Оператори й основні типи даних мови С++
Контрольная работа - Компьютеры, программирование
Другие контрольные работы по предмету Компьютеры, программирование
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Базові мови програмування
Зміст
Завдання 1. Базові типи змінних. Елементарний ввід-вивід
Завдання 2. Умовні оператори. Оператори множинного вибору
Завдання 3. Оператори циклу
Список використаних джерел
Завдання 1. Базові типи змінних. Елементарний ввід-вивід
Короткі теоретичні відомості.
Програма на мові С++ завжди містить одну головну функцію main(). Ключове слово void означає, що функція main() не повертає ніяких параметрів. Тіло функції завжди знаходиться в блоці програми, який обмежений відкриваючою і закриваючою дужками {…}.
Основні типи даних. Визначення основних (базових) типів даних здійснюється за допомогою ключових слів. Для типів із плаваючою точкою (дійсних) використовуються ключові слова float, double, long double, для цілих типів char, int, short, long з службовими словами signed та unsigned, які вказують, що ціла змінна вважається знаковою або беззнаковою. Операція sizeof обчислює розмір у байтах ділянки памяті, яка зайнята змінною зазначеного типу або типом даних.
Оператори вводу та виводу даних. Для виводу на екран монітору використовуються функції printf(), puts(), putchar() та ін. Функції putchar(), puts() мають тільки один параметр і виводять відповідно символи та рядки, але не забезпечують вивід числових даних. Функція printf() використовується для форматованого виводу на екран усіх типів даних за допомогою специфікаторів.
Специфікатор формату починається із символу %, після якого стоїть символ, що вказує тип даних: %d ціле число; %ld - довге ціле число типа long int; %u беззнакове ціле число; %f дійсне число типа float; %lf дійсне число типа doublе; %Lf - довге дійсне число типа long double; %e дійсне число в експоненціальній формі; %c символ; %s рядок; %o цілі числа у восьмирічній системі числення; %x цілі числа в 16-тирічній системі числення; %p адреса змінної в 16-тирічній системі числення.
Основні функції вводу даних із клавіатури scanf(), gets(), getchar(). Функція getchar() не має параметрів і вводить символи, функція gets() має один параметр і вводить рядки. Функція scanf() здійснює перетворення формату за допомогою специфікаторів і може мати декілька аргументів, дозволяючи тим самим вводити значення числових, символьних змінних та рядків. Специфікатори формату аналогічні (але не цілком) тим, що використовуються функцією виводу printf()[1-8].
Постановка завдання.
а) введіть два цілих десяткових числа з 8-ю значними цифрами (додатне і відємне) та два десяткових числа з плаваючою точкою з 9-ю значними цифрами (додатне і відємне) і здійсніть форматований вивід чисел в стандартній та заданій формах.
№вар.Цілі числаДійсні числаШирина поляКлючіШирина поляКіл-ть знаків після точки320з нулями перед першою цифрою157
Програма A1.
#include
#include
#include
void main( )
{
long int i1 = 0; // оголошення змінних цілого типу
long int i2 = 0;
long double ld1 = 0; // оголошення змінних з плаваючою точкою
long double ld2 = 0;
cout << "Vvedite 8-mi znachnoe 10-oe chislo (+): ";
cin >> i1;
cout << endl;
cout << "Vvedite 8-mi znachnoe 10-oe chislo (-): ";
cin >> i2;
cout << endl;
// вивід результату у форматі цілого типу
printf("Vache chislo (+):%*.20ld\n",0,i1);
printf("Vache chislo (-):%*.20ld\n",0,i2);
cout << "\nVvedite 9-i znachnoe vewestvennoe chislo (+): ";
cin >> ld1;
cout << endl;
cout << "Vvedite 9-i znachnoe vewestvennoe chislo (-): ";
cin >> ld2;
cout << endl;
// вивід результату у форматі з плаваючою точкою
printf("Vache chislo (+):.7Lf\n",ld1);
printf("Vache chislo (-):.7Lf\n",ld2); getch();
}
Результати работи програми.
Мал. 1. Результат работи програми А1
б) введіть перший символ Вашого призвіща з клавіатури та визначте код цього символу у кодовій таблиці ASCII в десятковому, 8-ому та 16-ому кодах.
Програма Б1.
#include
#include
void main( )
{char ch; // оголошення змінної типу char
printf("Vvedite simvol i najmite Enter\n");
scanf("%c", &ch);
printf("Kod simvola %c v ASCII (10):%d\n", ch, ch); // вивід у 10-й с/с
printf("Kod simvola %c v ASCII (8):%o\n", ch, ch); // вивід у 8-й с/с
printf("Kod simvola %c v ASCII 16):%x\n", ch, ch); // вивід у 16-й с/с
getch();
}
Результати работи програми.
Мал. 2. Результат работи програми Б1.
в) знайдіть значення функції y(x) при заданому значенні х, використовуючи стандартні функції. Для цього включить в текст програми заголовний файл .
№вар.y(x)х3у=arcsin(x)+x2х=0.412
Програма В1.
#include
#include
#include
void main( )
{
double x = 0.412;
long double y = 0.0; // оголошенни змінної з плаваючою точкою
printf("Znachenie x = %4.3lf\n",x);
y = (asin(x)+(x*x)); // розрахунок функції y(x)
printf("Znachenie y(x) = %Lf\n",y);
getch();
}
Результати работи програми.
Мал. 3. Результат работи програми В1
Завдання 2. Умовні оператори. Оператори множинного вибору
Короткі теоретичні відомості.
Умовний оператор if…else вибирає один з двох варіантів послідовності обчислень та має наступний синтаксис:
if (вираз_1 ) вираз_2 else вираз_3
Якщо вираз_1 не дорівнює 0, то виконується вираз_2, інакше (якщо вираз_1 дорівнює 0) виконується вираз_3.
Конструкція if…else може містити оператори вводу-виводу значень, виконання математичних операцій або виклики власних функцій, а також і іншу інструкцію if.
Якщо в програмі треба врахувати більш трьох можливих варіантів, доцільно використ