Нова Зеландія та Федеративні штати Мікронезії
Информация - География
Другие материалы по предмету География
Нова Зеландія
Територія та географічне положення. Нова Зеландія унітарна держава у складі Співдружності, що складається з 93 округів. Країна розташована в південно-західній частині Тихого океану, на південний схід від Австралії, і включає два великі острови Північний і Південний, а також низку дрібніших островів. Острови Північний і Південний поділені протокою, ширина якої від 22 до 91 км. Вона має імя видатного англійського мореплавця Дж. Кука.
Нова Зеландія витягнута більше ніж на 1500 км із північного сходу на південний захід, а її береги омиваються Тихим океаном, у тому числі Тасмановим морем. Протяжність берегової лінії 15 134 км, найбільш порізана північна частина острів Північний і південно-західна острів Південний. Узбережжя острова Північний виділяється півостровами, затоками та бухтами.
Природа. У рельєфі країни вражає поєднання рівнинних і гірських територій, діючих і згаслих вулканів, сніжних вершин і піщаних дюн. Основну частину території займають гори та горбкуваті місцевості, а на рівнини припадає менше ніж десята частина території. Найбільша рівнина Кентерберійська розкинулася на сході острова Південний. У західній частині острова Південний височіють пасма найбільшої гірської системи Південних Альп. Тут розташована найвища точка країни гора Кука (3754 м). Корінні жителі називають її Аорангі, що означає Простромлена хмара.
Гірська система острова Південний продовжується й на сусідньому острові Північному. Рівнинні ділянки тут розташувалися вздовж узбережжя, у тому числі поблизу найбільшого міста країни Окленда. Нова Зеландія входить до зони сейсмічної активності. Підземні поштовхи тут відзначаються до 200 разів на рік, однак руйнівні землетруси трапляються рідко. Найчастіше тремтіння земної твердині відзначається на острові Північний і в північній частині острова Південний. На островах поширені гейзери, грязьові улоговини, гарячі джерела, у тому числі мінеральні, є діючі вулкани.
На більшій частині території країни клімат субтропічний морський. Його особливості визначаються острівним і широтним положенням Нової Зеландії, а також її протяжністю й гористістю. На крайній півночі клімат теплий і вологий, що нагадує середземноморський. На Кентерберійській рівнині холодніше й набагато сухіше. На крайньому півдні країни в зимовий час характерні сніжні бурі.
Середня температура на території Нової Зеландії в січні +14...+19 С, у липні +5...+12 С, у гірських районах трапляються морози до -12 С. Великими є розбіжності в кількості опадів. На більшій частині країни річна норма опадів 400700 мм, на західному узбережжі острова Південний більше ніж 2000 мм, на навітряних (західних) схилах гір до 5000 мм.
Достатня кількість опадів і гірський характер території визначають наявність густої мережі коротких, але повноводних річок. Головна річка країни Уаїкато протікає на острові Північний, її довжина 350 км.
У країні багато озер, причому на острові Північний багато з них мають вулканічне походження, а на острові Південний льодовикове. Найбільше озеро Таупо площею більше ніж 600 км2 розташоване на Північному острові.
Нова Зеландія країна з дуже своєрідним рослинним світом. Більшість рослин ендеміки, серед них новозеландський клен, агатіс і сосна каурі, що сягає висоти 60 м і живе до 1000 років. У країні також поширені вічнозелені деревоподібні папороті й пальми. На жаль, у період освоєння островів європейцями лісова рослинність сильно постраждала, тому Нова Зеландія поступово перетворювалася з лісистої країни на країну пасовищ. Зараз лісами зайнята менше ніж третина території. Так, знамениті й колись досить поширені хвойні ліси з агатісу новозеландського збереглися тільки на територіях, що перебувають під охороною.
Ще більш своєрідним є тваринний світ новозеландських островів. Він складався протягом багатьох мільйонів років, і потім ще тривалий час зберігав свою первозданність. Цікаво, що в Новій Зеландії відсутні цілі групи тварин, наприклад копитні, змії, черепахи, хижаки. Ще 500 років тому тут узагалі не було ссавців, за винятком двох видів кажанів. Це був світ птахів, причому країна стала єдиним місцем на планеті, де виявилася можливим поява кількох різновидів безкрилих птахів. Користуючись відсутністю небезпечних наземних ворогів, ці птахи розучилися літати. Серед них зустрічаються такі екзотичні види, як ківі, совиний папуга (какапо), новозеландський пастушок уека. Ківі є символом країни.
Однак найбільш приголомшливим нелітаючим птахом не тільки цієї країни, але й усього світу, був моа птах із невеликою головою, без крил, але з потужними ногами. Існувало більше ніж 20 видів моа, серед яких був і великий моа. Він досягав висоти 3,6 м і важив близько 300 кг. Живих моа не бачив жоден європеєць, останні відомості, що збереглися в корінних жителів про великого моа, належать до 1670 р. Для полінезійського народу маорі, який почав заселяти острови приблизно 1000 років тому, ці нелітаючі птахи являли легку здобич. Полювання було головною причиною швидкого зникнення моа.
Із часу появи людини рівновага в природі Нової Зеландії стала нестійкою. Так, початковий етап заселення островів маорі супроводжувався випалюванням лісів і винищуванням тварин. Однак згодом маорі зрозуміли, що ці дії можуть загрожувати їхньому благополуччю й навчилися розумно використовувати землі своєї країни.
Однак із приходом європейців становище природи Нової Зеландії різко погіршилося. Із початком колонізаці