Найдавніші люди на території сучасної України
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Реферат
З предмету: Історія України
На тему:
Найдавніші люди на території сучасної України
Зміст
Вступ
1. Пітекантроп. Історія дослідження, морфологічні особливості
2. Синантроп. Історія дослідження, морфологічні особливості
3. Гейдельберзька людина
4. Атлантроп. . Історія дослідження, морфологічні особливості
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Звідки ми? Хто наші предки? Як ми зявились на землі? Ці питання хвилюють людство вже здавна. Науковці дискутують, висуваючи різні теорії та гіпотези, намагаючись пояснити все навколо з наукової точки зору. Інші шукають відповіді у релігії, Божому втручанні. Автор даної статті поставив за мету висвітлити одну із засад еволюційної теорії, яка вказує на те, що древніми предками людини були архантропи, та вказати їх форми та різновиди. Архантропи найдавніші люди. Вивчено досить велику кількість форм найдавніших людей. Найбільш відомі: пітекантроп (Ява), синантроп (Китай), гейдельберзька людина (Середня Європа), атлантроп (Алжир) та ін. Зовні вони були схожі на сучасних людей, хоча мали істотні відмінності: сильний розвиток надбрівного валика, відсутність підборідного виступу, низьке чоло і плоский ніс. Обєм головного мозку досягав 1000 см. Середній зріст дорослого архантропа був майже 160 см, але відомі форми, що значно перевищують ці розміри.
Пітекантроп. Історія дослідження, морфологічні особливості
Пітекантроп викопний підвид людей, колись розглянутий як проміжна ланка еволюції між австралопітеками й неандертальцями. Пітекантроп жив у середньому плейстоцені, близько 1,5 мільйонів 500 тисяч років тому. У цей час пітекантропа розглядають як локальний варіант Homo erectus (поряд з гейдельберзькою людиною в Європі й синантропом у Китаї), характерний винятково для Південно-Східної Азії, і є таким, що не породив безпосередніх предків людини. Не виключено, що прямим нащадком яванської людини є Людина флоресська. Пітекантроп мав невисокий ріст (ледве більше 1,5 метрів), виступаючі надочні валики, архаїчною будовою черепа (товсті стінки, низька лобова кістка надочноямкові валики, що виступають, скошене підборіддя), ходив прямо. За обємом мозку (900-1200 см) займав проміжне положення між людиною вмілою (Homo habilis) і неандертальською людиною, людиною розумною. Прямих доказів того, чи виготовляв пітекантроп знаряддя немає, тому що кісткові останки на острові Ява виявлені в стані, що виключає знаходження знарядь. З іншого боку, у тих же шарах і з тією ж фауною, що й знахідки пітекантропа, зроблені знахідки архаїчних знарядь аналогічних ашельскій культурі. Крім того, серед пізніших знахідок (синантроп, гейдельберзька людина, атлантроп), що належали до того ж виду Homo erectus або близьким видам (Homo heidelbergensis, Homo ergaster, Homo antecessor), знайдені знаряддя тієї ж культури, що була і на Яві. Тому є підстави думати, що яванські знаряддя були зроблені пітекантропами.
Термін пітекантроп запропонований Геккелем в 1866 році, як позначення гіпотетичної проміжної ланки між мавпою й людиною. В 1890 році голландський лікар Эжен Дюбуа відправився на острів Ява в пошуках предка сучасної людину. Захоплений ідеями Дарвіна, Дюбуа спробував знайти там сполучну ланку між людиною й мавпою. Він зробив відкриття, що було оцінено вченими як найважливіший доказ правильності теорії походження людини від вищих мавп.
Через місяць розкопок на березі ріки Соло біля села Триниль був виявлений скамянілий мавпячий кутній зуб, а ще через місяць, у жовтні 1891 - черепна кришка, після чого Дюбуа робить висновок, що ці частини належать великій людиноподібній мавпі. Ще через рік в 14- ти метрах від місця знахідки була знайдена людська стегнова кістка, яка була також віднесена до останків невідомого людиноподібного. За формою стегнової кістки був зроблений висновок про прямоходіння, а сам новий вид названий Pithecantropus erectus (мавполюдина прямоходяча). Пізніше в трьох метрах від черепної кришки був знайдений ще один кутній зуб. Знахідки викопних решток людиноподібної істоти в ранньоплейстоценових відкладеннях р. Соло на острові Ява викликали справжню сенсацію.
У грудні 1895 року в берлінському Товаристві антропології, етнології й праісторії зібралася конференція для попереднього наукового дослідження знахідок Дюбуа. Наявність примітивних рис, властивих черепний коробці пітекантропа (низьке похиле чоло, масивний надочноямковий валик і ін.), обумовило скептицизм тодішнього наукового співтовариства стосовно знахідки як до можливого предка людини, а президент Товариства Рудольф Вірхов навіть заявив:"У черепі є глибокий шов між нижнім зводом і верхнім краєм орбіт. Такий шов знаходять тільки в мавп, а не в людини, тому череп повинен був належати мавпі. На мій погляд ця істота була твариною, гігантським гібоном. Стегнова кістка ніяк не повязана із черепом." Висловлювалися також думки про те, що черепна коробка належала сучасному мікроцефалу, просто сучасній людині і отримала свої характерні особливості під впливом посмертної деформації і т. д. Але всі ці припущення не отримали підтвердження при ретельному порівняльно-морфологічному дослідженні. Навпаки, воно незаперечно довело, що своєрідність знахідки не може бути пояснено за рахунок патології. Крім того, починаючи з 30-х років XX століття на острові Ява були знайдені залишки ще майже 20 подібних особин. Таким чином, в реальному існуванн