Навчальна програма з математики для допоміжної школи
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
Навчальна програма з математики для допоміжної школи
План
1. Принципи побудови навчальної програми з математики у допоміжній школі
2. Концентричність розташування матеріалу у програмі
3. Структурні особливості програми з математики у допоміжній школі
4. Диференціація навчальних вимог до учнів з різним рівнем засвоєння матеріалу
1. Принципи побудови навчальної програми з математики у допоміжній школі
Програма є державним документом, який визначає зміст, обєм навчального матеріалу, систему та послідовність його подачі. Програма складається з урахуванням вікових та психофізіологічних особливостей учнів допоміжної школи, трудової спеціальності, яку вони опановують.
В Україні для допоміжної школи розроблено новий навчальний план, який розрахований на десятирічне навчання, при цьому 10-й клас - це клас поглибленої професійно-трудової підготовки. Ним передбачено відкриття в цих школах підготовчого класу, в який приймаються діти віком 6-7 років, що мають недостатній рівень готовності до навчання. Завданням такого класу є не лише підготовка розумово відсталих учнів до систематичного засвоєння навчального матеріалу з різних дисциплін (в тому числі і з математики), а й уточнення діагнозу, оптимізація шляхів і методів для формування у них системи знань, умінь та навичок.
У програмі чітко визначена послідовність вивчення розділів з математики, їхня наступність, що значно полегшує вчителям складання як перспективних, так і поурочних планів.
В основу програми з математики закладено такі основні принципи:
1. Принцип цілісності та завершеності навчання математиці.
Порушення вищих форм пізнавальної діяльності у розумово відсталих школярів призводять до значних труднощів при оволодінні навчальним матеріалом. Допоміжна школа - це навчальний заклад, який розрахований на інтелектуальний потенціал цих учнів і навчання в якому дає їм можливість після закінчення адаптуватись до життя в суспільстві. Враховуючи труднощі оволодіння ними знаннями, обєм навчальною матеріалу зменшений порівняно з загальноосвітньою школою. При цьому він відповідає логічно закінченій системі, що дозволяє використовувати отримані математичні знання, вміння та навички безпосередньо в процесі трудової діяльності і життя в соціальному оточенні. Всі математичні поняття та навички, які вивчаються учнями допоміжної школи, носять цілісній та завершений характер.
2. Принцип корекційно-розвиваючої спрямованості навчання. Зміст навчального матеріалу з математики має чітко визначену корекційно-розвиваючу спрямованість. Це означає, що кожен метод, прийом, який використовує вчитель на уроці математики, має бути спрямований не лише на формування в розумово відсталих школярів системи математичних знань, умінь та навичок, але й на подолання вад фізичного та психічного розвитку: уваги, памяті, мислення, мовлення, емоційно-вольової сфери, моторики тощо.
Особливістю розташування матеріалу в програмі є його "забігання" наперед, наявність підготовчих вправ, які поволі підводять учнів до формування того або іншого поняття. Це дозволяє вчителю організувати систему підготовчих вправ для вивчення найбільш складних тем та розділів.
3. Принцип доступності навчання математики.
Навчальна програма з математики передбачає дотримування принципу доступності матеріалу, його відповідність змісту та методам викладання цієї дисципліни віковим, типологічним та індивідуальним пізнавальним можливостям розумово відсталих учнів. Цей принцип забезпечується тим, що вчитель поступово переходить від легкого до складного, від конкретного до абстрактного матеріалу враховуючи при цьому пізнавальні можливості школярів і фіксуючи увагу на тих змінах, які відбуваються у них під час корекційно-розвивального виливу. Його дотримування дозволяє дітям зі стійкими інтелектуальними вадами краще засвоювати, усвідомлювати, запамятовувати та відтворювати у потрібний момент відповідний навчальний матеріал.
4. Принцип індивідуального та диференційованого підходу. Своєю метою він ставить, перш за все, врахування індивідуальних особливостей та можливостей розумово відсталих школярів. Індивідуальний підхід - необхідна умова організації процесу навчання математики: краще встигаючі школярі потребують додаткових завдань, більш складніших, а для учнів, які, з тих або інших причин, відстають з математики програмою передбачено індивідуальні, полегшені завдання. В ній відведено спеціальний розділ, в якому визначено мінімальний рівень знань, засвоєння яких дозволяє переводити їх з одного класу в наступний.
З огляду на неоднорідність складу учнів класу, різні можливості під час засвоєння математичного матеріалу програма вказує на необхідність диференціації навчальних вимог. В цілому вона визначає оптимальний обсяг знань, вмінь і навичок, які доступні більшості школярів. Але практика і спеціальні дослідження свідчать, що майже в кожному класі є учні, які постійно відстають від своїх однокласників у засвоєнні математичних знань. "Диференційований підхід означає роздільне навчання учнів в залежності від тих чи інших притаманних їм відмінностей. Диференційоване навчання відбувається як паралельне навчання груп учнів, - пише І.Г.Єременко, - які відрізняються за рівнем розвитку пізнавальних можливостей: кожна г?/p>