Мовна типологія
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
ютинативні > флективні) є неправильною. Отже, типологічна класифікація не є історичною, тому не можна говорити про закономірності переходу одного типу мов у інші.
6)Інші спроби типологічної класифікації мов
Представлена у цьому підручнику типологічна класифікація мов не позбавлена недоліків. Головний із них стосується непослідовності й порушення єдиного принципу класифікації. Так, скажімо, на синтетичні й аналітичні мови поділяють тільки флективні індоєвропейські мови, тоді як на такі типи можна поділити всі мови світу, і тоді до аналітичних мов будуть віднесені не тільки такі індоєвропейські мови, як французька, англійська, а й неіндоєвропейська китайська мова.
У цьому плані на увагу заслуговує типологічна класифікація мов сучасного американського мовознавця Джозефа Грінберга (нар. 1915) на основі статистичних індексів. Так, зокрема, індекс синтетичності вираховується за формулою ^ , де М кількість морфів у певному відрізку тексту, a W кількість слів у тексті. Мови з індексом від 1 до 2 вважаються аналітичними, від 2 до 3 синтетичними, а від 3 і більше полісинтетичними. За підрахунками Дж. Грінберга, найнижчу величину має вєтнамська мова 1, 06, тобто на 100 слів припадає 106 морфів, найвищу має ескімоська мова 3,72, тобто на 100 слів припадає 372 морфи. Англійська мова має показник 1,68, російська 2,33 (за іншими даними 2,45), санскрит 2,59. На основі індексу синтетичності до аналітичних мов відносять вєтнамську, китайську, перську, італійську, німецьку, датську; до синтетичних українську, російську, санскрит, литовську, чеську, польську, якутську; до полісинтетичних ескімоську, туземноамериканські, іберо-кавказькі.
Крім індексу синтетичності, Дж. Грінберг використав індекс префіксації, індекс деривації та індекс аглютинації. Як бачимо, на противагу своїм попередникам Грінберг порівнює не мови в цілому, а тільки їх окремі риси і виражає ці відношення числовими індексами, що забезпечує його типології повну обєктивність: кожна мова посідає в класифікації певне місце відповідно до статистичного показника ознаки, за якою класифікуються мови. Загальне визнання здобула синтаксична типологія
1.1. Мещанинова (18831967), що ґрунтується на оформленні основних синтаксичних відношень у реченні, тобто на відношеннях між дією, діючою особою та обєктом дії. За цією ознакою Мещанинов виділяє три типи мов: пасивні, ергативні й номінативні.
У пасивних мовах ні субєкт, ні обєкт не мають жодного граматичного оформлення, обєднуючись у один комплекс, підпорядкований провідному слову. До пасивних належать інкорпоруючі мови. В ергативних мовах дієслово-присудок має подвійний синтаксичний звязок з підметом. Воно не тільки узгоджується з підметом, але й одночасно керує ним: при перехідному дієслові підмет стоїть в особливому (ергативному) відмінку відмінку діяча, а при неперехідному в абсолютному. До ергативних мов належать кавказькі (аварська, лакська, даргинська, частково грузинська), баскська, шумерська, давньоєгипетська, деякі індійські та іранські мови, а також деякі мови Австралії й Америки.
У номінативних мовах підмет знаходиться в називному відмінку незалежно від того, перехідне чи неперехідне дієслово. До номінативних належать індоєвропейські, тюркські, монгольські, фінно-угорські та інші мови.
З інших типологічних класифікацій відомі класифікації Ф. Містелі, Е. Сепіра й О. Ісаченка. Швейцарський мовознавець Франц Містелі (1841 1903) в основу своєї типологічної класифікації поклав два критерії: місце слова в реченні і внутрішню структуру слова. Перший (синтаксичний) критерій є дуже важливим, бо в аналітичних мовах (англійській, шведській, норвезькій та ін.) місце присудка після підмета суворо фіксоване, в аглютинативних мовах, зокрема тюркських, присудок знаходиться в кінці речення.
Американський мовознавець Едуард Сепір побудував свою типологічну класифікацію на таких двох критеріях:
1) техніка обєднання морфем (злютованість кореневої та афіксальної морфем). На основі цієї ознаки він виділяє ізолюючі мови (не мають формальних елементів), аглютинативні (приєднання афікса не викликає змін у корені), фузійні (морфемний шов важко визначити) і символічні (наявні внутрішні зміни в корені); 2) ступінь синтезу лексичних і граматичних значень. На цій основі виділяють аналітичні, синтетичні та полісинтетичні мови. Поєднання цих двох критеріїв дало можливість Сепіру виділити 21 тип мов.
Австрійський мовознавець Олександр Ісаченко (1910 1978), використовуючи критерії кількості голосних і музикального наголосу, а також кореляції приголосних за мякістю/твердістю, на матеріалі словянських мов установив два типи мов: вокалічний, до якого належать словенська, сербська та хорватська мови, і консонантний, куди входять українська, російська, білоруська, польська та інші мови.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
класифікація мова морфема
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. К. Одеса, 1991. С 239 - 245.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. К. , 1974. С 211214.
3. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. М., 1987. С 230 237.
4. Реформатский А.А. Введение в языковедение. М., 1996. С. 443456.
5. Головин Б.Н. Введение в языкознание. М., 1983. С 186 188.