Тема: Сутність, зміст процесу виховання



СодержаниеОволодіння знаннями, нормами і правилами поведі­нки.
2. Формування почуттів (стійких емоційних відно­шень людини до явищ дійсності).
Формування переконань (інтелектуально-емоційного ставлення суб'єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного).
4. Формування умінь і звичок поведінки.
Національне виховання — виховання дітей на культурно-історич­ному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіко­ві
1. Органічний зв'язок виховання із суспільними потре­бами та умовами виховання.
2. Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різ­номанітних чинників.
Визначальними у вихованні є діяльність і спілку­вання.
1. Цілеспрямованість виховання.
2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціати­вою і самодіяльністю учнів.
Повага до особистості дитини, поєднана з розум­ною вимогливістю до неї.
4. Опора на позитивне в людині.
Урахування вікових та індивідуальних особливос­тей учнів.
6. Систематичність і послідовність виховання.
Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї та громад­ськості.
8. Єдність свідомості й поведінки.
1. Гуманізації та демократизації.
2. Самоактивності й саморегуляції.
4. Комплексності й міждисциплінарної інтегрованос­ті.
Наступності та безперервності.
6. Культу ровідповідності.
Національна самосвідомість.
Культура міжетнічних відносин.
Планетарна свідомість.
Розвиток політичної культури.
Дбайливе ставлення до природи.
Моральність особистості.
Формування культури поведінки особистості.
Розвиток мотивації до праці.
Полікультурне виховання.
Розумове виховання —діяльність вихователя, спрямована на роз­виток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення куль
Розумовий розвиток — процес розвитку інтелектуальних сил, пі­знавальних здібностей мислення учнів.
Культура розумової праці
Науковий світогляд — цілісна система понять, поглядів, переко­нань і почуттів, які визначають ставлення людини до дійсності й са
Моральне виховання — виховна діяльність школи, сім'ї з форму­вання в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, на
Правове виховання — виховна діяльність
7. Трудове виховання
Трудове виховання — виховання свідомого ставлення до праці че­рез формування звички
Трудова свідомість особистості
Досвід трудової діяльності
Активна трудова позиція
Дошкільний період.
Основна школа.
Старша школа.
1. Професійне інформування —
2. Професійна діагностика —
Професійна адаптація —
4. Навчально-виховна робота позашкільних дитячих виховних закладів
5. Діяльність професійних навчально-виховних закла­дів.
6. Вплив засобів масової інформації.
Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнен­ня здоров'я людини, загартування
Заключна (3—
ТЕМА: Методи виховання.
Методи організації діяльності спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
Методи виховання — шляхи і способи діяльності вихователів і ви­хованців з метою досягнення виховних цілей.
Прийом виховання — складова частина методу, що визначає шля­хи реалізації вимог методів виховання.
1. Методи формування свідомості особистості
Методи стимулювання діяльності і поведінки
Бесіда — метод виховання та отримання інформації про особис­тість за допомогою безпосереднього словесного спілкування.
1. Обґрунтування теми.
2. Діалог з дітьми.
Підсумки бесіди.
Лекція — розгорнутий, системний виклад у доступній формі певної соціально-політичної, моральної, естетичної проблеми.
Епізодична лекція
Цикл лекцій
Диспут — вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорен­ня питань, що хвилюють його учасників.
1. Пряме навіювання (команда, наказ, навіювання-настанова, настанова).
2. Опосередковане навіювання.
Метод прикладу
Прямі вимоги
Вправляння — виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок та позитивних форм поведінки.
Привчання — організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми суспіль­н
Прогнозування — передбачення ситуацій (обставин, процесів, явищ, подій), які раніше не мали місця, але можливі в перспективі.
Близька перспектива
Виховуючі ситуації — спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки чи подолан­ня
Творчі прийоми
Вияв доброти, уважності і піклування.
Вияв уміння.
Активізація прихованих почуттів.
Залучення учня до цікавої діяльності.
Паралельна педагогічна дія.
Удавана байдужість.
1. Ігри. творчі
1. Визначення творчого потенціалу гри.
2. Визначення місця
3. Забезпечення психологічної комфортності і при­родності гри.
4. Урахування вікових та анатомо-фізіологічних вла­стивостей учасників гри.
Захист людської гідності, морального самопочут­тя кожного учасника.
6. Визначення місця вчителя під час проведення гри.
Цілеспрямоване поширення прав учасників гри.
Змагання — природна схильність дітей до здорового суперництва й самоутвердження в колективі.
Заохочення — схвалення позитивних дій і вчинків з метою спону­кання вихованців до їх повторення.
1. Своєчасність похвали за позитивні зрушення.
2. Об'єктивність заохочувального впливу.
Опора робиться на громадську думку.
Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.
Покарання — осуд недостойних дій та вчинків з
Самовиховання — систематична і цілеспрямована діяльність осо­бистості, орієнтована на формування і вдосконалення Ті позитив­них
Самопізнання — процес відкриття себе, пізнання свого внутріш­нього світу, сильних і слабких сторін своєї особистості.
Самовизначення спрямованості
Самовизначення темпераменту
Самовизначення характеру
Характер — комплекс психічних особливостей людини, що вияв­ляються в її поведінці та діяльності, ставленні до суспільства, пра­ц
Здібності — потенційні можливості людини, які забезпечують їй більш високі, ніж в інших людей, показники в діяльності.
Самооцінка — оцінювання особистістю самої себе, своїх можли­востей, якостей та місця серед інших людей.
Саморегуляція (лат. regulare — налагоджувати) — здатність люди­ни керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї
ТЕМА: Організаційні форми виховної роботи.
Форми виховної роботи — варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.
Класна година.
Етична бесіда.
Зустрічі з відомими людьми.
Обговорення книг, читацькі конференції.
Масові свята.
Конкурси, олімпіади.
1. Соціальна спрямованість діяльності.
2. Турботливі стосунки.
Поділ колективу на міні-колективи
4. Колективні творчі справи.
Чергування творчих доручень.
Різноманітність діяльності.
1. Попередня робота вихователів.
2. Колективне планування.
Колективна підготовка роботи.
4. Реалізація КТС.
Колективне підбиття підсумків КТС.
6. Найближчі справи КТС.
Дії вчителя (вихователя)
Дитячо-юнацькі центри міжнародного співробітниц­тва.
Дитячі театри.
Дитячо-юнацькі кіноцентри.
Центри науково-технічної творчості.
Школи образотворчих мистецтв.
Палаци та будинки дитячої творчості.
Дитячі флотилії.
Дитячі залізниці.
Центри і станції юних техніків.
Дитячо-юнацькі спортивні школи.
Дитячі бібліотеки.
Тема: формування колективу, його вплив на виховання особистості.
Діалектика розвитку колективу.
Первинний колектив.
Загальношкільний колектив.
Виробничий колектив.
Економічний аспект
Політичний аспект
Соціальний аспект
Моральний аспект
Громадсько-ціннісний аспект
Культурно-естетичний аспект
Юридичний аспект
Психологічний аспект
Організаційний аспект
Педагогічний аспект
1. Створення колективу учнів.
2. Поширення впливу активу на весь колектив.
Вирішальний вплив громадської думки більшості.
4. Самовиховання як вищий тип виховання в колек­тиві.
1. Глибоке знання вихователями наукових психолого-педагогічних основ теорії та практики формування і роз­витку колективу.
2. Забезпечення наступності та єдності у роботі пе­дагогів з колективом.
Володіння технікою формування перспективних на­прямів.
4. Забезпечення педагогічна доцільної роботи з акти­вом. та органами самоврядування.
Органи самоврядування —демократично обрані уповноважені ко­лективу, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції.
5. Наявність соціально-педагогічних умов для ефек­тивної діяльності колективу, формування традицій, вироблення належного стилю і
1. Представницький варіант.
2. Комунарський варіант.
Комісійний варіант.
1. У структурі формальних колективів (угрупован­ня).
2. Паралельно (незалежно) від формальних.
Просоціальні неформальні об'єднання.
Асоціальні об'єднання.
Антисоціальні об'єднання.
1. Молодіжні організації, зорієнтовані на вирішення політичних проблем.
2. Молодіжні організації, зосереджені на вирішенні со­ціальних проблем.
Молодіжні організації, що займаються вивченням історії, фольклору, етнографії народів України.
4. Молодіжні благодійницькі організації.
Релігійні молодіжні організації.
6. Дитячі громадські організації.
Неформальний молодіжний рух
ТЕМА: Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи.
1. Демографічні відомості
4. Моральні якості
Розумовий розвиток
6. Трудове виховання
Естетична вихованість
10. Загальні психолого-педагогічні висновки
1. Склад класу
Рівень морально-духовного розвитку колективу
4. Рівень фізичного розвитку колективу
6. Рівень естетичного виховання
Шляхи та засоби подальшого формування класно­го колективу
Ефективність виховання — співвідношення між метою виховання і результатами, досягнутими у процесі формування особистості, со­ціа
Вихованість — комплексна характеристика особистості, враховує наявність і рівень сформованості в неї суспільне значущих якостей.
Критерії вихованості — ознаки, за допомогою яких роблять висно­вок про рівень вихованості людини, оцінюють результати виховно­го
Рівень вихованості — ступінь сформованості в учня відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є по­
Високий рівень.
Середній рівень.
Низький рівень.
ТЕМА: Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми
1. Важковиховувані діти
2. Педагогічна занедбані підлітки
4. Неповнолітні злочинці
Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості, що формувалися під впливом не­сприятли
1. Неблагополуччя в сім'ї
2. Низька педагогічна культура в благополучній сім'ї
Недостатній виховний рівень роботи загальноосвіт­ніх закладах
2. Планування і визначення змісту роботи.
Цілеспрямованої педагогічної діяльності.
ЛЕКЦІЯ 9 ТЕМА: Взаємодія школи та сім'ї у вихованні молоді
1. Зміна ціннісних орієнтацій дітей і їх батьків.
2. Відокремлення молодої сім'ї від родини.
Зменшення чисельності сім'ї.
4. Специфічність соціального укладу в міських та сіль­ських сім'ях.
Залежність виховання від рівня освіти батьків.
6. Вплив соціально-педагогічних умов на самореалізацію.
Обмеження позитивного впливу соціального оточен­ня дитини.
8. Нерозуміння батьками механізмів формування гу­манних взаємин з дітьми, їх прагнення до рольової або особистісної позиції.
Педагогічний лекторій.
Позакласний педагогічний всеобуч.
Університет педагогічних знань.
Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання.
День відчинених дверей.
Класні батьківські збори.
Відвідування батьків вдома.
Консультації батькам.
Тематичні вечори запитань і відповідей.
Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літе­ратурою.
Залучення батьків до виховної роботи
1. Запрошення батьків до співробітництва.
2. Дотримання позиції рівноправності.
Визнання важливості батьків у співпраці.
Пошук нових форм співпраці.
Завдання та запитання до
ШКОЛОЗНАВСТВО ЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА: Управління загальноосвітньою школою ПЛАН
Принцип демократичності управління школою.
Принцип гуманізації.
Принцип гласності, відкритості управління.
Принцип регіональності школи.
Принцип плановості.
Принцип перспективності.
Принцип компетентності.
Принцип поєднання єдиноначальності, колегіальнос­ті й персональної відповідальності.
Принцип об'єктивності оцінювання виконання учас­никами педагогічного процесу функціональних обов'язків за результатами конкретни
Принцип участі громадськості.
1. Управлінські органи в школі.
Статут школи — сукупність норм і правил життя колективу з ураху­ванням його особливостей і перспектив розвитку.
Педагогічну раду
Нараду при директорі
Наради при заступниках директора
Директор школи.
Заступник директора з навчально-виховної роботи.
Другий заступник директора з навчально-виховної ро­боти.
Заступник директора з виховної роботи.
Заступник директора з господарської частини.
Заступник директора школи з наукової роботи.
Заступник директора з комерційної діяльності (за­вуч-координатор).
Заступник директора з соціально-педагогічної реабілі­тації.
Учнівський комітет школи (класу).
Профспілковий комітет.
Методична рада.
Батьківський комітет школи (класу).
1. Зміна підходів при оцінюванні діяльності школи.
2. Демократизація управління.
Зміна кадрової ситуації в школі.
4. Варіативність управління.
Зміна методів управління.
6. Зміна методологічних засад управління.
Відкрита школа
ПЛАН: Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя.
2. Виконання Закону про освіту.
Організація роботи з кадрами.
4. Керівництво навчально-виховним процесом.
Педагогічний контроль за навчально-виховним про­цесом.
6. Робота з батьками, спонсорами, громадськістю.
Зміцнення матеріально-технічної бази, організацій­но-господарська робота.
Внутрішкільний контроль — систематична, цілеспрямована пере­вірка адміністрацією школи роботи педагогічного колективу, окре­мого
Тематично-узагаль-нюючий контроль
1. Поглиблення філософсько-педагогічних знань.
2. Вивчення принципів розвитку української національ­ної школи.
Освоєння методики викладання додаткових пред­метів.
4. Систематичне інформування про нові методичні розробки.
Ме­тодична рада.
Методичні об'єднання (комісії) вчителів.
Взаємовідвідування уроків.
Єдиний методичний день.
Методичні семінари-практикуми.
Школа передового досвіду.
Школа молодого вчителя.
Проблемні (інноваційні) групи.
Науково-педагогічна конференція.
Творчі звіти вчителів.
Опорні школи.
Експериментальний педагогічний майданчик.
Критерії педагогічних інновацій
Творча здатність генерувати нові уявлення та ідеї.
Високий культурно-естетичний рівень, освіченість, ін­телектуальна глибина і різнобічність інтересів педаго­га.
Відкритість особистості педагога до нового розумін­ня і сприйняття різних ідей, думок, напрямів, течій.
Передовий педагогічний досвід
Новаторському педагогічному досвіду
Педагогіка вільного виховання —
Теорію «громадянського виховання» і «трудової шко­ли»
Педагогіка прагматизму (педагогіка дії)
Дослідницькому досвіду
Завдання і запитання до модуля 4