Місце України в глобалізаційних процесах
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ує свої зусилля на проблемах глобального розвитку, його якості і безпеки. Ця проблема світу в дослідженнях глобалістів була започаткована глобалістами алярмістами Римського клубу (1968 р.), які досліджували песимістичні моделі, в яких можливості соціально-економічного розвитку визначаються лише економічним зростанням і демографічними факторами. Ці моделі вже застаріли. За останні 30 років були розроблені десятки нових моделей. Їх значення скоріше методологічного, ніж практичного характеру. Наполягання на нульовому глобальному зростанні заради екології нікого не втішає. Менш розвинені країни ніколи не погодяться відмовитись від розвитку в імя ілюзорної стійкості світу, про це переконливо сказав Дж. Холліман ще в 1972 році. [ “Економіка” За ред. З.Г. Ватаманюка.]
Друга різновидність концепцій сучасної глобалістики максималістські підходи до вирішення глобальних проблем людства. Це концепції глобальної рівності і вирівнювання рівнів розвитку центру та периферії для збереження навколишнього середовища. Недолік цього підходу відхід від реальності і однобічний максималізм країн, що розвиваються.
Третя група концепцій глобалістики базується на ідеях тісного взаємозвязку соціально-економічних і екологічних процесів розвитку. Це відповідає сучасному рівню осмислення глобальних проблем, але все ще є недостатнім, бо не досягає комплексного системного рівня бачення і все ще трактує глобальні проблеми кожну зокрема, визначаючи лише звязок між ними, а не єдину їх систему.
І лише з початком 90-х років зявляється четверта група концепцій глобалістики, базована на системному комплексному підході до досліджень і прогнозування процесів глобалізації. Досить багато дослідників-глобалістів є прибічниками універсального міждисциплінарного підходу. Але, на жаль, як вищий прояв універсалізму в 90-ті роки прибічники цього підходу бачили лише екологізацію глобалістики, висунувши глобальну концепцію екологічного розвитку, як противагу одностороннім теоріям глобальної економіки і глобальної економізації розвитку. Деякі вчені вважають помилкою ставити знак рівності між обмеженою концепцією глобального розвитку і системністю та комплексністю глобальних процесів і їх досліджень з позицій глобалістики. Вже в 1993 році дослідниками України була висунута концепція еколого-економічного розвитку, яка була опублікована в журналі Вісник Національної Академії наук України. Сьогодні уявлення про глобальний розвиток пішли ще далі і охоплюють вже не тільки соціальну, а й духовно-інтелектуальну сферу.
За останнє десятиріччя в світовій глобалістиці особливо посилилась тенденція до пошуку шляхів підвищення організованості світового співтовариства. На перший план вийшла окрема синтетична проблема глобальної керованості світом і світовим розвитком. У подальшому розпад СРСР. Глобальний трансформаційний хаос ще більше посилив потреби в таких дослідженнях та в пошуках світового уряду. Виникла дуже гостра проблема співвідношення глобалізації і національного суверенітету держав.
На перших етапах проблеми глобального управління мали наївний характер, тому що ідея світового уряду виставлялась як альтернатива національним урядам. Дослідники цього напряму шукали центральну направляючу систему зверху через глобальні та міжнародні організації, такі як ООН, ОЄСР, МВФ, СБ та інші.
До розгляду цього питання можна підійти ще й з бази корпоративного менеджменту і міжкорпоративних комунікацій. Сьогодні глобальна корпоратизація є важливою і органічною складовою глобалізації світу. Глобальні корпоративні комунікації стали настільки інтенсивними, що вже сьогодні вони є реальною основою майбутнього глобального корпоративного менеджменту, а через нього і глобального світового менеджменту.
Ще починаючи з 1989 року вчені приділяли велику увагу глобальному корпоративному менеджменту. Про це говорить опублікована в Швейцарії наукова доповідь Глобалізація корпоративних комунікацій. Сучасні проблеми глобального управління нерозривно повязані з інформаційною глобалізацією, в тому числі з глобальними масовими комунікаціями. Цей звязок є настільки тісним, що багато дослідників пропонують інтегрований комунікатпвно-управлінський підхід в глобалістиці. Після всього позитивного і негативного досвіду сьогодні знову дуже актуальними проблемами глобалістики стали проблеми глобального моделювання і прогнозування.
Глобальне моделювання до кінця XX століття стало реальною практикою і механізмом, через які досліджуються варіанти поведінки глобальних систем. Відомо, що витоки глобального моделювання відносяться до таких проектів як Мир-1, Мир-2 або Світова динаміка Д. Форрестера (1971). Такі або подібні моделі розроблялись і в колишньому СРСР. В 7080-х роках зявились так звані соціалізовані глобальні моделі, поліпроблемного типу, які вимагали розвязання величезного кола методологічних проблем.
Дуже складною проблемою було і залишається моделювання такого вузла загальнопланетарних проблем як міжнародна безпека і збереження миру. Глобальна універсальність цієї проблеми призвела до парадоксу починаючи з 90-х років провідні глобалісти світу взагалі виносять цю метапроблему за дужки. В доповіді Римському клубу за 1991 рік глобальна проблема безпеки і захисту миру також не значиться. На сьогоднішній день вчені висту?/p>