Обштукатурювання цегляних стін простою штукатуркою з послідуючим затиранням "вкругову" та "врозгін"
Информация - Строительство
Другие материалы по предмету Строительство
собі воду під час зберігання, транспортування і нанесення його на пористу поверхню називається водоутримувальною здатністю. Високу водоутримувальну здатність мають пластичні розчини.
За міцністю розчини поділяють на такі марки: 4,10,25,50,75,100.
4. Склади штукатурних розчинів
Склад розчину записують цифровим співвідношенням масових або обємних його частин, наприклад: цементний розчин 1: 3; цементновапняний розчин 1:1:5. Це означає, що для приготування цементного розчину слід брати одну частину цементу і три частини піску, а для приготування цементно-вапняного розчину-по одній частині цементу й вапняного тіста і пять частин піску.
Розчин готують механізованим способом у розчинозмішувачах. При невеликих обсягах робіт або в разі застосування розчинів з добавкою гіпсу їх готують у деревяних (А) або металевих (Б) ящиках.
Для штукатурення камяних поверхонь у сухих приміщеннях зостосовують вапняні розчини.
Залежно від якості вапна і призначення розчину добирають його склад, який становить: для оббризку-1:2; 1:2,5; 1:3; грунту-1:2,5; 1:3; 1:4; для накривки-1:1,5; 1:2; 1:2,5.
Спосіб приготування вапняного розчину. У посудині розбавляють водою вапно до утворення вапняного молока. Потрібну кількість піску насипають в ящик, добавляють вапняного молока і добре перемішують (В).
Для штукатурення деревяних поверхонь і витягування внутрішніх карнизів застосовують вапняно-гіпсові розчини. їх готують на основі вапняного розчину, додають до нього окремо розведений у воді гіпс. Вапняно-гіпсовий розчин готують у такій кількості, щоб його можна було використати за 15-20 хв. До вапняного розчину додається гіпс у таких межах: для штукатурення стін-20-50%, для стель-30-70% обєму розчину.
Для штукатурення бетонних поверхонь і поверхонь у приміщеннях з підвищеною вологістю застосовують цементні або цементно-вапняні розчини. Склад розчинів добирають залежно від марки цементу, якості вапна та умов експлуатації штукатурки.
Склад цементних розчинів становить: для оббризку-1:2; 1:2,5; грунту-1:3; 1:4; для на-кривки-1:2; 1:2,5.
Спосіб приготування цементного розчину. Потрібну кількість піску і цементу насипають в ящик і перемішують у сухому стані (гарцюють). У перегарцьовану суміш ллють воду до потрібної рухомості і перемішують. Склад цементно-вапняних розчинів становить: для оббриз-ку-1:1:4,5; 1:1:5; грунту-1:1:6; 1:1:7-9; для накривки-1:1:4,5; 1:1:5.
Спосіб приготування цементно-вапняного розчину. В ящик насипають потрібну кількість піску і цементу, суміш гарцюють. Виливають у неї окремо приготовлене вапняне молоко і добре перемішують.
5. Затирання штукатурки
Після розрівнювання поверхню потрібно затерти за допомогою терки. Затирають деревяною теркою (що складається з полотна розміром 12 х 19 см і знімної ручки), полотно якої може бути оббито фетровими чи повстяними прокладками, або терками з фторопласту, пінопласту.
Затирають штукатурку послідовно вкругову та врозгін
Вкругову затирають рухом терки проти ходу годинникової стрілки. При цьому ребром терки зрізують горбики, а полотно переміщує розчин по поверхні, заповнюючи ним заглиблення й одночасно ущільнюючи її.
Виконавши затирання 1...1,5 м2 вкругову, відразу затирають її врозгін прямолінійним рухом-помахом, знизу вгору і зверху вниз. Загладжують гладилками, що мають форму напівтерків. Застосовують деревяні, оббиті листовою гумою, металеві та пластмасові гладилки.
Загладжують відразу після розрівнювання звичайними напівтерками у двох напрямках: на стінах спочатку у вертикальному напрямку, а потім у горизонтальному; на стелі спочатку поперек напрямку світлових променів, а потім у напрямку світлових променів якщо загладжують гладилками, оббитими листовою гумою, то отримують дрібнопіщану фактуру, найбільш придатну для клейового фарбування. Якщо загладжують металевими гладилками, то поверхня стає неначе залізненою і найбільше підходить під масляне фарбування.
Металевими напівтерками і гладилками виконують також безпіскову вапняно-гіпсову накривку. Безпіскову накривку поверхні застосовують при підготовці під фарбування залізобетонних конструкцій. її наносять на добре вирівняний підготовчий шар штукатурки або бетонну поверхню за два рази. Загальна товщина накривного шару має бути не більше ніж 2 мм.
Склад вапняно-гіпсового розчину залежить від якості вапняного тіста та вологості поверхні, на яку його наносять. Чим більша вологість поверхні, тим менше гіпсу має входити до складу розчину. Здебільшого застосовують розчини складу 1: 2 або 1: З (1 частина гіпсу і 2 3 частини вапняного тіста).
Розчин приготовляють малими порціями в деревяному або металевому ящику невеликого розміру. Перед змішуванням гіпс пересівають крізь дрібне сито, а розведене водою вапняне тісто (молоко) проціджують. Готуючи розчин, в ящик наливають вапняне молоко і поступово додають до нього потрібну кількість гіпсу. Після перемішування суміші має утворитися сметаноподі-бна паста. Приготовлений розчин треба використати протягом 15...20 хв.
Можна також користуватися гіпсовим розчином. У цьому разі пересіяний гіпс у ящику змішують з попередньо приготовленою 2...3%-ю клейовою водою. Тваринний клей, з якого приготовляється клейова вода, як і вапно, сприяє уповільненню терміну твердіння безпіскової накривки.
Одержаний розчин кельмою накладають на сталеву гладилку, намазують на поверхню шаром 0,5...0,8 мм завтовшки. Нане сении шар відразу розрівнюють і зг