Міжнародно-правовий режим Антарктики
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
лів на зазначену вище діяльність, спостереження й інспекція за нею й ін.
Конвенція по регулюванню освоєння мінеральних ресурсів Антарктики виявилася в підвішеному стані. Це відбулося з ряду причин. Зокрема, деякі з відомих дослідників Світового океану, включаючи антарктичні райони, такі як Жак Ів Кусто, різко критично поставилися до самого факту промислової розробки мінеральних ресурсів Антарктики. Вони відзначали, що, якими би не були строгими міри, що мають метою захист навколишнього середовища Антарктики і залежних від неї і звязаних з нею екосистем від можливих шкідливих наслідків освоєння мінеральних ресурсів Антарктики, ці міри не можуть забезпечити повну гарантію від згубних наслідків такої діяльності.
На долю Конвенції вплинула, очевидно, також позиція держав, що розвиваються. З їх ініціативи Генеральна Асамблея ООН у 1988 році на своїй 43-й сесії схвалила резолюцію, у якій виражається "глибокий жаль" у звязку з тим, що Консультативні сторони Договору про Антарктику прийняли 2 липня 1988 р. Конвенцію по регулюванню освоєння мінеральних ресурсів Антарктики, незважаючи на резолюції 41/88 В і 42/46 В Генеральної Асамблеї, у яких містився заклик до введення мораторію на переговори по встановленню режиму у відношенні мінеральних ресурсів до тих пір, поки всі члени міжнародного співтовариства не зможуть повною мірою брати участь у таких переговорах [10, C. 336].
Висновок
Отже, ще з початку ХХ століття відбувалось все більше посилення інтересу до маловідомих і невивчених земель Антарктики, яка все більшн і більше цікавила різноманітні країни світу. Після численних суперечок і конфліктів була обумовлена необхідність призупинення (заморожування) територіальних домагань в Антарктиці і із 15 жовтня по 1 грудня 1959 року у Вашингтоні відбувалась Міжнародна конференція з питань Антарктики. Її учасниками були 12 держав, які до часу скликання Конференції безпосередньо вели наукові дослідження в Антарктиці. В їх число входили як держави, які висувалили територіальні претензії на антарктичні райони (Австралія, Аргентина, Великобританія, Нова Зеландія, Норвегія, Франція і Чилі), так і держави, які не признавали цих претензій (Бельгія, СРСР, США, Південно-африканський Союз та Японія). Ця конференція закінчилася підписанням Договору про Антарктику 1 грудня 1959 року. Договір набрав чинності 23 червня 1961 року [8, C. 205].
Станом на 1 липня 1996 року у договорі вже брали участь 41 держава. Договір на довгий час визначив міжнародно-правовий режим Антарктики і став помітною подією в міжнародному житті того часу.
До основних положень Договору про Антарктику належать:
- просторова сфера Антарктики визначається районом, розташованим південніше 60-ї паралелі південної широти;
- Антарктика оголошується демілітаризованою і нейтралізованою зоною, й у ній заборонені "будь-які заходи воєнного характеру";
- в Антарктиці оголошується свобода наукових досліджень;
- всі територіальні претензії в Антарктиці, які існували до укладення Договору 1959 року, заморожуються на весь час дії Договору.
Договір про Антарктику 1959 р. прикував до себе увагу людства і послужив гарною правовою основою для подальшого розвитку правової регламентації освоєння і використання шостого континенту планети. До Договору почали активно приєднуватися інші держави, які були зацікавленні у проведенні різноманітних наукових досліджень [6, C. 119].
Список використаної літератури
- Анцелевич Г.О. Міжнародне право: Підруч. для студ. спец. Міжнар. право вузів. / Анцелевич Г.О., Покрещук О.О.; Укр. акад. зовніш. торгівлі. К.: Алерта: Пектораль, 2003. 409 с.
- А.З. Георгіца. Міжнародне публічне право. Загальна частина. Чернівці Рута, 1995. с. 91 93.
- Договір про Антарктику від 1 грудня 1959 року.
- Жан Туском. Міжнародне право. Київ, „АртЕк”, 1998. с. 112-114.
- А.І. Дмитрієв, В.І. Муравйов. Міжнародне публічне право. Навчальний посібник. Київ, Юрінком Інтер, 2001.
- Міжнародне право / [Упорядкув.: В.Н. Денисов та ін.; Відп. ред. В.Н. Денисов] 2004.
- Протокол про охорону довкілля до Договору про Антарктику від 4 жовтня 1991 року.
- Іванов Ю.А. Міжнародне право: Посіб. для підготов, до іспитів. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2004. 202 с.
- Международное право. Москва, Междунар.отношения, 1995. 715 с.
- Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М.В. Буроменського - К.: Юрінком Інтер, 2006. 336 с.
- Пургін А. В морях Антарктики. К., 1952.
- Страны и народы. Москва Мысль, 1981. с. 268 300.
- Левшин О.Н. Достижения советских ученых в освоении Арктики и Антарктики. Рекомендательный указатель литературы. М., 1957.