Облікова політика як елемент культури бізнесу
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ути організованим, так як, з одного боку, від цього залежить успіх всього підприємства. З іншого боку, успіх підприємства залежить не від дій однієї людини, не тільки від керівника, або вдало обраної облікової політики, а успіх складається з налагодженої взаємодії всіх співробітників. І, нарешті, всі працівники повинні робити все професійно, і уникати будь-якої форми відносини, яке справило б зворотне враження. Всі проблеми підприємства походять з невірного підходу до вибору облікової політики, а професіональний підхід допоможе обрати вдалу облікову політику сааме для цього виду підприємства.
Облікову політику підприємства, яку впроваджує у дію керівник підприємства, можна також розглядати як певний перелік правил поведінки всіх працівників. Керівних, що хоче розвивати дисципліну, повинен сконцентруватися на зоні поведінки, і вона почне вдосконалюватися, оскільки має внутрішню змогу до саморозвитку, що в кінцевому випадку призведе до уникнення певних проблем у бухгалтерському та фінансовому обліку підприємства.
Вибір облікової політики є правом кожного підприємця, який має бажання застосувати на практиці свої здібності: ініціативу, винахідливість, інтуїцію, лідерство, сміливість до ризику, щоб отримати матеріальні і нематеріальні вигоди. Однак прибуток не є єдиною метою підприємницької діяльності. Він виступає насамперед критерієм успіху, що показує, наскільки ефективно на практиці застосовується підприємницький хист. Свої здібності підприємець може виявити лише за певних інституційних умов, під дією формальних та неформальних інститутів.
Формальні правила поведінки встановлюються чи змінюються за короткий період часу, через відповідні закони чи укладання договорів, до них відноситься і облікова політика
Неформальні правила створюються протягом тривалого періоду і не піддаються швидким змінам, оскільки їх джерела - у культурі та релігії народу. Створення сприятливих умов розвитку підприємництва в Україні потребує визначення ступеня впливу неформальних інститутів на підприємницьку діяльність. Основні неформальні інститути, що впливають на підприємницьку діяльність: культура, релігія, ментальність.
Культура - "передача від одного покоління до іншого шляхом навчання і наслідування знань, цінностей та інших чинників, що впливають на поведінку". Невідємним елементом культури народу є економічна культура. Вона поєднує в собі економічні цінності і стереотипи поведінки субєктів економічної діяльності. Продуктом економічної культури є "неписані" правила, які служать не просто доповненням формальних правил, але й самі відіграють важливу роль в підприємницькій діяльності.
Неформальні інститути допомагають розподілити ризик і збільшити дохід. Їх використання дає змогу підприємцям знизити витрати на пошук інформації, на укладання контракту, на захист прав власності, витрати, повязані з можливою опортуністичною поведінкою партнера. Сьогодні все більш важливою стає проблема етики та моралі у підприємницькій діяльності. Чесність, порядність, добросовісність у підприємництві забезпечують надійні й тривалі звязки між партнерами.
Вплив релігії виявляється у формуванні загальних культурних цінностей суспільства. Релігійні переконання часто є вагомим чинником поведінки людини. Такі неформальні інститути, як культура та релігія є визначальними чинниками формування ментальності.
Ментальність, як характеристика психологічного життя людей, є системою усталених норм та стереотипів мислення, психофізичних регуляторів поведінки, що задасться домінуючими потребами та ієрархією цінностей певної етнічної спільноти (народу).
Існують особливості впливу цих неформальних інститутів на підприємницьку діяльність в Україні.
Для українців перебування між різними культурними та релігійними впливами за відсутності незалежності держави сприяло утвердженню індивідуальних цінностей. Дослідження історії та культури українського народу доводять, що для українців як етнічної спільноти характерні такі риси, як волелюбність, працьовитість, чесність, нетерпимість до зла і насильства, вірність обовязку, ідеалізм, загострене почуття справедливості, патріотизм та ін. .
Українська Церква хоч і ставила на перше місце молитву, все ж таки вона завжди цінувала працю. З давніх-давен працелюбність була елементом ментальності українців, а приватна власність викликала повагу. Отже, ментальність є тисячолітнім надбанням народу, його генетичним кодом, який важко піддається змінам.
В Україні характерною рисою економічної культури є переважання неформальних правил над формальними. Напрацьована достатньо велика законодавча база, яка регулює підприємницьку діяльність, ще потребує удосконалення.
На думку Л. Орбан-Лембрик, результативність будь-якої діяльності, у тому числі й економічної, значною мірою залежить від впливу традиційних етнокультурних норм спілкування на ділову взаємодію людей. "З одного боку, сам факт усвідомлення національно-психологічних особливостей своєї групи не містить у собі упередженості проти інших етнічних груп, однак, якщо від констатації цих відмінностей перейти до оцінки іншої групи, то можливі викривлення в оцінці останньої. Отож, хоч існує "гіпотеза контакту", згідно з якою безпосередня ділова взаємодія і спілкування між представниками різних етнічних груп знижує етноцентризм і оцінну стереотипність, а часом і руйнує міжетнічні стереотипи, далеко не кож