Етнічність найдавнішого населення Кавказу
| Вид материала | Документы |
- Етнічність історично-етнографічних регіонів україни Природа регіональних утворень, 471.16kb.
- Идентичность и толерантность в многоэтничном гражданском обществе. Материалы ІІІ- его, 110kb.
- Сценарий праздника «Мир Кавказу», 168.14kb.
- Календарний план підготовки І проведення Перепису населення перелік основних організаційних, 186.18kb.
- Отчет о горном походе III категории сложности по Западному Кавказу и Приэльбрусью,, 861.27kb.
- Реферат на тему: Статистика населення, 72.33kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Про виконання Програми зайнятості населення Володарського району за 2008-2009 роки, 522.29kb.
- Центр міжнародних І регіональних зв’язків, 243.89kb.
- Реферат на тему: Населення Єгипту, 20.15kb.
Етнічність найдавнішого населення Кавказу
Інтенсивне заселення Кавказу відбувалося в ашельський чвс, хоча є археологічні знахідки також і більш раннього часу. Наприкінці ашельського періоду людина вже заселила територію сучасної Вірменії, Грузії, Азербайджану та Північного Кавказу. Очевидно, цей великий регіон з того часу був заселений постійно, але людина сучасного типу при переважному напрямку розселення з півдня на північ повинна була з'явитися не раніше, ніж носії ностратичних мов заселили район трьох озер довкола гори Арарат. Гіпотетична етнічна карта Кавказу в епоху неоліту представлена на малюнку 9.
Мал. 9. Етнічна карта Кавказу в епоху неоліту.
Позначения: Абх.-ад. – населення сучасної Абхазії, Алт. -алтайський праетнос, Дагестан – населення Дагестану, Драв. – дравідійський праетнос, Інд.-євп. – індоєвропейський праетнос, Картвел. – картвельський праетнос, Майкопці – узагальнена назва населення Північного Кавказу, Півн.Кавк. – гіпотетичний праетос, спопіднений ностратичним племенам, Семіт.-хаміт. – семіто-хамітский праетнос, Урал. – уральський праетнос.
При визначенні етнічності населення Північного Кавказу в передісторичний час ключове питання полягає в тому, чи є хоча б якась частина населення цієї території автохтонними мешканцями. Задавши собі це питання, спробуємо дослідити мови сучасних народів Північного Кавказу графоаналітичним методом. В теперішньому часу тут живуть носії нахських, дагестанських, абхазо-адизьких и тюркських мов. Балкарці, карачаевці, кумики і ногайці у будь-якому випадку є прибульцями. Таким чином, нам слід встановити родинні з'вязки нахських, дагестанських и абхазо-адизьких мов і за допомогою графічних моделей цих мов спробувати знайти прабатьківщину їх носіїв. Необхідні дані для побудови схем зібрані групою вчених під керівництвом Ніколая Старостіна в проекті The Tower of Babel . Генетична спорідненість абхазо-адизьких, нахських і дагестанських мов є загальновизнаною, однак побудувати для них спільну графічну модель спорідненості не вдалося. Якщо ж взяти окремо абхазо-адизькі мови, то схема будується дуже легко, вона показана на малюнку 10.
Мал. 10. Графічна модель спорідненості абхазо-адизьких мов.
Мал. 11.Ареали формування абхазо-адизьих мов в західій частині Кавказу.
Отримана схема може бути співвіднесена з територією Західного Кавказу в місці поселень предків абхазо-адигейців (див. карту на малюнку 11). Границями між окремими ареалами є частково гірські пасма та річки (в низинній частині чорноморського узбережжя).
До складу нахсько-дагестанських мов входять лакська і даргинська (даргва) мови, а також такі групи мов: нахська (вейнахська), цезі, аваро-андійська, лезгинська. Побудована на матеріалах Вавілонської Вежі графічна модель спорідненості нахсько-дагестанських мов має такий вигляд, показаний на малюнку 12.
Мал. 12. Графічна модель спорідненості нахсько-дагестанських мов.
Отримана схема непогано розміщується в долинах гірської країни Дагестану. Границями між ареалами є гірські пасма (див. карту на малюнку 13)
Мал. 13. Ареали формування нахсько-дагестанських мов.
В подальшому сталося невелике розселення носіїв нахсько-дагестанських мов вздовж пасма Великого Кавказа (напрямки розселення показані на карті стрілками), і на нових місцях поселень деякі мови розчленувалися знову. Для них також були побудовані графічні моделі (див. малюнки 14, 15, 16).
Мал. 14. Графічна модель спорідненості дідойських мов (цезі).
Мал. 15. Графічна модель спорідненоості аваро-андійських мов.
Мал. 16. Графічна модель спорідненості лезгинських мов.
Ці три схеми також можна розмістити в гірській країні Дагестану і прилеглих районах Східного Кавказу (див. карту на малюнку 17).
Мал. 17. Ареали формування нахських і дагестанських мов.
На показаних на карті ареалах формування окремих мов їх носії мешкають до сих пір, за винятком даргинців, місця поселень яких частково зайняли кумики.
Тепер ми бачимо, що споріднені абхазо-адизькі і нахсько-дагестанські мови проходили процес членування на достатньо великій відстані одні від одних, тобто ці території вони заселяють історично довгий час. Очевидно, в глибокій дві групи носіїв спільної північнокавказької мови (назвемо її так) розселилися зі спільної прабатьківщини по різних напрямках, а саме – предки абхазо-адигейців мігрували в напрямку до Чорного моря північніше поселень картвелів, а предки вейнахів та дагестанців поселились в гірській країні Дагестану.
Можна припускати, що їх прабатьківщина знаходилася у тіснім сусідстві з територією носіїв ностратичних мов в басейні Середньої Кури. І тут виникає питання: Чому предки вейнахів і дагестанців залишилися в горах, а не поселилися на равнині по берегах Терека, Куми, Кубані? Очевидно, з тої причини, що ця територія вже була зайнята якимось чисчисленним етносом. Оскільки існують докази того, що сіно-тібетські мови мають досить багато спільних ознак з північнокавказькими мовами, можна припускати, що на Передкавказзі у безпосередній близькості до носіїв нахсько-дагестанських мов мешкав якийсь невідомий нам етнос, який користувався мовою, близькою до нахсько-дагестанських діалектів і пізніше мігрував на схід, а з часом опинився на території сучасного Китаю. Само собою зрозуміло, що це були люди европеоїдного вигляду. Однак після переселення вони асимілювалися серед численного місцевого населення монголоїдної раси, але, тим не менше, їх мова справила великий вплив на менш розвинену мову автохтонів. Більш детально це питання буде розглянуто пізніше в одному з наступних розділів. Відомо, що на Паредкавказзі і Північному Кавказі у другій половині 3-го тис. до Р.Х. була поширена культура ранньобронзового віка, названа майкопською. Від назви цієї культури приймемо умовну назву «майкопці» для позначення населення, що мешкало в Передкавказзі і говорило на одній з північнокавказьких мов, а пізніше мігрувало до Центральної Азії.
Мал. 18. Лінгвістична карта Кавказу на період VI-III-го тис. до Р.Х.
Карта на малюнку 18 узагальнює отримані дані проведених досліджень на VI-III тис. до Р.Х.