Неоінституціональний напрям в економічній нобелеології
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Міністерство освіти і науки України
НУВГП
Кафедра економічної теорії
Реферат
З Історії економічних учень
на тему:
„Неоінституціональний напрям в економічній нобелеології. Економічна теорія прав власності Р. Коуза”
Рівне 2008
ЗМІСТ
Вступ
1. Неоінституціоналізм - пошуки альтернативи пануючої ортодоксії
2. Економічна теорія прав власності Р. Коуза
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Після другої світової війни відбулось відродження інституціоналізму на дещо інших засадах. Якщо неокласики і кейнсіанці сперечались щодо межі вручання держави в економіку, то інституціоналісти знайшли нові обєкти дослідження: місце і роль в економічному житті НТР, інформації, влади, політики та ін.
Неоінтитуціоналізм це соціально-інституціональний напрям економічної теорії нашого часу. Тема неоінституціоналізму є актуальною, хоча він і наслідує ідеї старого інституціоналізму, пояснюючи економічні явища проявом звичаїв, традицій, правових і етичних норм тощо, його специфіка полягає в тому, що основне значення надається таким інституціям, як держава, профспілки, союзи підприємців, правові угоди, але особливо науково-технічний прогрес і технологія. Суттєвого значення ще зовсім недавно надавалось і існуванню двох світових економічних систем ринкової і планової. Все це накладало особливий відбиток на інституціональні теорії новітнього часу.
Водночас, незважаючи на велику кількість інституціональних досліджень нового часу, неоінституціоналізм продовжує залишатись в тіні двох провідних течій сучасної економічної думки кейнсіанства і неокласичної теорії. Неоінституціоналізм не має загальної теоретичної основи, але водночас його напрямки мають чимало спільних рис.
Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія отримав визнання у 80-90-х роках. Це виразилось у присудженні Нобелівської премії з економіки його найвидатнішим представникам Рональду Коузу у 1991 році за роботи з проблем трансакційних витрат і прав власності, Дугласу Норту і Роберту Фотелю у 1993 році за роботи з економічної історії.
Ідеї яких послужили джерелом серйозного зрушення у сучасному економічному аналізі, стимулювавши появу нових напрямків теоретичної думки.
1. НЕОІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ ПОШУКИ АЛЬТЕРНАТИВИ ПАНУЮЧОЇ ОРТОДОКСІЇ
Неоінституціоналізм сучасний соціально-інституціональний напрям, представлений численними теоріями різноманітного інституційного спрямування. Немарксистські противники неоінституціоналізму схильні довільно, необгрунтовано взагалі вилучити його з кола сучасних самостійних напрямів світової економічної думки. Насправді ж після другої світової війни він поширився не лише в США, а й в країнах Західної Європи. Це було повязано з помітним посиленням тенденцій до монополізації і дер-жавного втручання в економіку, пошуками рекомендацій урядам, специфікою внутрішніх процесів розвитку економічної науки. Найбільш відомі представники неоінституціоналізму - У. Ростоу, Дж. К. Гелбрейт, Р. Хейлбронер, А. Тоффлер (США), Ж. Еллюль, Ф. Перру, П. Массе (Франція), Г. Мюрдаль, Ж. Акерман (Швеція), Р. Дарендорф (Німеччина) та ін.
Засновником неоінституціоналізму вважається Р. Коуз, якого у 1991 році удостоєно Нобелівської премії за відкриття і розяснення значення вартості укладання угод та майнових прав для інституціональної структури економіки та її функціонування - так записано в рішенні Шведської королівської академії наук. Як прорив у розумінні інституціональної структури економіки охарактеризували вчені дослідження Р. Коуза. Учений продемонстрував, що точність і сила аналізу можуть підвищитись, якщо здійснити його, оперуючи правами на використання товарів, а не самими товарами. Ці права, які називаються майновими, можуть охоплювати повну власність, різні види прав користувачів або права, обмежені певними пунктами контрактів і внутрішніми правилами організацій. Р.Коуз доходить висновку, що визначення майнових прав і їх розподіл між людьми на основі закону, положень контрактів тощо безпосередньо впливають на економічні рішення та їх результат. Більше того, майнові права являють головний компонент в аналізі інституціональної структури економіки.
У своїй нобелівській лекції Р. Коуз ставить у докір традиційній теорії її відірваність від життя: Те, що вивчається, є системою, яка живе в уяві економістів, а не в дійсності. Я назвав цей результат економічною теорією класної дошки. Свою ж заслугу Р.Коуз вбачає у доведенні важливості для роботи економічної системи того, що може бути названо інституційною структурою виробництва.
У кожній із основних країн сучасної ринкової економіки неоінституціоналізм набув свого виду, який сформувався і розвивається під впливом особливостей національного історичного досвіду і менталітету, традицій філософської та економічної науки тощо. Однак існують корінні, конституючі ознаки, які визначають суть цього напряму і разом з тим його специфіку порівняно з іншими. Визначальна риса неоінституціоналізму - критичне ставлення до неокласичної теорії і практики ринкового господарювання. Він претендує не на доповнення, а на заміну традиційного економічного аналізу. Неок