Обґрунтування стратегії ефективного використання потенціалу підприємства “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ”
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
на всіх ринках, підприємство і ринок праці, підприємство і ринок факторів виробництва;
виробничий потенціал: потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів.
Під виробничим потенціалом підприємства (ВПП) варто розуміти відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого виробничого результату при найбільш ефективному використанні:
а)інтелектуального капіталу підприємства для пошуку передових форм організації виробництва;
б) наявної техніки з метою одержання найбільш високого рівня технологій;
в) матеріальних ресурсів для забезпечення максимальної економії й оборотності;
фінансовий потенціал: потенційні фінансові показники виробництва (прибутковості, ліквідності, платоспроможності), потенційні інвестиційні можливості.
Оцінка ринкового потенціалу на сучасний момент часу вже детально досліджена й описана багатьма авторами в процесі аналізу переходу України до ринкової економіки. Однак проблема ефективної оцінки фінансового і, особливо, виробничого потенціалу промислового підприємства залишається відкритою.
Рис. 1.3 Узагальнений підхід до структури потенціалу виробничого підприємства ([1113])
Методика визначення рівня ВПП [61] може включати як експрес-оцінку, так і деталізовану оцінку, що проводяться по різних напрямках дослідження (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Система оціночних показників при визначенні рівня ВПП [61]
Напрямок дослідженняПоказники оцінки виробничої складовоїПоказники оцінки матеріальної складовоїПоказники оцінки кадрової складовоїАналіз руху складових ВППКоефіцієнт відновлення ОФ;
Коефіцієнт вибуття ОФ;
Коефіцієнт приросту ОФ.Коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів;
Коефіцієнт варіації.Коефіцієнт обороту по прийому; Коефіцієнт обороту по вибуттю; Коефіцієнт плинності кадрів;
Коефіцієнт сталості кадрів.Поточний стан складових ВППКоефіцієнт зносу ОФ; Коефіцієнт придатності ОФ;
Коефіцієнти використання парку наявного, установленого, зданого в експлуатацію устаткування;
Показники, що характеризують фонд часу використання устаткування;
Коефіцієнти використання виробничих потужностей.Коефіцієнт забезпеченості матеріальними ресурсами фактичний;
Коефіцієнт забезпеченості матеріальними ресурсами плановий.Середньорічне вироблення продукції одним працюючим;
Показники балансу робочого часу. Ефективність використання складових ВППФондовіддача;
Фондоємністьь;
Рентабельність по ОФ;
Коефіцієнт завантаження устаткування;Коефіцієнт змінності;
Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування;Показник інтегрального навантаження.Матеріаловіддача продукції;
Матеріалоємність продукції;
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції;
Коефіцієнт використання матеріалів.Зміна середнього заробітку працюючих за період;
Зміна середньорічного вироблення;Непродуктивні витрати робочого часу;Порівняння середніх тарифних розрядів робіт і робітників;
Економія (перевитрата) фонду заробітної плати.1.2 Сучасні тенденції розвитку потенціалу підприємства
Нестабільність суспільного розвитку та глибинні трансформації економічної системи нашої держави спричинили перебудову всього господарського механізму підприємств, що виявляється у зміні пропорцій між елементами, формуванні нових і руйнуванні старих виробничих звязків, переоцінці традиційних орієнтирів розвитку.
Сьогодні в періодичних виданнях і наукових працях домінують два погляди на оцінку сучасного етапу суспільного розвитку: індустріальний і соціальний. Прихильники першого беруть за ключовий фактор розвитку техніко-технологічну базу виробництва, а другою соціально-трудовий фактор.
Аналізуючи світові тенденції розвитку, слід указати на основу формування потенціалу сучасних підприємств персонал. Розвиток концепції управління трудовими ресурсами перетворюється на найважливішу тенденцію, яка перебуває в якнайтіснішому взаємозвязку і взаємозалежності з іншими основними напрямками загальної еволюції економічної думки: появою і поширенням сотових організацій, формуванням “плоских” ієрархій і “прозорих” систем управління; реінжинірингом виробничо-господарської діяльності; переходом від традиційних принципів управління до нових (партнерство, гуманізація, тощо); розширенням внутрішнь-офірмових ринків; розвитком компютерного та телекомунікаційного забезпечення процесів управління та його віртуалізації.
Теоретичною основою визначення розміру та управління трудовим потенціалом підприємства є концепція “людських ресурсів”, яка виникла в середині ХХ ст. і довела необхідність використання економічних критеріїв для оцінки ролі соціально-трудового фактора у виробництві. Більшість практичних розрахунків за даною концепцією базуються на можливості використання вартості створених робітником економічних благ, а також доходу, отриманого підприємством на цій основі, як критерію цінності співробітника. Інакше кажучи, всі професійно-кваліфікаційні характеристики робітника оцінюються менеджерами тільки в разі можливості їх реалізації в рамках конкретної організації.
Поступове проникнення прогресивних теоретичних концепцій у практику позначилося деформуванням структу