Geum.ru

Нотариат

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

?и використана їм на шкоду.

Для цього нотаріус повинен усвідомлювати межі своїх знань із предмета, не перебільшувати значущості власних послуг для особи, поважати право особи на консультацію в іншого спеціаліста, діяти як чесний і відвертий порадник і утримуватися від участі у справах свого клієнта з питань, не повязаних із його професією.

Для забезпечення обєктивності та незалежності держава заборонила нотаріусам перебувати в штаті інших державних, громадських і приватних підприємств та організацій, вдаватися до підприємницької та посередницької діяльності, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім супровідної з учиненням нотаріальних дій, а також викладацької та наукової у вільний від роботи час (ст. 3 Закону).

Суттєве коло проблем піднімається при розгляді відносин між самими нотаріусами.

Нотаріуси - це певна професійна спільність людей. І члени цієї спільності мають допомагати один одному.

У розмаїтті нашого законодавства, в умовах неврегульованості багатьох правових питань велику роль відіграє нотаріальна практика. А становлення нотаріальної практики можливе лише в умовах постійного спілкування, вислуховування різних думок і дослідження висновків. Як сьогодні ти поставишся до запитання свого колеги, таке ж ставлення побачиш завтра щодо питання, яке виникло в тебе. Причому специфічність нашої діяльності за нинішнього стану суспільства полягає в тому, щоб надати громадянам та юридичним особам допомогу у вирішенні їхніх питань саме тоді, коли це їм необхідно, і швидко зорієнтуватись у проблемах, які в них виникають, і способах їх вирішення.

Нотаріус, до якого звертається за консультацією колега, повинен висловити свою думку чи дати рекомендацію якомога швидше. Але водночас нотаріус, який співпрацює з колегою, мусить зберігати свою професійну незалежність, яка дає йому право самостійно працювати й приймати рішення.

Той шлях, яким іде нотаріат України у своєму розвитку, є нелегким. Але до нас цим самим шляхом ішли нотаріати різних країн. І їхній досвід у побудові нотаріальної системи треба прийняти до уваги.

Усе те, що служить становленню нотаріату України як органу незалежного, обєктивного, де працюють і мають працювати люди високої професійної та людської гідності, нам треба сприймати, берегти й застосовувати.

 

Список використаних джерел та літератури

  1. Закон України “Про нотаріат” // Відомості Верховної Ради. 1993, №39, ст..383.
  2. Законодавство України про нотаріат. Організаційно-правові основи діяльності нотаріату: збірник офіційних нормативних актів // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1998. - №5.
  3. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 р. №18/5.
  4. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності від 4 березня 1994 р. №10/5.
  5. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату від 22 лютого 1994 р. №114.
  6. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату від 28 грудня 1993 р. №22/5.
  7. Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 20.01.94 р. №3/5.
  8. Указ Президента України “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” від 23 серпня 1998 р. №392/98.
  9. Нотариат в СССР. М.: Юрид. лит., 1985.
  10. Організація судових та правоохоронних органів. За ред. І.Є.Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. Харків: Право, 2000.
  11. Радзієвська Л.К., Пасічнік С.Г. Нотаріат в Україні: [Навч. посібник] / За відп. ред. Л.К.Радзієвської. К.:Юрінком Інтер, 2000.
  12. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. Проф. А.М.Бандурки. Харьков: Ун-т внутр. Дел, 1999.