховують тих самих дітей. В основу цього союзу повинна бути покладена єдність прагнень, поглядів на виховний процес, вироблені спільно загальні цілі й виховні завдання, а також шляхи досягнення намічених результатів.

Як педагоги, так і батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими й щасливими. Батьки готові підтримати задачі педагогів, спрямовані на задоволення й розвиток інтересів, потреб дітей. Батьки - дорослі люди, які мають великий життєвий досвід, знання, що вміють аналізувати ситуації, тому в рішенні ряду проблем педагог може одержати їх потрібну й корисну раду.

Існує проблема як і в нашому колективі, так і в інших, що не всі батьки відгукуються на прагнення педагога до співробітництва з ними, не виявляють цікавість до об'єднання зусиль по вихованню й навчанню своєї дитини. Вихователю необхідне терпіння й цілеспрямований пошук шляхів рішення цієї проблеми. Варто починати роботу й взаємодію з тими, хто бажає брати участь у житті групи, підтримує педагогів, навіть якщо таких батьків буде мало. Поступово, тактовно вихователь утягує й інших батьків у співробітництво, опираючись на батьків, з огляду на інтереси кожної дитини та її родини

Для формування співробітництва між дорослими й дітьми важливо представляти колектив як єдине ціле, як більшу згуртовану родину, життя якої цікаве, якщо організовано спільну діяльність педагогів, батьків, дітей. Це сприяє встановленню взаєморозуміння між батьками й дітьми, створенню комфортних умов у родині. Як показує практика доцільно сполучення колективних й індивідуальних форм взаємодії ДНЗ й батьків: бесіду, задушевну розмову, консультації-міркування, виконання індивідуальних доручень, спільний пошук рішення проблеми, переписку тощо. Ці форми можуть стати ефективними в тому випадку, якщо вдалося знайти індивідуальний стиль взаємин з кожним батьком. Важливо розташувати до себе батьків, завоювати їхню довіру, розбудити бажання поділитися з педагогом своїми думками, сумнівами. Все це допоможе краще зрозуміти дитину, знайти оптимальні способи рішення проблем виховання конкретної особистості в дошкільній установі й вдома. Психологічною умовою такої успішної міжособистісної взаємодії є уважність, проникливість, неквапливість.

Соціально-економічні зміни, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, активізували проблеми формування здорового способу життя особистості. Це вимагає аналізу наявної теоретичної бази з проблеми формування здорового способу життя і розробки на її основі ефективних педагогічних умов удосконалення процесу формування здорового способу життя особистості як одного з головних показників її освіченості й вихованості.

Важливість виховання здорового способу життя у дошкільників обумовлена розумінням, що лише з самого раннього дитинства можна прищепити основні знання, навички і звички з охорони здоров'я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя усього суспільства. Саме у дошкільному віці закладається майбутній потенціал здоров'я, це найважливіший час для виховання здорового способу життя. Діти дошкільного віку вже здатні розуміти й усвідомлювати залежність стану здоров'я від способу життя.

В Законі України "Про дошкільну ос-'віту", у статті 8 сказано, що батьки несуть відповідальність за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їхнього життя і здоров'я. Тому мета формування здорового способу життя дитини має бути єдина і для сім'ї, і для дошкільного закладу як виразника інтересів суспільства у галузі виховання підростаючих поколінь. Потрібно орієнтуватися на виховну співпрацю у цьому процесі батьків і педагогів. Основне завдання статті - висвітлити організаційно-методичні аспекти роботи з спм'єю щодо формування здорового способу життя дітей дошкільного віку, розкрити зміст та методичні рекомендації організації роботи з родинами в умовах валеологізації дошкільного виховання, форми підвищення рівня педагогічної освіченості батьків.

Рівень педагогічної валеологічної культури батьків залежить від таких умов, як рівень освіти, спрямованість особистості, її індивідуальних особливостей, професійних якостей, життєвого досвіду та іншого. Найважливішим компонентом педагогічної культури батьків є їхня педагогічна підготовленість. Це певна сума психолого-педагогічних, фізіологічних знань, а також вироблені у процесі практики навички і вміння з формування у дітей звички здорового способу життя. Система роботи з підвищення педагогічної культури батьків з основ здорового способу життя здійснюється через колективні, індивідуальні та наочні форми роботи. Сюди входять бесіди, консультації, відвідування сімей, запрошування батьків до дошкільного закладу, індивідуальні пам'ятки, поради, бюлетені, папки-пересувки, альбоми-естафети, батьківські збори, групові консультації, лекторії педагогічних знань, школи молодих батьків, семінари-практикуми, батьківські конференції, фестивалі, стенгазети, практичні рекомендації для батьків з питань здорового способу життя.

Щоб систематизувати цю роботу, об'єднати ці форми в єдине ціле так, щоб спільна робота дошкільного навчального закладу і сім'ї дала плідні результати у формуванні здорового способу життя дітей дошкільного віку, педагоги закладу повинні розпочинати роботу в самому педагогічному колективі , тому що роль педагога має дуже велике значення у формуванні здорового способу життя дітей. Власний приклад педагогів, вихователя з фізичної культури стимулює батьків до активізації у вирішенні проблем валеологічного і фізичного виховання дітей.

Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення взаємодії дошкільного навчального закладу і сім'ї є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками щодо формування здорового способу життя дошкільників. Серед них - функціонування консультативних пунктів з проблеми валеологічного виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації раціонального дозвілля дітей, рухового режиму, оптимального харчування.

Засідання дискусійних клубів передбачають різноманітну тематику та форми роботи, серед яких: лекція-консультація "Народна педагогіка про здоровий спосіб життя", дискусія "Роль батьків у формуванні і зміцненні здоров'я дітей", вечір запитань і відповідей

"Методика вал оологічного виховання: принципи та підходи", батьківський фестиваль "Здорова родина - здорова країна", круглий стіл "Давайте розберемося спільно, що заважає нашим дітям бути здоровими", сімейний портрет "Здоровий спосіб життя в нашій сім'ї", бесіда "Відповідальність батьків за збереження фізичного і психічного здоров'я дітей".

Уся діяльність повинна мати систематичний характер і спрямовуватись на активізацію внутрішніх ресурсів батьків через: відвідування родин дітей, вивчення їхніх інтересів і потреб; організацію соціальної допомоги сім'ям із залученням фахівців; проведення різноманітних анкетувань і тестувань серед батьків; оформлення „Куточків для батьків"; виготовлення тек-пересувок: „У центрі уваги -здорова сім'я", „Здорова дитина - скарб родини", „Допомагаємо дитині"; створення бібліотеки для батьків; розглядання питань фізичного розвитку на батьківських зборах, пропагуючи кращий досвід родинного виховання; проведення консультацій: „Родинний клімат", „Риси громадянства", „Вольові якості особистості" та ін.; тренінгів: „Що робити якщо...?", „Як сприяти успіхам дитини? " та ін.; організацію виступів батьків перед дітьми.

Ефективною є така форма роботи, як зустріч у родинному колі, де здійснюється індивідуальна допомога родинам через консультації валеологічного спрямування, показ, зустріч з лікарями, психологом. Систематизувавши і об'єднавши форми роботи педагогічного колективу дошкільного навчального закладу і сім'ї, ми переконались, що немає такої частини педагогічного процесу, в яку не можна було б включити валеологічний зміст. Валеологія розширює, урізноманітнює форми і методи технології педагогічного процесу та сімейного виховання, дає змогу широко використовувати ігри, фізичні вправи, цікаві інтелектуальні завдання, проводити прогулянки, гігієнічні процедури, заняття.

Однак це зовсім не означає, що батьки вдома, з дня на день, кожної години повинні втлумачувати дітям валеологічні знання. Треба стерегтися втрати дітьми інтересу до валеологічних знань через перевантаження їх недоступною інформацією, відсутності на практиці переконання важливості отриманих знань для саморозвитку та самовдосконалення.

Дуже важливо, щоб кожне повідомлення валеологічного змісту було відкриттям для дитини, дивом, раніше невідомим їй, кликало до самоаналізу, подальшого розвитку. Лише в цьому випадку можна досягти позитивного результату, виробити у малюків чітке і постійне бажання бути здоровими, спритними, бадьорими, веселими, зробити здоров'я предметом постійного піклування дитини, а не лише батьків. Дитина навчається аналізувати кожне явище, дію з точки зору корисності чи шкідливості, навчається цінувати життя і здоров'я що і є

основним завданням дошкільного навчального закладу і сім'ї. Ефективність формування здорового способу життя дошкільників залежить від багатьох факторів: цілеспрямованої діяльності педагогів на формування рівня педагогічної валеологічної культури сім'ї, єдності педагогічного впливу дошкільного навчального закладу і сім'ї у вихованні здорового способу життя, оновлення валеологічного змісту роботи з батьками та форм їхньої педагогічної освіти. Розвиток фізично та психічно здорової особистості передбачає адаптацію у „життєвому просторі" та опанування соціальної діяльності. Тому ранній фізичний розвиток відіграє значну роль у розвитку особистості дитини. Корисним є збільшення рухової активності дітей, організація спеціальних заходів щодо збагачення їхнього рухового досвіду. Для цього необхідно збільшувати кількість прогулянок, частіше змінювати обстановку, у якій граються, розвиваються та виховуються діти.

На даний час економічні й політичні реформи в Україні здійснюються на тлі загострення проблеми захворюваності дітей, яка зросла за багатьма показниками: лише третина сучасних дошкільників вважаються відносно здоровими. За даними НАЙ України, абсолютно здорових дітей, які вступають до школи, лише 5 % .

Такий стан потребує пошуку оптимальних форм і шляхів зміцнення здоров 'я дітей, зокрема, дошкільного віку

З огляду на це особливої актуальності набуває проблема фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку. Для досягнення представниками цієї вікової групи належного рівня рухової підготовленості необхідно підвищити вимоги до організації та реалізації співпраці дошкільного навчального закладу і сім "І" як потужних виховних інститутів. Напрям такої дослідницької роботи задається фундаментальною соціокультурною стратегією: надати стосункам між дітьми і педагогами, педагогами і батьками, дітьми і батьками нової якості.

У контексті цього дослідження особливого значення набувають наукові праці, які доводять, що період дошкільного дитинства - відповідальний етап у забезпеченні належного фізичного та морального здоров'я людини, й найкращі умови для цього створюються в процесі фізичного виховання особистості, що є важливим компонентом підготовки дитини до активного життя та професійної діяльності .

Проблема фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку стала предметом дослідження вчених різних галузей науки, зокремапсихологів (Л. Виготський, О. Запорожець, О. Леонтьєв та інші), педагогів (В. Горіневський, А. Макаренко, П. Лесгафт, А. Онопрієнко, О. Сухомлинський, К. Ушинський), фізіологів та медиків (І. Аршавський, Г. Апанасенко).

На даний час визначено критерії сформованості фізичної вихованості дітей старшого дошкільного віку, а саме: - володіння знаннями з фізичної культури;

- сформованість мотивації до різних видів рухової діяльності;

- активність і самостійність у заняттях фізичною культурою, рівень рухової підготовленості дітей старшого дошкільного віку.

Робота з формування фізичної вихованості дітей старшого дошкільного віку у взаємодії дошкільного навчального закладу і сім' ї, повинна реалізовуватися шляхом організації просвітницької роботи з батьками в рамках впровадження серії занять з вихователями та інструкторами з фізичного виховання дошкільних навчальних закладів, проведення спільних занять дітей і батьків, в яких були доцільно поєднані колективні й індивідуальні традиційні та інтерактивні форми й методи роботи.

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт" відображає запити практиків та, з урахуванням кращих на даний період теоретичних і методичних рекомендацій, пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми, націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності -провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей.

У кожному розділі окреслюються ключові освітні завдання, подаються поради батькам стосовно організації спільного буття дорослих з дітьми та визначаються показники розвитку дітей.

Розділ програми "Фізичний розвиток" орієнтує на об'єднання зусиль педагогів і сім'ї для охорони життя, збереження і зміцнення дитячого здоров'я, підвищення опірності організму негативним факторам зовнішнього середовища, формування у дітей системи уявлень про власний організм, здоровий спосіб життя, засоби ефективного впливу на стан здоров'я і фізичного розвитку, необхідного набору життєво важливих рухових умінь і навичок, фізичних якостей малят, а також для оптимізації рухової активності дошкільників у процесі організації їхньої життєдіяльності, розв'язання комплексу виховних завдань.

Першими вчителями маленької дитини стають її батьки, але часто процес навчання розпочинається раніше, ніж вони встигають усвідомити цей факт. Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім'ї закладаються основи багатьох умінь, навичок і звичок, виробляються оціночні судження та визначається життєва позиція підростаючого покоління. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культури, до активного використання її засобів у побуті —

На жаль, за даними найоптимістичніших наукових досліджень, сьогодні фізичним вихованням дітей цікавиться не більше 20% батьків, педагоги повинні прагнути зробити батьків кожного вихованця прихильниками фізичної культури, а отже, своїми спільниками. Для успішного залучення всіх дітей до занять фізичними вправами необхідно, передусім, переконати батьків в оздоровчій ролі фізичної культури, показати їм, що в коло завдань фізичного виховання входить і формування звички до праці, зокрема навчальної.

Рухових дій переважно навчає дитячий садок. Для оздоровчо-загартовуючого впливу на організм, формування постави, виховання гігієнічних навичок кращі умови має сім'я.

Більшість батьків, на жаль, ставлять під сумнів цінність занять фізичними вправами, а отже, і доцільність витрачання часу на цей вид діяльності.

Робота дошкільного навчального закладу №2 «Буратіно» м.Світловодська смт.Власівка має фізкультурно-оздоровчий нарямок і колектив закладу працює за Програмою розвитку ДНЗ «Здоров'я дитини- це здоров'я гармонійно-розвиненої особистості» на 2011-2015 РР-

Результати анкетування вихователів, батьків нашого дошкільного закладу свідчать, що у дітей дошкільного віку є необхідні передумови для формування знань, вмінь та навичок здорового способу життя, їм доступне розуміння цінності власного здоров'я та здоров'я ближніх. Тому особливого значення набуває цілеспрямований вплив на особистість, визначення умов, змісту, форм і методів, які є дієвими у вихованні здорового способу життя дошкільників.

Також в роботі нашого закладу використовуються форми спільної роботи: батьківські збори, батьківські комітети, конференції, дні відкритих дверей (в яких мало батьків беруть участь); наочні форми: бібліотеки й папки-пересувки, відеофільми, пам'ятки-рекомендації для батьків і дітей, візитки, виставки обладнання, настільних ігор, дитячих або спільних малюнків, фотовиставки, газети, куточки для батьків й ін.

Система роботи педагогів закладу з батьками передбачає:

1. Створення умов для конструктивного сприймання батьками пропозицій щодо розвитку фізичних здібностей дітей.

2. Інформаційна робота з ознайомлення із заходами та результатами фізичного виховання дітей, а також рекомендована література, що міститься в куточках для батьків.

3. Аналітико-діагностична діяльність через проведення анкетувань і тестувань щодо виявлення інтересу та можливостей поглибленої роботи з фізичного виховання.

4. Пропагандистська робота шляхом залучення батьків до підготовки та проведення відкритих занять (наприклад „Днів відкритих дверей"), розваг, батьківських календарів тощо.

5. Обговорення результативності роботи з дітьми щодо виховання моральної свідомості.

6. Перспективне планування.

Виходячи з розкриття даного питання можна зробити наступні висновки:

Основна мета роботи дошкільних закладів - допомогти вихователеві у формуванні насправді єдиного і повноцінного соціального середовища для щасливого життя, правильного виховання та формування здорового способу життя кожної дитини. При цьому під повноцінним соціальним середовищем слід розуміти не тільки зовнішні, організаційні умови (єдиний режим життя, харчування, єдині безпечні правила поведінки вдома й у дитячому садку), а й єдині норми та стиль спілкування дорослих з дитиною, гуманне ставлення до малюка, повага до його потреб у спілкуванні з дорослими і товаришами, в цікавих іграх і спостереженнях, предметно-практичній діяльності, а також у схваленні, позитивній оцінці батьками і вихователями своєї особистості в цілому і конкретних вчинків або дій.

Умовами, що забезпечують ефективність взаємодії є: висока культура спілкування батьків та педагогів, доброзичливість, неупередженість у розв'язанні різних проблем, забезпечення мотивації взаємодії, актуальність та конкретність спільних завдань.

Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування.

Сутність взаємодії полягає в узгодженні в інтересах дитини вимог, дій дошкільного закладу і сім'ї як суб'єктів її виховання, активне залучення батьків до педагогічного процесу, надання допомоги педагогічному колективу дошкільного закладу.

Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім'ї та дошкільному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно - особистісному спілкуванні, розвиток її творчих і що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх.

Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її виховання та навчання, створюють для неї належні умови. Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. А саме, взаємодія в педагогічному процесі сім'ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків. Удосконалювати роботу з батьками -це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою.нтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків. Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх. Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її виховання та навчання, створюють для неї належні умови. Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. А саме, взаємодія в педагогічному процесі сім'ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків. Удосконалювати роботу з батьками -це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою.