Національна економіка: загальне і особливе
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Польщі, Фінляндії, Прибалтійських країн в 1917-1918 роках, процеси деколонізації в 50-х-60-х роках XX ст.;
геополітичний компроміс країн-переможців у великих війнах, коли країна отримує незалежність в результаті узгодження інтересів країн-переможниць для збереження певної рівноваги. Так було в 1815 р. після наполеонівських воєн, в 1945 р. згідно Ялтинських угод тощо.
Оцінка зовнішніх чинників може змінюватися або мати різну шкалу виміру. Н. Маккіавеллі вважав, що легкість отримання незалежності не сприяє гартуванню народу, внаслідок чого цей народ зіштовхнеться з великими проблемами в подальшій розбудові своєї державності. Внутрішні та зовнішні чинники національно - державних утворень знаходяться в тісному взаємозвязку і взаємозалежності, а інколи і міняються місцями, переходять один в одне. В практичній реалізації часто виникає синергетичний ефект, який проявляється в перемозі тих сил, які вже могли втратити надію на перемогу.
Існують також і внутрішні та зовнішні чинники розпаду державних утворень, переважно імперій. До зовнішніх чинників в цьому контексті можна віднести різку зміну природного середовища. Наприклад, держава може розпастися внаслідок різкої зміни клімату - різкого похолодання або потепління. Але, як правило, державні утворення долають, хоча і з великими труднощами, зовнішні загрози і розпадаються, як і утворюються, завдяки дії людського фактору, внутрішніх чинників.
В історичному плані формування етнічно - національно - державних утворень постійно супроводжувалось жорсткою конкурентною боротьбою, при якій часто виникали елементи громадянської війни, громадського протистояння. Такі внутрішні та зовнішні випробування тільки гартували і зміцнювали національні держави на висхідних етапах їх розвитку, а також прискорювали занепад і зникнення з історичної арени на нисхідних етапах..
Практично у всіх країнах, які були і залишаються конкурентоздатними, зайняли лідируючі позиції в світі - Велика Британія, США, Німеччина, Японія, Росія,- патріотизм, національна самоповага і гідність цінувались на найвищому рівні, були пріоритетними в державній політиці. В цьому контексті симптоматичним є висновок Р. Тагора в лекції "Душа Японії" 1916 року: "Обовязок кожної нації ствердити перед світом. Якщо їй нічим поділитися з іншими народами, це потрібно розглядати як національний злочин. Це гірше смерті і не прощається людською історією. Нація зобовязана зробити загальним надбанням те краще, що є в неї, надсилаючи запрошення прийняти участь в святі духовної культури".
Ця різка, але влучна констатація р. Тагора стосується не тільки конкретної нації, а й кожної людини. Тому всі учасники міжнародного простору, хто намагається в своїх експансіоністських цілях знищити чи просто подолати свого потенційного конкурента, завжди спрямовують руйнівні зусилля на основне - етнічно-державну складову: мову, культуру, звичаї, традиції, історичну память. При цьому, виходячи з реального стану, вони використовують різні тактичні засоби. Один з них полягає в тому, що на початковій фазі вони намагаються посіяти нереальні ілюзії, надії та сподівання, з тим, щоб на переломному етапі підкорити народ, поставити його в залежність. Методами тиску на країни для отримання геополітичних переваг є інформаційне придушення шляхом інфікування комплексу неповноцінності та не самодостатності, зокрема, навязування уявних цілей та невірних орієнтирів, пропонування хибних шляхів розвитку, поширення ідей, що сіють розпач і безперспективність. Навпаки, для досягнення власних цілей провідні геополітичні учасники здатні на використання неповної, не завжди достовірної інформації.
Націоналізм - це любов до своєї рідної оселі, мови, культури, батьків, села чи міста, своїх обріїв, друзів та товаришів, знайомих і незнайомих, своєї країни, всього того, що зробило тебе таким, а не іншим і з чим самобутнім та неповторним ти можеш збагатити та ствердити себе і свою країну в світі, а тим самим і все людство.
Національна ідея повинна синтезувати, обєднувати критичну масу людей в розбудові нової держави. Комуністичній ідеї свого часу це не вдалося, що зіграло не останню ропі, в розвалі СРСР.
Переважна більшість національних економік в сучасному глобалізованому світі мають ринкову спрямованість розвитку. Разом з тим, і і дії ринкової о механізму, і и особливостях функціонування ринкової економіки існують значні відмінності, що визначаються національними особливостями - традиціями, культурою, ментальністю тощо. Ринкова система господарювання має тенденцію до постійного ускладнення, що обумовлено дією різноманітних як економічних, так і не економічних чинників. В той же час, неможливе повне уособлення економічної діяльності з ринковою економікою, що притаманне для ринкового фундаменталізму. Ринкова економіка досягла свого відносного апогею в епоху домінування індустріального виробництва, основою якого є матеріально-речове виробництво. Основним економічним принципом цього рівня виробництва є жорсткий раціоналізм, основним мотивом - гроші та прибуток. Домінуючим стереотипом ментальності цих людей є вислів: "Час - це гроші". Людину відтісняли на другорядний план. Цей ментальний стереотип привів людство до прірви глобальних проблем, вихід з яких ніхто не знає, а також до депопуляції корінного населення тих країн, які ніби досягнули найбільших успіхів у такому сценарію розвитку.
2. Напрями змін державних утворень
Історичні ?/p>