Національні форми залучення економіки до глобальних економічних процесів
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
ранснаціональні компанії (ТНК) і транснаціональні банки (ТНБ)
2.Регіональні угрупування країн посідають чинне місце у глобальному конкурентному середовищі
.Освоєння зарубіжного ринку стає основною метою процесу господарювання
.Поступова конвергенція національних економічних систем
.Посилення ролі держави як регулятора соціально-економічних процесів, що відбуваються всередині національної економіки та організатора представництва місцевих товаровиробників на світових ринках
.Нерівномірність розміщення ТНК, а отже, і матеріально-фінансових, організаційних, інформаційних ресурсів у розвинених та інших країнах
.Соціалізація економіки, яка передбачає у найрозвиненіших країнах світу виведення зі сфери впливу законів ринку багатьох напрямків соціальної сфери (освіти, мед обслуговування), запровадження прогресивної шкали оподаткування особистих доходів
.Зростання різниці щодо рівнів економіки та добробуту населення між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються
Провідну роль у глобальній економіці відіграють транснаціональний капітал і банки, національні держави, світові та регіональні угруповання країн, міжнародні організації, мегаполіси, офшори та окремі бізнесмени-транснаціоналісти. Кожний із цих елементів може брати участь у кількох глобальних процесах.(4)
Міжнародні монополії: зародження та розвиток
Зародження міжнародних монополій приходиться на кінець 19-поч.20 ст. і повязане з переходом капіталістичних ринкових систем провідних країн світу на монополістичну стадію розвитку, коли технологічні зміни у суспільному виробництві вимагали крупно масштабного нагромадження капіталу для реалізації міжнародних проектів у промисловій, транспортній та будівельній сферах. Саме з цього періоду крупні господарюючі обєднання монопольного типу стають ключовими субєктами економічної взаємодії на національному та інтернаціональному рівнях. Найбільш яскравий приклад - США початку 20 ст., коли практично завершився процес монополізації нафтової та нафтопереробної галузей (95%), сталеливарної промисловості (60%), металургійної галузі (77%) тощо. Високий динамізм монополізації національних економік країн світу на фоні зростання інтенсивності їх зовнішньоторговельної діяльності та міждержавного переміщення капіталу вже на поч.. 20 ст. призвели дож формування перших міжнародних монополістичних союзів та ТНК, як якісно нової форми концентрації капіталу. (3)
Потужного імпульсу розвитку процесів монополізації капіталу надала науково-технічна революція, котра розгорнулася в середині 1950-х рр. Вона активізувала процеси переливу надлишкового капіталу зрілих галузей у молоді, швидкозростаючі галузі з високою нормою прибутку. Такі процеси спричинили зростання вартості виробленої продукції розвинутих країн світу за одночасного скорочення чисельності підприємств. Завдяки досягнутому ефекту масштабу підприємства-гіганти отримали можливість постійно нарощувати обсяги виробництва не лише без залучення додаткової робочої сили, але й навіть за умов її скорочення.(3)
Разом з тим, гігантська концентрація продуктивних сил, якої досягнули провідні країни світу у 1960-1970-х рр.., обумовила необхідність проведення радикальної організаційної перебудови їх промисловості. Тому однією з характерних тенденцій у цій сфері стало розосередження виробництва на малих і середніх підприємствах - процес, зворотній укрупненню підприємств. Таке розосередження було відмічене у всіх без виключення розвинутих країнах світу, і являло собою нову форму концентрації та централізації капіталу - своєрідний симбіоз крупного і малого бізнесу. Її зародження обумовлювалося тією обставиною, що крупним монополіям. які користувалися необмеженими можливостями економічного диктату над немонополізованими, формально самостійними підприємствами, стало більш вигідно розосереджувати виробництво на малих та середніх підприємствах.
Що стосується територіальної експансії західних монополістичних структур на інтернаціональному рівні, то вона стала можливою за рахунок інтенсифікації вивозу капіталу та динамізації процесів трансформації монополій провідних країн світу у ТНК.
Так, формування сучасних багатонаціональних корпорацій розпочалося у США ще у 1950-х роках, і до початку 1980-х років їх загальна чисельність складала 320. (3)
Структурна перебудова світових монополій у цей період мала своїм проявом, зокрема, відхід провідних країн світу від розвитку на своїх територіях традиційних виробництв та їх перенесення у держави з нижчим рівнем економічного розвитку, котрі все більшою мірою почали втягуватися у світогосподарську систему. Це повязано з тим, що:
а) в країнах-лідерах утворилося перенагромадження капіталу;
б) загострення екологічної кризи та прийняття законів, що спонукало монополії перебазовувати виробництво у країни, що розвиваються.
Постійне нарощення масштабів вивозу монополістичного капіталу у дану групу держав дозволило західним монополіям глибоко укорінитися в їх національних економіках.
Водночас надмірна концентрація монополістичного капіталу у відносно невеликій групі країн, що розвиваються спричинила поглиблення асиметричності їх економічного розвитку
Глобалізація економічні процесів включає в себе:
глобалізацію виробництва (виникнення ТНК, вивіз виробництва в країни з більш дешевим трудовим ресурсом тощо);
глобалізація системи просуван