Оптимізм як чинник психологічного здоров’я особистості
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
ння. Вважалось, що меланхоліки переважно перебувають у поганому настрої та схильні песимістично сприймати світ.
Згодом було доведено, що звязок між типом темпераменту і способом світосприйняття існує, але не є категоричним. Сучасні дослідники припускають також наявність залежності оптимізму і песимізму від особливостей культурного походження людини.
Згідно з концепцією навченої безпомічності М. Зелігмана, визначальною рисою песимістів є віра в те, що їх зусилля марні, а невдачам немає кінця. Оптимісти несприятливу ситуацію сприймають як виклик і починають боротьбу з подвійною наполегливістю та активністю.
Дослідження, проведені в кінці 20ст. американськими психологами, довели, що існує міцний взаємозвязок між песимізмом і слабким здоровям. Зокрема було отримано такі дані:
- У песимісток рівень смертності на 19% вище ніж у оптимісток.
- У людей з негативним ставленням до всього низький вміст в крові імуноглобуліну А, що перешкоджає організму перемагати застуду та деякі інші захворювання.
- Чоловіки-оптимісти помирають від серцево-судинних захворювань і інсультів значно рідше, ніж песимісти.
- Песимісти частіше страждають через різні фізіологічні відхилення, а також мають гірше емоційне і психологічне здоровя, ніж оптимістично налаштовані люди.
З огляду на це було створено новий напрям психології позитивна психологія, мета якого навчити людину знаходити позитивне для себе в кожній ситуації, а також виробляти оптимістичну точку зору.
На думку японських лікарів оптимізм має не лише профілактичну, але й лікувальну дію. Вони вважають, що успіх лікування багато в чому залежить від налаштування людини, оскільки хороше самопочуття має не тільки фізіологічну, але й емоційну основу.
Протилежну позицію в свій час обґрунтували лідери Американської Асоціації психологів. На їх думку, засилля позитивної психології має низку недоліків. Зокрема, наслідками беззаперечного оптимізму є однобічний погляд на життя, який не дозволяє обєктивно сприймати реальність, безтурботність, необачність, непередбачувані руйнації надій та егоїзм.
Неоднозначність проявів оптимізму обумовлює трактування цього поняття як системного явища, яке має різні форми і внутрішньо-особистісні детермінанти.
Загалом, будучи поєднанням позитивних відношень, життєрадісного світосприйняття та активної позиції особистості, оптимізм впливає на стресостійкість, вибір ролей та адаптивних моделей поведінки. Таким чином, оптимізм є важливою складовою психологічного здоровя особистості. (Практикум)
Як відомо, діяльність всіх органів і систем організму координує нервова система. Експериментально встановлений взаємозвязок міх негативними емоціями і різними захворюваннями. Під впливом негативних емоцій в організмі відбуваються несприятливі біологічні і біохімічні порушення, які призводять до хвороб.
У звязку з цим проблема психологічного загартування постає особливо важливою.
Витоки теорії саногенного мислення ще в древніх вченнях.
Зокрема Марк Аврелій казав: Життя стає таким, яким його формують наші думки. Щоб бути здоровим, треба передусім стати оптимістом.
У сучасній вітчизняній психології відсутнє чітке трактування поняття оптимізм.
За визначення психологічного словника, оптимізм (від лат. - optimus найкращий) це властивість особистості, яка відображає пропорційний розвиток всіх психічних процесів і характеризує позитивну систему поглядів людини на світ, на поточні і очікувані події тощо.
Таким чином, оптимізм забезпечує людині життєрадісність, віру як у власні сили і можливості, так і у сили і можливості інших людей.
Як психологічні емоційні характеристики, оптимізм і песимізм розглядаються у значенні загального тону і налаштованості людини на сприйняття та оцінку дійсності.
Ознакою виникнення емоційного типу оптиміста чи песиміста, за О.Ф. Лазурським, є ситуація, коли в людини домінує хороший чи поганий настрій.
Про категорію оптимізму також можна говорити в контексті аналізу структури особистісної стресостійкості.
В ній виділяють наступні основні компоненти:
- конструктивна активність;
- власне оптимізм, тобто поєднання позитивного світосприйняття і життєрадісності.
Останні дві риси є водночас важливими показниками соціального здоровя людини.
Філософський словник трактує оптимізм і песимізм як ціннісні аспекти світобачення, тобто сприйняття співвідношення у світі добра і зла.
К.К. Платонов включив оптимізм в динамічну функціональну структуру особистості, як стійку характеристику, тісно повязану зі спрямованістю і установками людини.
З позиції гуманістичної психології оптимізм слід розуміти як віру в безумовно позитивну природу людини, її конструктивну сутність, закладену як потенціал, що розкривається у відповідних умовах.
Екзистенційний підхід відрізняється тим, що вважає позитивну сутність людини результатом певної особистісної активності.
Прихильник психоаналізу Феніхель повязує оптимізм і самовпевненість з раннім оральним имеющим место, когда ничто не угрожает безопасности индивида.
Він вважає, що рання оральна депривація призводить до виникнення песимізму і садистичних установок.
Доки не виникає загрози джерелу благополуччя, оптимістичні погляди на життя характерні також для людей з рецептивною орієнтацією характеру.
Рецептивна орієнтація
Людина