Міжнародний рух капіталу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
льтернативні витрати також можуть бути помітними (йдеться про створення відомої адміністративної, вертикальної управлінської структури), небажані наслідки бюрократизації можуть значно перекриватися завдяки раціоналізації управління, диверсифікації оптимізації усього багаторівневого господарсько-виробничого процесу.
Кращий доступ до ринків. Це можливість подолання небажаних барєрів, які повязані з протекціоністською політикою національних держав, із наявністю тарифних і нетарифних обмежень, а також забезпечення ряду інших важливих з погляду інтернаціональної підприємницької діяльності переваг; сприятливий доступ до ресурсів.
Штучне створення додаткових переваг у конкурентній боротьбі. На практиці можуть використовуватися найрізноманітніші засоби монопольного впливу на ринки, формування попиту і використання монопольних за характером інструментів протидії конкурентам.
Можливість оптимізації ринково-конкурентної стратегії: для одних господарських субєктів поглинання (пасивна акція) може виявитися останнім засобом, за допомогою якого можна уникнути фінансового краху, для інших прагнення до концентрації фінансових ресурсів може відображати обєктивну можливість своєрідного страхування, кращого маневрування в умовах дії в різних країнах різних митних ставок, податкових систем. Важливим фактором ринкової стратегії є здатність ТНК зменшувати ризики, диверсифікуючи види економічної діяльності та комбінуючи засобами гарантій (валютно-фінансових, політичних тощо). Таким чином, сукупність переваг організаційно-управлінської, ринково-конкурентної, технологічно-інноваційної природи зумовлює кількісне збільшення ТНК як форми підприємницької діяльності, а також розширення поля їхнього господарювання. Цей процес не тільки означає механічний перерозподіл сфер ринкового контролю та економічного життєвого простору, а й серйозні наслідки для всієї системи міжнародних економічних відносин, умов здійснення конкретних форм співробітництва та підприємницької діяльності в національному та глобальному масштабах[2,с.61].
Висновки
Оскільки капітал має свій речовий зміст (засоби виробництва, гроші, інші ресурси), то формування таких відносин здійснюється за допомогою вивезення капіталу насамперед в підприємницькій і грошовій формі.
Якщо капітал вивозять з більш розвинутої до менш розвинутої капіталістичної країни, то цей процес супроводжується формуванням більш зрілих відносин капіталістичної власності (а отже, й капіталу), більш досконалих форм виробничих відносин.
Таким чином відбувається процес інтернаціоналізації капіталу (економічної власності, заснованої на експлуатації тощо), тобто капіталістичних виробничих відносин. Вивезення капіталу у докапіталістичні формації загалом прогресивне явище. Таким його можна вважати і у випадку вивезення в країни СНД та Східної Європи в сучасних цивілізованих формах.
Головними субєктами вивезення капіталу на сучасному етапі є ТНК, держави та наддержавні органи. Найважливіша кінцева мета цього процесу привласнення монопольне високих прибутків, а також отримання інших вигод (політичних, військових тощо).
Вивезення капіталу з урахуванням суспільної форми 1 речового змісту процес вивезення за кордон транснаціональними корпораціями, державами та міжнародними фінансово-кредитними організаціями вартості у грошовій або товарній формі з метою виробництва і привласнення монопольно високих прибутків, а також отримання інших вигод.
На нижчій стадії розвитку капіталізму (XVI XIX ст.) переважало вивезення товарів, а на вищій у XXІ ст. вивезення капіталу. Воно зумовлене монополізацією виробництва, виникненням і розвитком гігантських монополістичних (у тому числі олігополістичних) обєднань, появою ТНК, які накопичили величезні прибутки й шукають шляхи їх найприбутковішого вкладення.
Вивезення капіталу також зумовлюється дією закону нерівномірності економічного розвитку, зокрема нерівномірним розвитком окремих держав і регіонів світового господарства. У країні, яка перебуває на передових позиціях, швидше відбувається процес створення надлишкового капіталу, який може бути використаний всередині країни, але якому намагаються знайти прибутковіше застосування.
З позиції економічної теорії сутність МК, його економічний зміст це відносини між субєктами МЕВ з приводу надання, використання та повернення позики.
Головною метою МК є отримання максимального прибутку у вигляді відсоткового або підприємницького прибутку.
Принципи МК: терміновість кредити надаються на певний термін; повернення кредити, які надаються, мають бути обовязково повернені кредиторам; платність за використання кредитів необхідно платити. На практиці це відсотки за кредит; забезпеченість одержувач кредиту повинен мати гарантії (матеріальні (майно, нерухомість) і банківські гарантії); цільовий характер МК, як правило, надається для вирішення конкретних документально обґрунтованих задач.
Субєкти МК: держава; фірми (підприємства); банки; страхові компанії; транснаціональні компанії (ТНК); державні установи (міністерства); міжнародні організації (МВФ, МБРР); група держав.
Трансакційна економія, яка повязана з можливістю економії на витратах під час здійснення складної багатоканальної процедури горизонтальних ринкових звязків пошуку партнерів, проведення переговорів, а також на численних формальност