Натуралізм і суб'єктивізм у соціальній психології
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
тім, щоб довести європейський пріоритет у якімсь ряді сучасних теорій, концепцій, підходів, скільки в тім, щоб показати, як, залишивши тупцювати на місці американську психологічну соціальну психологію, соціальна психологія Західної Європи рушила вперед, опираючись на більше близьку їй за духом ідейно-теоретичний ґрунт.
Теоретична спадщина західноєвропейської соціальної психології досить докладно описано й у вітчизняної, і в закордонній літературі. При цьому використовується принцип сполучення аналізу: 1) переважно по країнах, з додаванням короткого розділу про внесок конкретних наук і 2) переважно по науках, або окремим теоріям - "донорам".
У першому випадку розглядаються погляди Конта, Тарда, Фулье, Эспинаса, Дюркгейма, Леви-Брюля, Макиавелли, Сигеле, Ломброзо, Парето, Гегеля, Маркса, Вундта, Вебера, Фрейда, Юнга, А. Сміта, Спенсера, Дарвіна, Бажо (Bagehot), Шелера, Мак Дугалла, Троттера, Уоллеса, Гоббхауза.
У другому випадку аналізуються ідеї, що зародилися у філософії (Гегель) лінгвістиці (Лазарус і Штейнталь), психології (Вундт, Гербарт), соціології (Конт, Дюркгейм, Вебер, Спенсер, Тард, Лебон), етнографії й антропології (Е. Тейлор, Л. Морган, Леви-Брюль, Маліновський, Редклифф, Браун).
У нашім випадку буде використаний третій варіант, застосований Джоунсом і Дейем для аналізу теоретичних джерел символічного інтеракціонизма - по основних методологічних ідеях і постулатах, що набули в цей час особливе важливе значення. До них можна віднести: принцип методологічного холізму; принцип системності; гіпотезу про існування з одного боку, трансцендентального (духовного) рівня соціального процесу, а з іншого боку - глибинного (емоційного, ірраціонального) рівня; ключову роль образа в його різних формах як засобу спілкування й соціального обміну в соціальній системі; вказівка на особливу роль самого дослідника як інструмента пізнання на обох рівнях, що прагне зрозуміти, осягнути істота досліджуваного обєкта.
Відкидаючи американську парадигму й разом з нею принцип методологічного індивідуалізму, західноєвропейська соціальна психологія виявилася перед вибором між методологічним холізмом і системним аналізом. Холізм сформулювався під вирішальним впливом філософської системи Гегеля й був представлений: у соціології - Э. Дюркгеймом, в етнопсихології - В. Вундтом, у мовознавстві - Лазарусом і Штейнталем. Онтологічні положення холізму (від англ. whole - цілий), по Бунге, такі: 1) суспільство є утворення трансцендентне стосовно своїх членів; 2) воно має системні властивості, тобто властивостями цілого, незвідними до властивостей індивідів; 3) суспільство впливає на своїх членів більше, ніж вони на нього; взаємодія між двома суспільствами - це відношення одного цілого з іншим; будь-яка соціальна зміна має над індивідуальний характер, хоча й відбивається на окремих членах суспільства.
Із цих онтологічних посилок випливають наступні методологічні принципи: 1) суспільство слід досліджувати, вивчаючи його загальні властивості й зміни; 2) соціальні явища можна пояснити, лише аналізуючи над індивідуальне утворення, наприклад держава; індивідуальне поводження можна зрозуміти, з огляду на одночасно інтенції індивіда й вплив на нього суспільства; 3) гіпотези про закономірності функціонування й розвитку суспільства перевіряються на основі історичних і соціологічних даних.
Прикладом конкретизації холістських постулатів може служити концепція колективних уявлень Е. Дюркгейма, якого деякі дослідники не без підстав уважають не соціологом, а соціальним психологом. Відзначимо, що сам Дюркгейм не розмежовував чітко предмети соціології й соціальної психології.
Так, наприклад, він писав: "... колективна психологія - це вся соціологія, і чому б не скористатися цим, другим терміном". І ще: "...ми не бачимо ніякої незгідності в тім думці, що соціологія є психологія, якщо тільки при цьому додати, що соціальна психологія має свої власні закони, що відрізняються від законів індивідуальної психології". На наш погляд, Дюркгейм дійсно був скоріше соціальним психологом, ніж соціологом, оскільки суспільна свідомість він розглядав переважно з погляду його функцій у соціальній структурі, серед яких головної виявлялася регулятивна функція різних ідейно-психологічних форм.
Оскільки з погляду холізму субєктом соціальної дії виступає спільність (держава, група й т.п.), функція регулятора цього процесу приписувалася не індивідуальним, а суспільним формам свідомості. З погляду Дюркгейма, такими регуляторами є способи мислення, звичаї, норми, мова. Він називав їхніми фактами колективної свідомості, соціальними фактами або колективними уявленнями. Для індивіда ці факти мають примусову, обовязкову силу, оскільки людина при народженні знаходить їх уже готовими.
Соціальний психолог, що стає на позиції холізму, упадає в іншу крайність у порівнянні з дослідником, що виходить із принципу методологічного індивідуалізму, а саме він недооцінює роль конкретної людини в соціальному процесі. Індивід виявляється із цього погляду всього лише виконавцем таких самостійних сутностей, як "воля", "дух", закони суспільства. Він явно "слабка" сторона відносини. Основний недолік цього підходу - акцент на відтворення системи, відомість індивідуальної психіки до якомусь "вмістищу", у якому існує, "думає" і розвивається від методологічного індивідуалізму холістський підхід відрізняється не тільки тим, що регуляторами соціальних відносин виступають культурні