1. Сфера діяльності мпрП його роль в організації міжнародних економічних, наукових та культурних зв’язків

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• «Про міжнародне приватне право», 70.08kb.
• об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних,, 216.76kb.
• План Призначення міжнародних фінансів > Місце І роль міжнародних фінансів у сучасній, 117.83kb.
• Реферат на тему: "Державний кредит та його роль у формуванні фінансових ресурсів", 13.92kb.
• Лекція 14. Міжнародні фінанси, 131.99kb.
• «Кирило-Мефодієвське братство», 466.23kb.
• Метод проектів та його застосування при організації навчально-виховного процесу, 44.67kb.
• Затверджено: Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони», 45.98kb.
• Програма стипендій ім. Едмунда С. Маскі (Muskie) є програмою Бюро у справах освіти, 239.48kb.
• Реферат циклу наукових праць, 211.92kb.

80. Джерела правового регулювання відносин щодо зовнішньоторговельних угод.


Зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України та міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено або у виключній формі законодавством України.

Правові акти, які регулюють:

• Цивільний кодекс України;
  
• Закон про зовн.екон. діяльність;
  
• Закон про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті;
  
• Про операцію з давальницькою сировиною у зовн.екон. відносинах;
  
• Про регулювання товарообмінних операцій;
  
• Закон про застосування міжн. Правил інтерпретацій міжн.термінів тощо.
  

Віденська конвенція купівлі-продажу 1980р.


81. Колізійні питання договорів.

1. принцип автономії волі
   
2. зобов'язальний статут угоди
   
3. додаткові колізійні норми.
   

1) можливість для сторін встановлювати зміст договору, усі вимоги, в межах правил;

Особливості:

• сторони можуть вибрати право країни, яке буде регулювати умови договору;
  
• автономія волі є формулою прикріплення, яка займає верховенство позиції в зовнішньоекономічних зобов’язаннях;
  
• автономія волі як колізійна формула прикріплення буде мати свій розвиток в законодавстві різних країн.
  

2) встановлюється шляхом вибору права яке використовується в зовн.-тогров. Угоді.

Значення:

• визначає права та обов’язки сторін, наслідки невиконання;
  
• визначає обставини звільнення від відповідальності
  
• за цим статутом вирішуються питання давності.
  

3) Додаткові колізійні норми – визначають правила вибору права, регламент цього зовнішньоекон. Угоди, використ, якщо сторонам не зрозуміло право якої країни використовувати:

I. Норми сформульовані для кожного виду зовн.ек. діяльності за якими права і обов’язки сторін регулюються правом країн, де живе, працює одна сторона.

Кредитного – кредитор, для договору купівлі-продажу – продавець тощо.

I I. Спеціальні правила, які враховують специфіку деяких видів договорів

- для договорів про виробництво співробітн. спеціал. і коопер. застосовується право сторони боку де здійснюється діяльність lex loci solutions;

- для договорів про створення спільних підприємств – право держави, де створюється;

для договору укладеного на аукціоні – право де проводиться аукціон – lex loci-a clus.


82. Форма договорів.


За російським законодавством форму договорів завжди визначають за російським правом.

Зовнішньоекономічні договори повинні виконуватись в письмовій формі. Письмові докази не допускаються. Письмова форма рекомендується й Модельним гражданським кодексом держав-учасниць СНГ – тільки в письмовій формі.

Існує ще й порядок підписання угод. Повинні підписуватись 2-а особами (керівник чи зам організації), а також особи уповноважені довіреностями, підписані керівником організації. Все це є вимогою щодо дійсності цієї угоди, якщо все це не виконується, то угода виявляється недійсною.

Росія зараз не передбачає особливого порядку підпису угод 2-а особами.

Україна за законом про Зовн.екон. діяльність

- зовн.екон.догов. може підписувати лише фізична особа від імені других осіб зовн.екон.діяльн. Цей договір підписують дві особи: - доленосна особа, - з довіреністю.

- до Віденської конвенції купівлі-продажу 1990р. – можливе не в письмовій формі.


83. Застосування права з питань змісту угод.


При визначенні права головний принцип – це принцип автономії волі при виборі права.

• права і обов’язки з зовн.екон. угод визначаються правом країни, яку вибрали сторони;
  
• права і обов’язки за місцем здійснення угоди.
  

Не у всіх договорів допускається свобода вибору права:

• при утворенні спільного підприємства з іноземн.юрид. і застосовується право, де це підприємство утворено;
  
• заст..право країни де провод. Аукціон чи біржа, якщо угода укладена там.
  

Принцип локалізації договорів не застосовується.

Не можна використовувати будь-які початки права чи справедливості, а тільки порядок, який діє у країні.

Принцип автономії волі діє не лише щодо усіх зовн.економ. угод, але й до договорів.

Якщо не можуть дійти до згоди у виборі права, то рекомендують застосовувати „права континентальної Європи, якщо ні, то право буде визначено з урахуванням колізійних норм з нашого законодавства (закон місця заключення угоди, чи право країни, де заснована має місце життя, чи місце діяльності сторона:

1. продавцем – в договорі купівлі-продажу;
   
2. наймодавцем - майно найму;
   
3. хранителем – в договорі охорони;
   
4. перевізником – в договорі перевізки.
   

Договори о промисл.співтовариств, будівництві, виконання монтажних робіт використовувалося право країни, де це відбувається. Шляхом визначення права визначається статут угоди (обов’язки сторін та наслідки не виконання, звільнення від відповідальності).


85. Поняття договору.


Договір – це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій,

Укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором чи законом.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів або міжнародних договорів.

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).


86. Колізійні питання договору міжнародної купівлі-продажу. Віденська Конвенція ООн про договори міжнародної купівлі-продажу.


Це найпоширеніший вид зовнішньо економічних договорів (не впливає на дію інших договорів). Укладення регламентується законодавством України та зовнішніми договорами – один із таких договорів Віденська конвенція 1980р., поширюється на договори, в яких комерційні підприємства сторін знаходяться в різних державах.

Не застосовується для продажу товарів:

1. для особистого використання;
   
2. з аукціону;
   
3. в порядку виконавчого провадження;
   
4. цінних паперів і грошей;
   
5. суден, водного і повітряного транспорту;
   
6. електроенергія.
   

Не застосовується до договорів:

• на постачання товарів, що слід виготовити, якщо замовлення постачає значну частину необхідних матеріалів;
  
• яких обов”язне постачальника – виконання робіт, надання послуг.
  

Не трапляється:

1. чинності договору;
   
2. регулювання питань власності на проданий товар;
   
3. регламентація відповідальності продавця за шкоду.
   

Характерно для неї диспозитивність – у широкій автономній волі.

Сфера застосування може бути обмежена через використання державою учасницею заяв та застережень.

Регулюються договори купівлі-продажу, укладені через обмін офертою та акцептом.

Оферта - пропозиція певній особі укласти угоду з урахуванням викладених умов. Може мати письмову або усну форму. О. вважається прийнятою після її акцепту

Акцепт - згода однієї сторони страхових відносин (страхувальника або страховика) з пропозиціями іншої сторони про укладення договору страхування або перестрахування на умовах, що відповідають цим пропозиціям.


87. Базисні умови договору.


Обов’язкові умови:

• назва;
  
• номер договору;
  
• дата і місце укладання;
  
• преамбула з зазначенням повного та скороченого найменування сторін та документів, якими керуються контрагенти під час укладання;
  
• предмет договору;
  
• кількість та якість товару;
  
• базисні умови поставки;
  
• ціна та загальна вартість договору;
  
• умови платежів;
  
• упаковка та маркування;
  
• форс-мажорні обставини;
  
• санкції та рекламація;
  
• арбітраж;
  
• юридичні адреси;
  
• поштові та платіжні реквізити.
  

Можуть бути додаткові умови за домовленістю:

• страхування;
  
• гарантії якості;
  
• норми завантаження;
  
• передача технічної документації;
  
• порядок сплати податків.
  

Порядок підписання договорів:

• якщо фізичною особою, підписується тільки нею;
  
• від інших суб’єктів зовн. економ. Діяльності можуть 2 особи: та, що має право підпису з посадою і уповноважена довіреністю.
  

Також існує поняття про реєстрацію зовнішньо економічних договорів.


88. Якість товару


Товар за кількістю, якістю, описом, упаковкою повинен відповідати вимогам контракту. Якщо сторони не домовилися про інше, товар не відповідає договору, якщо він:

• не придатний для тієї мети, з якою відповідно до опису він звичайно використовується;
  
• не придатний для будь-якої конкретної мети, про яку продавець прямо чи непрямо був повідомлений під час укладання контракту, за винятком випадків, коли для покупця було нерозумно покладатися на компетентність і судження продавця;
  
• товар не має якостей, відповідних тим зразкам чи моделям, що були надані продавцем покупцю;
  
• немає тари чи упаковки, які звичайно використовують для товарі, або за відсутності такої тари чи упаковки відсутні такі тара чи упаковка, які допомагають зберегти і захистити товар.
  

92. Строк поставки


Поставка товару повинна проводитися у визначені строки, які можуть передбачатися контрактом. Крім цього дозволяється поставка у розумний строк після укладення договору. За загальним правилом продавець зобов’язаний поставити товар, вільний від будь-яких вимог чи претензій третіх осіб за винятком випадків, коли покупець погодився прийняти товар, обтяжений тяжкою вимогою чи претензією. Передача документів, які містять відомості про товар, повинна відбуватися у строк, місці та формі, встановлених контрактом.

Встановлено відповідальність за порушення строків ввезення товарів за бартерним договором – стягнення пені за кожен прострочений день у розмірі 0,3% вартості не одержаних товарів.


93. Ціна.


Для оцінки товарів застосовують ціни, що визначаються на договірних засадах з урахуванням попиту і пропозиції, а також інших бартерних договорів. Найчастіше ціни визначаються на основі поточних світових цін і на умовах, прийнятих у практиці міжнародної торгівлі, з урахуванням технічного рівня та якості товарів.

Якщо в укладеному договорі не передбачено ні ціни, ні порядку її визначення, вважається, що сторони, за відсутності іншої домовленості, мали на увазі ціну, яка в момент укладання договору звичайно сплачується за товари, що передавалися за порівнюваних обставин. Якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, то у сумнівних ситуаціях вона визначається за вагою нетто.


94. Умови розрахунків


Зазвичай в угодах встановлюється порядок проведення платежів між учасниками зокн.ек. зв’язків. Платежі здійснюються у певній валюті , по клірингових рахунках, які відкриваються в уповноважених банках кожної з договірних держав. З цією метою вказані банки підписують відповідний технічний банківський договір. Платежі по неторговельних операціях, що випливають із виконання угод, регулюються договорами між компетентними органами держав, що домовляються.

Платежі по контрактах, укладених юридичними особами та організаціями договірних держав самостійно поза межами щорічних Протоколів про товарообіг. Здійснюються на умовах, визначених цими контрактами. Іноді в угодах зазначається, що платежі можуть здійснюватися засобами відповідно до валютного законодавства, яке діє в кожній країні.


95. Звільнення від відповідальності, відстрочка виконання чи припинення договору в силу особливих обставин.


Розрізняють оперативні санкції та власне заходи відповідальності. До оперативних санкцій належать вимоги про зменшення покупної ціни, про заміну неякісного товару. Заходи відповідальності – це неустойка і відшкодування збитків (позитивних та упущеної вигоди).

Застосовувати оперативні санкції можна на підставі факту порушення контрактних зобов’язань, а заходи відповідальності – тільки у разі вини контрагента за договором. Це означає, що форс-мажорні обставини виключають цю вину і звільняють сторону від відповідальності. Сторона не відповідає за невиконання будь-якої умови договору, якщо доведе, що воно буде викликане перепоною поза її контролем і що від неї не можна було розумно очікувати врахування цієї перепони при укладені договору. Обставини форс-мажору підтверджуються в установленому нормативно-правовими актами порядку.


97. Поняття та види лізингових операцій з іноземним елементом.


Лізинг буває внутрішній та міжнародний.

При здійсненні внутрішнього лізингу, лізингодавець, лізингоотримувач і продавець – резиденти України. Регулюється законодавством України. При здійсненні міжнародного лізингу вони не є резидентами України.

Сублізинг – особливий вид відносин, через переуступку прав використання предметом лізингу 3-й особі, що оформлюється договором сублізингу. Права і обов’язки регулюються внутрішнім законодавством (внутрішній лізинг).

Міжнародний лізинг – регулюються згідно конвенцією Юнідрусе міжнародного фінансового лізингу.

- стосовно права, то вони обираються згідно з згодою сторін відносно конвенції.

Договір лізингу – якщо він має вказівку на напічне інвестування грошей в предмет лізингу і те, що є напічне передачі предмету лізин. Лізингоотримувачу.

- розв’язання конфлікту лізингу за правом, яке застосовувалося.


98. Агентські договори


Агентський договір є консенсуальним: сторони зобов’язані одна перед одною з моменту досягнення домовленості щодо усіх істотних умов договору. Він є двостороннім та оплатним.

На сьогодні у розвинених країнах агентський договір належить до пойменованих та унітарних.

• агент може діяти від імені принципала як повірений від імені довірителя. При цьому дії агента можуть бути спрямовані на здійснення юридичних фактів (укладення угод, передачу товару транспортним організаціям тощо);
  
• як і повірений, агент не набуває жодних прав та обов’язків за укладеними договорами (їх набуває лише принципал);
  
• особистісний характер виконуваного зобов’язання покладає на повіреного та агента певні обов’язки стосовно обрання свого заступника або замісника;
  
• агент, як і повірений, є повністю підзвітним принципалу і має точно виконувати його вказівки або мати вагомі підстави, щоб не дотримуватися їх;
  
• агент, як і повірений, одержує винагороду за свої дії в інтересах принципала, а також компенсацію за понесені витрати. Розмір винагороди визначається в агентському договорі.
  

Основним критерієм, за яким агентський договір відрізняється від договору доручення, є можливість вчинення агентом не тільки юридичних, а й фактичних дій, наприклад, пошук споживачів, обговорення з ними істотних умов продажу товарів принципала, передача принципалу замовлення споживача.


100. Міжнародні дистриб’юторські договори


У світовій торговельній практиці використовуються два типи дистриб'юторських угод, і в договорі повинне бути ясно і недвозначно зазначено , який тип мається на увазі:

перший тип - дистриб’ютор зобов'язується розміщати щорічні замовлення у виготовлювача,

другий тип - дистриб’ютор зобов'язується розміщати такі замовлення в міру одержання їхній від клієнтів за кордоном;

Незважаючи на те, що в обох випадках дистриб’ютор зобов'язується розмістити своє замовлення від свого власного імені (а не як агент іноземного клієнта) і нести персональну відповідальність за ціну, сутність його зобов'язань різна. В останньому випадку експортер несе відповідальність, тільки якщо він не в змозі сумлінно передати виготовлювачеві отримані їм замовлення клієнтів, у той час як у першому випадку він зобов'язаний замовити товари обговореної вартості незалежно від їхнього одержання. Іноді у випадку не виконання дистриб’ютором визначеного бюджету, передбачається розірвання контракту.

Дистриб’ютор зобов'язується починати всі зусилля для максимально можливого розширення ринку збуту Виробів на Території, він зобов'язаний постійно пропонувати, рекламувати, брати участь у демонстраціях і інших способах стимулювати продаж Виробів на Території.

При тлумаченні умов дистриб'юторської угоди варто мати на увазі, що сторони мають намір створити тривалі взаємні відносини. Незначні відхилення від умов договору не можна використовувати як підстава для припинення договору в цілому, хоча такі відхилення можуть дати підстави для вимоги про відшкодування збитків. Це особливо актуально, якщо дистриб’ютор, не приймаючи на себе зобов'язання, поніс значні витрати по просуванню на ринок товарів виготовлювача.

101. Поняття грошового зобов’язання

Основним об'єктом правового регулювання відносин неспроможності (банкрутства) є грошове зобов'язання. Грошове зобов'язання - це один з видів майнових відносин, що мають грошове вираження . У відносинах неспроможності поняття грошового зобов'язання у вузькому змісті - як зобов'язання боржника сплатити кредиторові визначену грошову суму відповідно до цивільно-правового договору і по інших підставах , передбаченим цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і зроблені послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, що зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення виробництва в справі про банкрутство, якщо інше не встановлено дійсним Законом. До складу грошових зобов'язань боржника не включаються: пеня, штраф; зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життя і здоров'ю громадян; зобов'язання по виплаті авторської винагороди; зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.


103. Валюта платежу


Валюта контракту (грошова одиниця, у якій виражена ціна товару) уможливлює застосування колізійної прив'язки закон валюти боргу . Цей принцип означає, що висновок контракту у визначеній валюті підкоряє контракт із питань валюти праву держави, якому вона належить. Валюта платежу - валюта, у якій відбувається фактична оплата товару або погашення міжнародного кредиту.


104. Види гарантійних валютних застережень.


Валютне застереження - умова в м/н торговельній , кредитній або іншій угоді, що обмовляє перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти застереження з метою страхування експортера або кредитора від ризику знецінення валюти. Валюта платежу при цьому ставиться в залежність від більш стійкої валюти застереження. В умовах нестабільності валютних курсів, що плавають, одержали поширення багатовалютні застереження, відповідно до яких сума грошового зобов'язання перераховується в залежності від зміни курсового співвідношення між валютою платежу і групою валют. обираних за згодою сторін .


105. Форми міжнародних розрахунків


Міжнародні розрахунки – це платежі по зовнішньо торгівельним операціям. Особливості:

• форма розрахунків наводиться в зовнішньо торгівельному договорі;
  
• розрахунок відбувається за рахунок акредитиву в порядку інка ссе;
  
• широке застосування в систему розрахунків отримав вексель і чек;
  

Кредитні відносини – відносини сторін, за якими кредитор зобов’язується передати в використання „заёмщику” валютні цінності, а заёмщик повинен повернути їх чи предоставити кредитору компенсацію, як правило з відсотками в певні сроки і на умовах, які були зазначені сторонами. Ці відносини утворюються на основі міждержавних угод, чи на основі громадянсько-правової угоди.

Акредитив – будь-яка угода, в силу якої банк діючи на прохання за умовою інструкції клієнту, повинен:

• призвести платеж 3-у лицу;
  
• оплатить векселя;
  
• дать полномочия другому банку призвести платеж 3-у лицу;
  
• дать полномочия другому банку оплатить векселя ( отзывные, безотзывные).
  

106. Колізії законів, які регулюють Зобов'язання внаслідок завдання шкоди


1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

2. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а його сторони мають звичайне місце перебування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом цієї країни.

3. Іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.

4. Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право суду.