Метрологія, стандартизація та сертифікація. Сутність та взаємозв'язок дис­циплін. Необхідність та затребуваність у технічних галузях та суспільному житті. Якість, якість життя

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Перелік фахових дисциплін кафедри, 24.1kb.
• Національний фармацевтичний університет спеціальність "якість, стандартизація та сертифікація", 58.3kb.
• Наведені загальні методичні рекомендації з вивчення дисципліни «Стандартизація, сертифікація,, 1267.91kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація», 5757.28kb.
• Реферат на тему: Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку, 115.79kb.
• План заходів реалізації національного проекту «Нове життя» нова якість охорони материнства, 243.38kb.
• Робоча програма, методичні вказівки І контрольні завдання к вивченню дисципліни «Стандартизація,, 600.3kb.
• Нова якість соціальної політики: чотири стратегічних напрямки соціальних реформ”, 216.03kb.
• Інститут комп’ютерних технологій, автоматики І метрології, 52.21kb.
• Якість поверхонь деталей машин, 156.84kb.

1. Метрологія, стандартизація та сертифікація. Сутність та взаємозв'язок дис­циплін. Необхідність та затребуваність у технічних галузях та суспільному житті. Якість, якість життя.
   
2. Фізичні величини. Одиниці фізичних величин. Істинне та дійсне значення фізичної величини. Міжнародна система одиниць фізичних величин (С1).
   
3. Вимірювання фізичних величин. Сутність вимірювання. Структурні елеме­нти вимірювання. Рівняння вимірювання. Основні характеристики вимірю­вання.
   
4. Відтворення, зберігання та передача одиниць фізичних величин. Еталони, міри. Відтворення одиниць фізичних величин на основі фундаментальних фізичних констант та квантових явищ.
   
5. Вимірювання. Принципи та методи вимірювань. Класифікація вимірювань. Характеристики вимірювань.
   
6. !Вимірювальні шкали. Шкапа порядку, шкала інтервалів, шкала відношень.
   
7. Основні метрологічні процедури (повірка, калібрування, градуювання, ви­мірювання). Сутність, необхідність та сфери застосування.
   
8. Засоби вимірювальної техніки. Класифікація засобів вимірювальної техніки. Техніко - метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки та їх нормування.
   
9. !Імовірнісне подання результатів та похибок вимірювань.
   
10. Похибки вимірювань. Класифікація, види та джерела виникнення. Методи зменшення.
    
11. Узагальнені структурні схеми, шо реалізують основні методи вимірювань.
    
12. !Обробка результатів вимірювань. Мета статистичної обробки результатів вимірювань. Порядок обробки прямих рівноточних вимірювань з багатокра­тними спостереженнями.
    
13. !Опосередковані вимірювання (косвеные измерення). Визначення похибок опосередкованих вимірювань.
    
14. !Визначення границь випадкових похибок при обробці прямих вимірювань з багатократними спостереженнями. Довірчий інтервал та довірча ймовір­ність.
    
15. !!Результати вимірювань як випадкові величини. Функції розподілу резуль­татів спостережень. Інтегральні та диференційні функції розподілу.
    
16. !Числові характеристики законів розподіл}' вимірюваних величин.
    
17. !!Основні закони розподілу вимірюваних величин. Нормальний розподіл, розподіл Стьюдента, рівномірний розподіл, розподіл Сімпсона та ін. їх вла­стивості та застосування.
    
18. !!Класи точності засобів вимірювальної техніки.
    
19. !!СМ.МЕТОДУЛАБЫМетоди та засоби вимірювання елементів електричних та радіотехнічних кіл.
    
20. !!СМ.МЕТОДУЛАБЫ Електронні осцилографи. Призначення, будова, принцип дії, основні техні- ко-метрологічні характеристики.
    
21. !!СМ.МЕТОДУЛАБЫ Вимірювання частоти. Методи та засоби вимірювання частоти.
    
22. !!СМ14 Випадкові похибки. Характеристики випадкових похибок. Зменшення ви­падкових похибок.
    
23. !!СМ1Суть, мета і основні завдання стандартизації. Законодавчі основи стандар­тизації в Україні.
    
24. Рівень, аспект, об'єкт стандартизації. Сфера стандартизації.
    
25. Методи стандартизації та їх застосування.
    
26. Стандарти. Категорії та види стандартів. Правила застосування стандартів. Технічні регламенти.
    
27. Міжнародні організації зі стандартизації (IC0, ІЕС). Мета діяльності та фу­нкції. Загальні принципи міжнародної стандартизації. Стандарти міжнарод­них організацій зі стандартизації. Сфера та правила їх застосування.
    
28. Міжнародні організації зі стандартизації в телекомунікаціях (ІТU ЕТSІ). Стандарти ІТU - Т.
    
29. !Параметрична стандартизація. Мета та призначення. Параметри виробів.
    
30. !Математичні основи параметричної стандартизації. Арифметичні та геоме­тричні прогресії та їх властивості.
    
31. !Ряди переважних чисел. Я - ряди, Е - ряди. Математичні операції з пере­важними числами
    
32. !Вибіркові ряди переважних чисел. Правила формування.
    
33. !!Сутність і мета сертифікаційної діяльності.
    
34. !!Якість продукції та виробів. Показники якості.
    
35. !!Завдання, мета, предмет, об'єкт, суб'єкт сертифікації.
    
36. !!Законодавчі основи сертифікаційної діяльності в Україні.
    
37. !!Системи сертифікації. Національна система сертифікації УкрСЕПРО.
    
38. !!Обов'язкова та добровільна сертифікація.
    
39. !!Порядок проведення сертифікації послуг.
    
40. !!Знак відповідності. Мета та необхідність застосування.
    
41. !!Національний знак відповідності. Форми та правила застосування.
    
42. !!Міждержавні, європейські, міжнародні знаки відповідності.
    
43. !!Основні положення сертифікація засобів зв'язку.
    
44. !!Загальний порядок проведення сертифікації продукції.
    
45. !!Акредитація технічних підрозділів та випробувальних лабораторій.
    
46. Закони розподілу вимірюваних величин та їх числові характеристики.
    
    1. Нормальний закону розподілу та його властивості. Розрахунки ймовірності зна­ходження результату вимірювання в певному інтервалі. Знаходження інтервалу по заданій ймовірності.
       
    2. Розрахунки похибок опосередкованих вимірювань (косвенпьіх измерений).
       
    3. Обробка результатів та розрахунок похибок сукупних вимірювань (совокупньїх измерений).
       
       1. Розрахунки зведених, відносних, випадкових, методичних похибок. Класи точ­ності засобів вимірювань.
          
47. Ряди переважних чисел.
    

Метрологія (рос. метрология, англ. metrology, нім. Metrologie f) — наука про вимірювання, способи досягнення їхньої єдності і необхідної точності. Розрізняють теоретичну, прикладну (практичну) і загальну метрологію. Крім того, введення поняття «загальна» метрологія дало поштовх до появи ряду «галузевих» метрологій, наприклад, медичної, будівельної, спортивної, гравітаційно-релятивістської метрології тощо.

Стандартиза́ція — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Я́кість (англ. Quality) — сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь придатності її для використання за призначенням;

Якість життя — ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини. Якість життя визначається порівнянням фактичного рівня задоволення потреб із базовим. Такі процедури можна розділити на дві основні групи:

засновані на суб'єктивній самооцінці;

засновані на зовнішній об'єктивній оцінці.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає якість життя як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв'язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами. Також вона пропонує оцінювати якість життя по параметрах:

• фізичні: енергійність, втома, фізичний дискомфорт, сон і відпочинок;
  
• психологічні: самооцінка, концентрація, позитивні емоції, негативні переживання, мислення;
  
• ступінь незалежності: повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків і лікування;
  
• життя в суспільстві: повсякденна активність, соціальні зв`язки, дружні зв`язки, суспільна значущість, професіоналізм;
  
• навколишнє середовище: житло та побут, безпека, дозвілля, доступність інформації екологія (клімат, забрудненість, густонаселеність);
  
• духовність і особисті переконання.
  

2! Фіз́ична велич́ина (величина) — властивість, спільна в якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів (фізичних систем, їх стану і процесам, що в них відбуваються) та індивідуальна в кількісному відношенні для кожного з них. Під індівідуальністю розуміється, що властивість, притаманна одному об'єкту, може у визначену кількість разів перевищувати або бути меншою порівняно з властивістю іншого об'єкта.

Міжнародна система одиниць СІ (міжнародна абревіатура SI з фр. Système International d'Unités) це сучасна форма метричної системи, збудована на базі семи основних одиниць[1]. СІ є найчастіше використовуваною системою одиниць при проведенні розрахунків в різних галузях науки, техніки, торгівлі тощо.

3! Вимі́рювання — пізнавальний процес знаходження відношення між двома величинами однакової природи — вимірюваною й умовною одиницею вимірювання, а також дія, знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом, порівнюючи її з одиницею виміру за допомогою спеціальних технічних засобів.

В науці вимірювання є одним з основних засобів пізнання навколишнього світу. Безшкальним засобом вимірювання є калібр. Прикладами приладів вимірювання є лінійка, ваги, витратомір, акселерометр, спідометр.

Сутність найпростішого вимірювання полягає в порівнянні розміру фізичної величини Q з розмірами вихідної величини регульованої багатозначної міри.

4! Етало́н - Міра або вимірювальний прилад, який призначений для відтворення, зберігання і передачі одиниць будь-якої величини. Еталон, який затверджено в межах країни називається Державним еталоном. Існують еталони частоти, маси, довжини, часу тощо.

Еталон — засіб вимірювальної техніки, що забезпечує відтворення та/або зберігання одиниці вимірювання одного чи декількох значень, а також передачу розміру цієї одиниці іншим засобам вимірювальної техніки.

5! Вимі́рювання — пізнавальний процес знаходження відношення між двома величинами однакової природи — вимірюваною й умовною одиницею вимірювання, а також дія, знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом, порівнюючи її з одиницею виміру за допомогою спеціальних технічних засобів.

Розрізняють пряме й непряме вимірювання.

При прямому вимірюванні результат одержують безпосередньо внаслідок вимірювання самої величини.

При непрямому вимірюванні числове значення величини відшукують не безпосередньо, а на основі вимірювання інших величин, пов'язаних з вимірюваною величиною математично вираженою залежністю.

Вимірювання класифікують:

• за характеристиками точності – на вимірювання однакової та неоднакової точності;
  
• за числом вимірювань у ряді вимірювань – на разові та багаторазові;
  
• за характером вимірювання – на статичні та динамічні;
  
• за призначенням – на технічні та метрологічні;
  
• за відображенням результатів вимірювання – абсолютні та відносні;
  
• за загальними прийомами одержання результатів вимірювання – прямі; непрямі; сумісні; сукупні
  

7! Пові́рка за́собів вимі́рювальної те́хніки — встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Калібрування — комплекс дій, що проводяться під час регулювання та періодичного підтвердження робочих характеристик контрольно-вимірювального приладу чи системи вимірювання спеціально для того, щоб встановити кореляцію між показаннями приладу та кінцевим (що має бути повідомленим) результатом. Під час калібрування повинна бути мінімізована систематична похибка та встановлена точність контрольно-вимірювального приладу чи системи вимірювання. Зазвичай, калібрування контрольно-вимірювального приладу проводиться на еталонному матеріалі з використанням добре охарактеризованого матеріалу. Результат калібрування може записуватися в документ, що називається сертифікатом калібрування, і, деколи, відображається як фактор калібрування чи набір факторів калібрування, наприклад, у формі кривої калібрування. Процес калібрування повинен включати оцінку похибки калібрування.

Калібрува́ння за́собів вимі́рювальної те́хніки — визначення в певних умовах або контроль метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки.

Калібрування засобів вимірювальної техніки здійснюють повірочні лабораторії — підприємства, установи, організації чи їх окремий підрозділи.

Градуюва́ння (рос. градуирование, англ. graduation, calibration, graduation marks, graduation lines, calibrations; нім. Kalibrieren n) — встановлення значення якоїсь міри; ділення шкали вимірювального приладу на одиниці вимірювання.

8! Засіб вимірювальної техніки - технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

Метрологічні характеристики — характеристики засобів вимірювальної

техніки, які нормуються для визначення результату вимірювання, їхніх

основних та додаткових похибок за визначених умов проведення вимірювань

(повірок).

10! ПОХИБКА (рос. погрешность, англ. error; нім. Fehler m) – різниця х – а, де а – дане число, яке розглядається як наближене значення деякої величини, точне значення якої дорівнює х. Різниця х – а називається також абсолютною П. Відношення х – а до а називається відносною П. числа а.

В залежності від обраної класифікаційної ознаки існують різні класифікації похибок вимірювання, серед яких можна виділити найбільш поширені:

• за формою вираження;
  
• за джерелами виникнення;
  
• за закономірностями виникнення та прояву.
  

13! При непрямому вимірюванні числове значення величини відшукують не безпосередньо, а на основі вимірювання інших величин, пов'язаних з вимірюваною величиною математично вираженою залежністю.

14! Випадкова похибка (англ. random error) — складова загальної похибки вимірювання, яка змінюється випадковим чином (як за знаком, так і за величиною) під час повторних вимірювань однієї і тієї ж величини.

24!Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

Завдання стандартизації полягають у:

• економії всіх видів ресурсів;
  
• безпеки продукції, робіт і послуг для довкілля, життя, здоров'я і майна;
  
• безпеці господарських об'єктів з врахуванням риски виникнення природних і техногенних катастроф і інших надзвичайних ситуацій;
  
• технічній і інформаційній сумісності, а також взаємозамінюваності продукції;
  
• якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технології;
  
• єдність вимірів;
  
• обороноздатності і мобілізаційній готовності країни.
  

Стандартизація, як основа технічного регулювання, (діяльність, що спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості за даних умов) знаходить дуже широке застосування майже в усіх галузях, вона чітко встановлює вимоги до продукції (військове озброєння, атомна енергетика, аерокосмічна галузь тощо) та питань безпеки, вона дозволяє досягати рівня стандартної (базової) або навіть конкурентоспроможної якості (наприклад, на рівні галузевих стандартів) відповідно до мети застосування.

Національна стандартизація через процес гармонізації з міжнародними нормативними документами, що отримали міжнародне визнання, служить перепусткою на світові ринки для вітчизняних виробників.

25! Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реальний існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці, публікації вживанні стандартів.

Стандартом називається документ, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркіровки або етикеток і правил їх нанесення.

26! Станда́рт — документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

Галузевий стандарт — стандарт на продукцію, послугу, який розробляють у разі відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. ДСТУ 1.0-93.

27! Міжнародна Організація зі Стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO) — міжнародна організація, метою діяльності котрої є ратифікація розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн стандартів.

Організація ISO була заснована 23 лютого 1947 двадцятьма п'ятьма національними організаціями по стандартизації, як координуючий орган.

Доки ISO залишається неурядовою організацією, її можливості у розробці та ратифікації стандартів значно більші, ніж в інших подібних організацій. Це сприяло тому, що багато її стандартів стали державними у багатьох країнах, і дозволяє досить ефективно координувати дії багатьох національних організацій по стандартизації.

Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК; англ. International Electrotechnical Commission, IEC) — міжнародна організація по стандарту в області електричних, електронних і суміжних технологій. Деякі із стандартів МЕК розробляються спільно з Міжнародною організацією по стандартизації (ISO).

28! Міжнародний телекомунікаційний союз (деколи вживають Міжнародний союз електрозв'язку або скорочено МСЕ - калька з рос. МСЭ) (англ. International Telecommunication Union, ITU) — міжнародна організація, що визначає стандарти (точніше, за термінологією МСЕ — Рекомендації, англ. Recommendations) в галузі телекомунікацій та радіо. Це, імовірно, найстарша з нині існуючих міжнародних організацій, вона була заснована в Парижі ще 17 травня 1865 року під назвою "Міжнародний телеграфний союз" (фр. Union internationale du telegraphe). В основному МСЕ займається розподілом радіочастот, міжнародною телефонною організацією та організацією радіозв'язку, стандартизацією телекомунікаційного обладнання. Зараз МСЕ офіційно є спеціалізованим агентством ООН і має штабквартиру в Женеві (Швейцарія), з Палацом Націй (Європейське відділення ООН).