Geum.ru

Методика проведення оцінки ризиків об’єктів підвищеної небезпеки Ця Методика призначена для

Вид материалаДокументы
Подобный материал:



ЗАТВЕРДЖЕНО







Наказ МНС України







___________ № ___



МЕТОДИКА

проведення оцінки ризиків об’єктів підвищеної небезпеки

1. Ця Методика призначена для:

обґрунтування прийняття рішень щодо розташування та експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

обґрунтування розроблення заходів із запобігання аваріям і підготовки до реагування на них;

для визначення обсягу відповідальності та страхових тарифів під час страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарської діяльності за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, відповідно до вимог законів України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про об’єкти підвищеної небезпеки” та “Про страхування”.

Зазначена Методика застосовується також для проведення оцінки рівня ризику та експертизи рішень щодо безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, у тому числі під час:

розроблення нових технологій та конструювання обладнання;

проектування та розташування нових виробництв;

реконструкції діючих виробництв;

проведення експертизи діючих виробництв і тих, що реконструюються та проектуються;

розроблення планів локалізації та ліквідації аварій;

розроблення декларації безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

розв'язання конфліктів, що виникли між суб’єктом господарської діяльності, який експлуатує чи планує експлуатацію об’єкта підвищеної небезпеки, та будь-якими заінтересованими сторонами, для яких аварії на об’єктах підвищеної небезпеки можуть мати негативний вплив.


2. У цій Методиці наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аналіз ризику аварії – процес виявлення небезпеки виникнення аварії та оцінка рівня ризику виникнення аварії на об’єктах підвищеної небезпеки;

небезпека виникнення аварії – загроза, можливість заподіяння шкоди людині, майну та/або довкіллю внаслідок аварії на об’єкті підвищеної небезпеки;

об’єкти “турботи” – реципієнти, внаслідок негативного впливу аварій на які створюється небезпека для довкілля та життєдіяльності населення і зачіпаються інтереси громадськості;

оцінка рівня ризику виникнення аварії – процес визначення ймовірності та тяжкості наслідків аварії для здоров’я людини, майна і довкілля;

індивідуальний ризик – ймовірність загибелі протягом року людини, що перебуває у певному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, до складу якого входить хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, від можливих джерел небезпеки цього об’єкта з урахуванням ймовірності її перебування в зоні ураження;

територіальний ризик – ймовірність загибелі протягом року людини, що перебуває у певному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, до складу якого входить хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, від можливих джерел небезпеки об’єкта підвищеної небезпеки;

соціальний ризик – ймовірність загибелі людей протягом року у кількості, що перевищує встановлену (або передбачувана кількість загиблих) у певному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, до складу якого входить хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, від можливих джерел небезпеки об’єкта підвищеної небезпеки з урахуванням імовірності їх перебування в зоні ураження;

збитки від аварії – збитки у виробничій і невиробничій сфері життєдіяльності людини, що можуть бути завдані, та шкода довкіллю, що може бути заподіяна в наслідок аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, обчислені в грошовому еквіваленті.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в законах України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” та “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, ДСТУ 4933:2008 “Безпека у надзвичайних ситуаціях, Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять”, ДСТУ 2156-93 “Безпека промислових підприємств. Терміни і визначення”, ДСТУ 2960-94 “Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни і визначення”.


3. Методика призначена для спеціалістів у галузі цивільного захисту, керівників і фахівців підприємств, а також для спеціалістів органів виконавчої влади, які здійснюють нагляд та контроль у сфері діяльності об’єктів підвищеної небезпеки, відповідно до вимог законів України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” та “Про об’єкти підвищеної небезпеки”.


4. Аналіз ступеня небезпеки та оцінка рівня ризику аварії на об’єкті підвищеної небезпеки проводиться такими основними етапами:

визначення завдання з проведення аналізу небезпеки та оцінки рівня ризику аварії;

аналіз ступеня небезпеки та умов виникнення аварії;

проведення оцінки рівня ризику (ймовірності виникнення) аварії;

аналіз умов і оцінка ймовірності розвитку аварії;

визначення масштабів наслідків аварії;

оцінка ймовірності настання наслідків аварії;

оцінка прийнятності ризику та прийняття рішень щодо зменшення рівня ризику аварії.


5. Визначення завдання здійснюється такими основними етапами:

виділення елементів об’єктів підвищеної небезпеки, для яких необхідно виходячи з мети дослідження провести аналіз небезпеки та ризику виникнення аварії;

визначення об’єктів “турботи”, що можуть потрапити у зону дії уражальних факторів і для яких існує ризик негативного впливу.


6. Дослідження рівня ризику проводиться з метою визначення рівня ризику та управління ризиком.


7. Виділення елементів об’єктів підвищеної небезпеки, для яких необхідно з метою розроблення декларації провести аналіз ступеня небезпеки та ризику виникнення аварії, здійснюється шляхом визначення:

тих апаратів чи установок, на яких можливі аварії з найбільшим викидом небезпечних речовин;

тих з них, на яких аварії з ураженням та завданням шкоди можливі за межами об’єкта підвищеної небезпеки;

зон максимального ураження, виду і масштабів можливих наслідків негативного впливу аварії;

об’єктів “турботи”, що можуть потрапити в зону дії уражальних факторів.


8. Основним об’єктом “турботи” є людина. З метою визначення ймовірності виникнення загрози для людини, встановлюють місце її проживання, а також підприємства та організації, що можуть потрапити в зону дії уражальних факторів.

З урахуванням особливостей небезпечних речовин, що застосовуються на об’єкті підвищеної небезпеки, апаратурного та технологічного оформлення об’єкта підвищеної небезпеки, географічного розташування, рельєфу, кліматичних умов місцевості тощо місцеві органи виконавчої влади встановлюють рівень прийнятного ризику для інших об’єктів “турботи” (крім людини).

Іншими об’єктами “турботи” є:

соціально важливі об’єкти;

елементи сельбищної території;

елементи екосистеми;

майно юридичних і фізичних осіб.

Соціально важливими об’єктами є:

місця великого скупчення людей (стадіони, кінотеатри, лікарні тощо);

природоохоронні об’єкти (заповідники, парки тощо);

зони відпочинку (рекреаційні зони);

об’єкти культури (музеї, палаци, пам’ятники архітектури тощо);

об’єкти життєзабезпечення (станції водопідготовки, об’єкти енергопостачання, об’єкти комунального господарства, транспортні магістралі тощо);

місця розташування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Елементами екосистеми, на які можливий негативний вплив аварій, є:

флора і фауна;

атмосфера;

водне середовище (ріки, водойми, морська акваторія);

поверхневий шар ґрунту, ґрунтові води;

тощо.

Майном юридичних і фізичних осіб є:

житлові та господарські будівлі;

транспортні засоби;

земельні ділянки;

будівлі, споруди та устаткування підприємств;

майно промислових підприємств, організацій та установ;

сировина та продукти виробництва, зокрема посіви і врожай;

інше рухоме та нерухоме майно.

9. Для кожного об’єкта аналізу проводиться оцінка можливості зовнішнього негативного впливу аварії виходячи з особливостей місця його розташування.

Вплив зовнішніх факторів на об'єкт підвищеної небезпеки та ймовірність його виникнення не залежать від умов експлуатації цього об’єкта. У зв'язку з цим оцінюється достатність заходів для забезпечення стійкості об’єкта до впливу зовнішніх факторів і зменшення наслідків.

Складається перелік можливих впливів зовнішніх факторів.


10. Аналіз небезпеки та умов виникнення аварій проводиться тільки у разі, коли є ймовірність виникнення небезпеки в наслідок порушення умов безпечної експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки.

Для кожного об’єкта підвищеної небезпеки проводиться аналіз технологічного середовища і наявності на ньому небезпечних речовин, їх фізико-хімічних, хімічних, теплофізичних та інших властивостей, що свідчать про їх небезпеку. При цьому розглядається не тільки можливість прояву небезпечних властивостей при виході речовин за межі апаратури та контакті з атмосферою, але і можливість виникнення небезпечних процесів в апаратах і трубопроводах, у тому числі перебігу некерованих реакцій.

Речовини з небезпечними властивостями визначаються відповідно до категорій небезпечних речовин, встановлених Нормативами порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.

Визначаються режими та можливість появи відхилень в технологічній системі, що спричиняють виникнення умов, за яких можуть реалізуватись небезпечні властивості речовин.

За результатами аналізу можливості появи відхилень визначаються небезпечні явища, що призводять до виникнення та розвитку аварій (далі - ініціюючі явища), складається їх перелік.

Для проведення аналізу експлуатаційної небезпеки слід використовувати такі методи аналізу:

“що буде, якщо? ”;

“перевірочний лист”;

аналіз експлуатаційної небезпеки (HAZOP-аналіз);

інші наведені в науково-технічній і нормативній літературі методи.


11. Для оцінки ризику (ймовірності виникнення) аварії для кожного ініціюючого явища на визначеному елементі об'єкта підвищеної небезпеки проводиться оцінка ймовірності його виникнення протягом одного року. Під час розгляду можливих відхилень параметрів процесу слід застосовувати такі методи:

дерево “відмов”;

аналіз видів і наслідків відмов;

обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи, що відповідають специфіці об’єктів підвищеної небезпеки чи виду діяльності;

проведення за певною методикою оцінки ймовірності виникнення ініціюючого явища;

інші обґрунтовані методи оцінки.

Під час вивчення причин появи відхилень в технологічній системі розглядаються відмови устаткування, арматури, поламки, можливі технологічні причини, обумовлені порушенням режимів роботи функціонально пов’язаних систем, а також помилки персоналу.

У разі коли ймовірність виникнення аварії є неприйнятною величиною, то пропонуються рішення щодо її зниження.


12. Наступним етапом оцінки ризику є проведення аналізу умов і оцінка ймовірності виникнення та розвитку аварії.

У разі виникнення хоча б одного з розглянутих явищ запобігти аварії за допомогою контролю і регулювання параметрів технологічного процесу неможливо. Розвиток небезпечних неконтрольованих процесів може призвести до виникнення аварії у різних напрямках з різними масштабами ураження і наслідками залежно від того, які засоби локалізації аварії та протиаварійного захисту застосовуються.

На цьому етапі аналізу ризику на основі ймовірності cпрацьовування і відмови засобів локалізації аварії та допущення персоналом помилок визначається ймовірність різноманітних наслідків аварії. При цьому слід застосовувати такі методи:

дерево подій;

аналіз видів і наслідків відмов;

проведення за певною методикою оцінки ймовірності виникнення певного явища;

інші обґрунтовані методи оцінки.

За кожним результатом визначаються можливі умови виникнення явища (параметри витікання чи інші умови викиду, час витікання чи викиду, маса викиду, площа протоки, погодні умови тощо), за яких моделюються аварії та визначається значення уражальних факторів, зони їх дії та можливі наслідки.


13. Визначення масштабів наслідків аварії включає аналіз її можливого впливу на здоров'я людини, майно і довкілля. Для проведення оцінки можливих наслідків і подальшої оцінки ризику необхідно моделювати аварію за кожним можливим її результатом, визначеним при проведенні аналізу розвитку аварії.

Під час моделювання вибухів необхідно розглянути:

вибухи при руйнуванні оболонки апаратів чи трубопроводів у результаті підвищення тиску в устаткуванні внаслідок виникнення неконтрольованих фізичних чи хімічних процесів;

вибухи при руйнуванні оболонки і скипанні зріджених газів, що містяться в апаратах під тиском, чи горючих рідин, перегрітих під тиском;

вибухи конденсованих речовин в устаткуванні, в атмосфері при викидах;

об’ємні вибухи газових і парових хмар при викидах стиснутих чи зріджених газів перегрітих рідин;

інші вибухові явища, можливі на визначеному елементі об'єкта підвищеної небезпеки в разі виникнення аварійної ситуації.

Під час моделювання пожеж необхідно розглянути:

горіння вільних і обмежених розливів горючих і легкозаймистих рідин;

дифузійне чи дефлаграційне згоряння незмішаних хмар при викидах зріджених газів під тиском і перегрітих рідин (“вогняна куля”);

факельне горіння струменя пари, газу або диспергованої рідини;

інші види пожежі, можливі на визначеному елементі об'єкта підвищеної небезпеки в разі виникнення аварійної ситуації.

При моделюванні викидів шкідливих і токсичних речовин в атмосферу враховуються погодні умови, стан атмосфери, напрямок і швидкість вітру, умови викиду та інші параметри.

У процесі аналізу виявляються інші небезпечні фізичні та хімічні процеси, що можуть реалізуватися при виникненні та розвитку аварії. При цьому оцінюється можливість їх негативного впливу на населення, соціально важливі об’єкти, елементи екосистеми, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти “турботи” суспільства.

Якщо на підприємстві є кілька об’єктів підвищеної небезпеки, на кожному з яких є кілька джерел (апаратів), на яких можливо виникнення аварії з розвитком і переходом її за межі території цього підприємства, повинні бути оцінені наслідки всіх можливих видів аварії на таких джерелах.

Для оцінки рівня ризику наслідків аварії необхідно визначити для кожного етапу її розвитку за кожним виявленим у процесі аналізу напрямком можливість її локалізації та ліквідації.


14. Вплив уражальних факторів на об’єкт “турботи” не означає неминучого настання негативних наслідків. На кожному етапі розвитку аварії оцінюється ймовірність наслідків аварії. Зазначена оцінка проводиться тільки для тих об’єктів “турботи” (населення, соціально важливі об’єкти, елементи сельбищної території, елементи екосистеми, майно юридичних і фізичних осіб), на які за результатами розрахунків уражальних факторів можливий негативний вплив.

Для оцінки рівня територіального ризику за отриманим при моделюванні аварії значенням уражального фактора у певному регіоні визначається ймовірність смертельного наслідку для людини у разі перебування її у цьому регіоні.

У разі коли ймовірна поява людини на певній території, визначається індивідуальний ризик загибелі на цій території людини, що проживає в розглянутому регіоні.

Узагальнюючи інформацію про індивідуальні ризики по всій території певного регіону, визначається індивідуальний ризик проживання в ньому, зумовлений можливими аваріями на об’єкті підвищеної небезпеки.

З урахуванням значення територіального ризику у певному регіоні та щільності населення в ньому визначається передбачувана кількість загиблих протягом одного року в певному регіоні чи ймовірність загибелі в регіоні протягом одного року людей у кількості, що перевищує встановлену, що зумовлено можливими аваріями на об’єкті підвищеної небезпеки.

Для інших об’єктів “турботи” проводиться оцінка рівня ризику аварії, якщо для них місцевими органами виконавчої влади відповідно до вимог цієї Методики встановлено рівні прийнятних ризиків.

Для визначеного об’єкта “турботи” розраховується сумарний рівень ризику впливу різних уражальних факторів різних аварій з різними наслідками всіх визначених елементів об'єкта підвищеної небезпеки та зовнішніх факторів.

У разі потреби розглядаються рішення щодо зниження ризиків до прийнятного рівня.


15. Для визначення рівня ризику на всіх етапах його аналізу допускається застосування будь-яких відомих у науково-технічній, довідковій, нормативній і методичній літературі методів розрахунку та оцінок небезпеки, наслідків і ризику для об’єктів “турботи” за умови наявності обґрунтування їх застосування відповідно до вимог цієї Методики.

Усі припущення під час оцінки масштабів аварії у разі появи невизначеностей у процесі оцінки рівня ризику повинні робитися орієнтуючись на найгірші наслідки.

Якщо виникає невизначеність щодо можливих значень параметрів процесу, для визначення умов виникнення аварій беруться найгірші з можливих показники.

Якщо виникає невизначеність щодо можливих значень мас викиду небезпечних речовин, то для розрахунків береться найбільша маса з можливих.

Для оцінки рівня ризику виникнення аварії розглядаються найбільш несприятливі погодні і кліматичні умови.

У разі здійснення статистичних оцінок береться найбільш несприятливе відхилення від середньостатистичного значення при довірчій ймовірності, що дорівнює або перевищує 0,95.

За наявності інших невизначеностей робляться інші найгірші припущення, за яких можливі найтяжчі наслідки з найбільшою ймовірністю їх настання.

Для моделювання аварій, аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику слід застосовувати комп’ютерні програми та програмні засоби. Методи проведення розрахунку та оцінки ступеня небезпек, наслідків і рівня ризику, що застосовуються в комп’ютерних програмах і програмних засобах, повинні бути обґрунтовані відповідно до вимог цієї Методики.

Пріоритетними для використання є методичні матеріали, погоджені чи затверджені МНС, Держгірпромнаглядом, МОЗ, Мінприроди, Мінбудом та іншими органами виконавчої влади.


16. Прийнятний ризик для об’єктів “турботи”, визначених у процесі оцінки рівня ризику, встановлюється місцевими органами виконавчої влади з урахуванням:

нормативно-правових актів;

угод, укладених суб’єктом господарської діяльності, що є власником об’єкта підвищеної небезпеки;

економічних і соціальних умов регіону;

експертних оцінок (зокрема на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи);

досвіду інших регіонів;

інших обставин.

Для об’єкта підвищеної небезпеки рівень прийнятного ризику виникнення аварії встановлюється залежно від масштабу небезпеки та розташування в регіоні інших підприємств, до складу яких входять об’єкти підвищеної небезпеки, за умови, що сумарний рівень ризику настання небажаних наслідків не перевищує встановленого цією Методикою.

Встановлюється значення, вище за яке рівень ризику є абсолютно неприйнятним (верхній рівень), і значення, нижче за яке рівень ризику є абсолютно прийнятним (нижній рівень).

Якщо місцевими органами виконавчої влади не визначено рівень прийнятного ризику для встановлених об’єктів “турботи”, для складення Декларації безпеки об’єктів підвищеної небезпеки застосовуються рівні, наведені у цій Методиці.


17. Вважати неприйнятним:

— для індивідуального ризику;

— для територіального ризику;

– для соціального ризику.

Як критерій соціального ризику слід використовувати також передбачувану кількість загиблих у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства (на території підприємств і організацій, що розташовані у промисловій зоні, місті, селищі, селі тощо) на 1000 мешканців .

У всіх випадках рівень ризику виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки для населення вважається абсолютно прийнятним у разі коли:

— для індивідуального ризику;

— для територіального ризику;

чи — для соціального ризику.

Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівня ризику. Значення верхнього рівня кожного з наведених значень прийнятного ризику встановлюються в 100 разів нижче від їх аналогів, пов’язаних з небезпекою повсякденного життя та ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки у побуті, пожежі, вибухи газу тощо).

У всіх випадках рівень прийнятного ризику, що встановлюється органами виконавчої влади у регіонах, не повинен перевищувати рівень, установлений цією Методикою.

Для прийняття рішень щодо дозволів на експлуатацію, будівництво чи реконструкцію об’єктів підвищеної небезпеки використовується кожний з наведених значень прийнятного ризику (територіальний, індивідуальний або соціальний) чи їх сукупність залежно від специфіки об’єкта.


18. Для інших об’єктів “турботи” ризиками вважається:

для соціально важливих об’єктів – ймовірність виникнення протягом року аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, яка може призвести до припинення функціонування цих соціально важливих об'єктів на строк, більший за встановлений або зазначений у пункті 20 цієї Методики;

для майна юридичних і фізичних осіб – ймовірність виникнення протягом року аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, яка може призвести до ушкодження або знищення майна фізичних чи юридичних осіб у розмірах, що перевищують зазначені у пункті 20 цієї Методики;

для елементів екосистеми – ймовірність виникнення протягом року аварії на об’єкті підвищеної небезпеки з еколого-економічними збитками, завданими внаслідок негативного впливу аварії на флору, фауну, довкілля, у розмірах, що перевищують зазначені у пункті 20 цієї Методики, або встановлені місцевими органами виконавчої влади.


19. Для кожного визначеного об’єкта “турботи” чи групи таких об’єктів, для яких установлюється рівень прийнятного ризику, небажані негативні наслідки, що є предметом угоди для встановлення рівня прийнятного ризику, повинні конкретизуватися.

Розглядаються такі негативні наслідки:

евакуація або обмеження вільного пересування людей протягом більше ніж 2 годин, якщо кількість людей, помножена на кількість годин, перевищує 500;

припинення постачання питної води, електроенергії, газу, телефонного зв’язку протягом більше ніж 2 годин, якщо кількість людей, помножена на кількість годин, перевищує 1000;

постійна чи тимчасова шкода, заподіяна земельним ресурсам площею понад 5 гектарів, включаючи сільськогосподарські угіддя;

значні чи довгострокові збитки прісноводним або морським середовищам існування, у тому числі понад 10 кілометрів ріки чи каналу, понад 1 гектар озера чи ставка, понад 2 гектари прибережної захисної смуги моря;

значні чи довгострокові збитки водному об’єкту, підземним водам площею понад 1 гектар;

завдання збитків житловим будівлям та приведення їх в непридатність;

збитки майну за межами підприємства, інші збитки об’єктам “турботи” на суму понад 0,5 тис мінімальних розмірів заробітної плати або встановлену угодою заінтересованих сторін.

Верхній та нижній рівень прийнятного ризику негативних наслідків для об’єктів “турботи” внаслідок аварії на об’єктах підвищеної небезпеки слід встановлювати в 100 разів нижче рівня ризику настання аналогічних подій поблизу об’єкта підвищеної небезпеки через причини, не пов’язані з аваріями.


20. Під час прийняття рішень за результатами аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику враховуються такі фактори:

ризик, пов’язаний з наявною на об’єкті підвищеної небезпеки та виявленою потенційною небезпекою для виділених об’єктів “турботи”, повинен бути прийнятним;

будь-яка діяльність, що може призвести до появи ризику, що перевищує прийнятний, є неприпустимою;

витрати на досягнення та додержання рівня прийнятного ризику повинні бути мінімальними.


21. За результатами аналізу ступеня небезпеки та ризику визначається сумарний рівень ризику кожного об’єкта “турботи”, що потрапляє в зону можливого ураження, а саме:

населення у виділених місцях проживання, персоналу, що знаходяться в промисловій зоні підприємств і організацій;

соціально важливі об’єкти;

елементи сельбищної території;

елементи екосистеми;

майно юридичних і фізичних осіб.


22. Розгляд і прийняття рішень, що забезпечують прийнятність ризику, здійснюється на всіх етапах аналізу небезпеки та ризику.

Для зменшення ризику проводяться заходи технічного та/або організаційного характеру. При виборі конкретних заходів вирішальне значення мають дієвість та надійність заходів щодо зменшення рівня ризику, а також сума витрат на їх проведення.

Вибір зазначених заходів має такі пріоритети:

заходи щодо зменшення ймовірності виникнення аварії;

заходи щодо зменшення ймовірності розвитку аварії;

заходи щодо зменшення тяжкості наслідків аварії.

Для визначення пріоритетності проведення заходів щодо зменшення рівня ризику за умови встановленої суми витрат чи обмеженості ресурсів необхідно:

визначити ряд заходів, що можуть бути проведені у рамках заданих обсягів фінансування;

розподілити ці заходи за показником “ефективність – витрати”;

обґрунтувати та оцінити ефективність запропонованих заходів.


23. У разі коли на різних етапах проведення аналізу для визначення масштабу небезпеки та можливих наслідків застосовуються числові рішення складних фізико-математичних моделей з використанням комп’ютерних програм, означені моделі повинні бути обґрунтовані із здійсненням тестових перевірок.

Тестування чисельних розрахунків слід проводити шляхом або порівняння з результатами розрахунків, що виконуються для аналогічних умов за допомогою обґрунтованих аналітичних методів, або на підставі експериментальної перевірки.


________________