Моделювання як метод наукового пізнання

Доклад - Философия

Другие доклады по предмету Философия

?єрідністю й, що дуже важливо якісною відмінністю від всіх фізичних, технічних і біологічних обєктів, вимагає не стільки знань математичних алгоритмів, скільки філософського розуміння, інтуїції, здатності розкривати внутрішню логіку й проникати в сутність розвитку конкретних соціальних феноменів і процесів.

Отже, завданням є мета відслідковування соціального моделювання взагалі, тобто, інакше кажучи, подання специфіки застосування моделювання в рамках соціального пізнання, особливо в загальній соціології й соціальній філософії.

Соціальне моделювання являє собою процес побудови моделей, які розглядаються як аналоги реальних соціальних обєктів для подальшого аналізу, що може вилитися в соціальне проектування, прогнозування й експериментування. Обєктом соціального моделювання можуть виступати, крім суспільства в цілому, і соціальний індивід, і соціальна група, і соціальна організація, і соціальний інститут, і соціальний організм, і світове співтовариство.

Варто підкреслити, що соціальне моделювання повинне здійснюватися з урахуванням специфіки соціальних законів. Як відомо, соціальний закон - це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами й процесами соціального життя, тобто відношення між соціальними обєктами. Соціальні закони, або, як їх частіше називають, суспільні закономірності, багато в чому корелюються з фізичними й біологічними законами. Однак існує і якісна відмінність, що полягає завжди в статистичному характері дії соціальних законів.1 Однак, соціальне моделювання не ґрунтується тільки на законах, також необхідний відбір значимих факторів, що досить важкий. Потрібно не тільки знання законів, але й розуміння, здатності, навички. Соціальне моделювання вимагає високої інтелектуальної культури, в основі якої - здатність розуміння складності сучасного суспільства і його сегментів. Основа методології соціального моделювання - це діалектика, що виконує евристичну, аксеологічну, світоглядну й орієнтуючу функції. Єдиним критерієм істинності соціальних моделей завжди виступає суспільна практика.

Процес моделювання соціального обєкта завжди випереджають певні системи думок, понять, суджень, тобто гіпотези. Гіпотези - це попередні припущення для пояснення фактів, звязків і залежностей. Для розробки гіпотези характерні висування й розвиток нових ідей, що носять імовірнісний характер, на їхній основі аналіз знань і вироблення нових наукових положень. У принципі, гіпотези є невідємним елементом будь-якого дослідження. Відмова від гіпотетичних побудов, як правило, веде до догматизму.

Перед початком роботи з матеріалом й інформацією необхідно створити робочу гіпотезу, тобто напрямну наукову ідею, з подальшою перевіркою. Таким чином, гіпотеза - це ще не доведена теорія з невизначеністю кінцевих висновків. Процес створення й руйнування гіпотези - це той самий процес. Як пише Ч. Дарвін: ... я не могу вспомнить не единой первоначально составленной мной гипотезы, которая не была бы через некотое время отвергнута или сильно изменена мною.1

Висування гіпотези звичайно проходить у кілька етапів, серед яких найбільш важливими є аналіз фактів, установлених при спостереженні, конструювання креслень моделей як база для міркувань і висновків, використання уяви, що забезпечує аналіз усієї розмаїтості потенційних моделей, вибір самої оптимальної моделі, тобто моделі найбільше повно відбиваючої досліджуваний обєкт, перевірка, більш-менш точне звязування створеної гіпотези з фактами й практикою. По суті, з переходом до постановки завдання й цілей моделювання закінчується гіпотетичне обґрунтування й починається збір даних.2

Якщо завдання поставлене, учений може зайнятися дослідженням моделі; проводити експерименти, шукати релевантну інформацію, розробляти рішення й варіанти адекватних дій. Також важливим при конкретному моделюванні соціального обєкта є ідентифікація його обмежень, цілей функціонування й ключових факторів.

Обмеження являють собою: з одного боку, якийсь діапазон допустимих прийомів з моделлю, з іншого боку, можливі й неможливі дії соціального обєкта. Цілей функціонування соціального обєкта може бути кілька. Як правило, намагаються виділити найбільш важливу, хоч на практиці це не завжди вдається. Природно, що наявність декількох цілей істотно затруднює побудову адекватної моделі.

Слід зазначити, що в процесі моделювання соціального обєкта іноді ціль досягається за рахунок зміни обмежень. Наприклад, якщо ціль обєкта полягає в досягненні показника X, те досить задати планку У, що цей показник повинен перевершити, і тоді, від мети досягнення показника X перейти до пошуку рішення, що задовольняє умові Х_>У, а відповідно, досягти мети за рахунок зміни обмежень.

Приведемо хрестоматійний приклад американського соціолога

Р. Аккоффа: автобусна компанія встановлює надбавки за якість роботи водіїв і кондукторів автобусів. Якість роботи водіїв оцінюється по точності дотримання графіка руху, а кондукторів - по швидкості обслуговування пасажирів. Але такі форми заохочення приводять до трудового конфлікту - у години пік кондуктори не встигають обслужити всіх пасажирів, затримують відправлення автобуса й зривають графіка руху. Спочатку, керівництво компанії намагається не зауважувати конфлікт, але проблема не зникає. Не допомагає й спроба перерозподілити надбавки між працівниками, ріст ворожості між сторонами конфлікту не дозволяє прийти до роз?/p>