Мотивация и стратегия прямого инвестирования в конкурентной среде

Реферат - Экономика

Другие рефераты по предмету Экономика

ирокий:

- надання податкових пільг;

- системи гарантій;

- іноді акції військово-політичного характеру.

Механізм підтримки експорту капіталу, яким користуються більше 200 американських компаній, містить у собі поряд із прямим фінансуванням і програму страхування американських інвестицій. Особливе місце приділяється при цьому дрібним і середнім компаніям, що намагаються вийти на світовий ринок через приватні інвестиційні фонди.

Страхування інвестицій передбачає, що в багатьох країнах, куди вивозиться американський капітал, висока імовірність політичних і валютних ризиків. І, як правило, якщо в країнах-реципієнтах у результаті прийнятої тієї або іншої валютної політики використовується механізм валютних обмежень, то практично усі втрати відшкодовує ОПИК (Корпорація зарубіжних приватних інвестицій). Сума виплат таких втрат перевищила $0,5 млрд.

У числі заходів для підтримки американського капіталу за кордоном істотне місце займає організаційна й інформаційна підтримка (бізнес-плани, компютерний пошук вигідних партнерів за рубежем тощо). В даний час ОПИК являє собою визначену економічну силу, оскільки має можливість зупинити реалізацію своїх програм у місцях прикладання капіталу США. Прикладом може служити ряд держав Латинської Америки і Центральної Африки.

В реалізації своєї політики США тісно співробітничають з організаціями, що здійснюють інвестиційну політику. Зокрема, угоди укладені з урядовими організаціями ряду країн Європейського Союзу, Скандинавії і Канади, разом із банками Європи і філіями Світового Банку здійснюється спільне фінансування інвестиційних проектів, у даний час співробітництво з 130 державами світу здійснюється відповідно до 600 двосторонніх інвестиційних угод. Якщо раніше такі угоди охоплювали тільки країни розвинутого капіталу, то з початку 80-х років вони укладаються і зі світом, що розвивається. Центральною ланкою цих угод є поширення національного режиму на іноземних інвесторів, дотримання правил трансферту, прибутків і капіталу, дозвіл спорів між державами і механізм компенсації у випадках виникнення небезпеки для американського капіталу. [43]

З метою стимулювання вивозу приватного капіталу використовується механізм скасування подвійного оподаткування, до сфери якого потрапляє більше 60 країн. Центральною ланкою інвестиційної політики США є заходи для створення сприятливого інвестиційного клімату, що здійснюються в рамках програм економічної та технічної допомоги державам. З огляду на те, що сучасний світ стає більш динамічним і в багатьох регіонах створюються умови для зміни сформованого раніше міжнародного економічного порядку, обєктом пильної уваги США стала інвестиційна політика всіх країн світу.

Позитивне відношення держав до використання імпортного капіталу, а також стратегія його притягнення сприяли тому, що американські вкладення в головні галузі народного господарства досягають більше 25%. [43]

Прямі інвестиції США в Західній Європі складають майже 46% від всіх інвестицій, шукаючи місткі ринки збуту продукції з розвинутою виробничою інфраструктурою, з високим рівнем промислового виробництва. Галузева палітра сфер застосування американського капіталу дуже багатогранна: комунікації, сільськогосподарське машинобудування, хімія, фармацевтика, нафтохімія, галузі воєнної промисловості.

В останні роки США знову мають статус одного з найбільших світових інвесторів, що одночасно вивозить американський капітал. Причому, якщо в 1995 році вкладення в американську економіку склали $ 60 млрд., то вивіз з США перевищив $ 95 млрд., 54% яких були вкладені в економіку Західної Європи. В даний час спостерігаються деякі зміни в структурі ввозу і вивозу капіталу, а також у структурі потенційних інвесторів. Обєм отриманого капіталу перевищує обєми іноземних інвестицій США в інші країни, а лідируюче положення по вкладеннях в американську економіку займають великі компанії з країн, що розвиваються. Так, наприклад, у 1996 році обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку США збільшився в порівнянні з 1995 роком на 58% і склав $ 95 млрд. [20, 43]

Один з найпотужніших експортерів капіталу - Японія, яка накопичила таку вартість довгострокових вкладень, темпів росту якої раніше не спостерігалося у світі. Якщо в 60-і роки частка Японії в прямих інвестиціях складала 0,5%, то в 1985 році вона досягла 10 -11%. До сьогоднішнього часу за цим показником Японія займає 2-3 місце у світі. Основною зоною розміщення японського капіталу є в першу чергу країни, що розвиваються, і переважно нові індустріальні країни, хоча спостерігається і розширення його частки в розвинутому світі. Так, у 1985 році прямі інвестиції Японії в США перевищили $ 20 млрд., що дорівнює приблизно 1/4 від їхнього загального обсягу. Такі темпи росту вивозу японського капіталу не могли не викликати гострих сутичок у трикутнику США - Японія - Західна Європа. До початку 70-х років прямі інвестиції Японії складали біля $ 725 млрд., у 1985 році вони досягли $11 млрд. В даний час, будучи найбільш активним експортером капіталу, Японія не створює політики "відкритих дверей". Це стосується й імпорту іноземних товарів. [20, 33, 43]

Докорінний перелом у припливі капіталу з-за кордону відбувся в 1984 році, коли під посиленим натиском США Японія створила умови для проникнення іноземних фінансових організацій. Тим самим був лібералізований імпорт короткострокових і експорт довгострокових капіталів.

Особливе місце у світовому експорті капіталу займала і займ