Міжбюджетні фінансові відносини
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
нтрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня, а також у зворотному напрямку.
За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується домінуюча частина доходів місцевих органів влади. Так, у середині 90-х pp. за рахунок трансфертів на Мальті формувалося 98% доходів муніципальних бюджетів, у Румунії79, у Болгарії 78, в Угорщині 66, у Латвії 68, у Словенії 67, у Великобританії 77, у Нідерландах 60%. До цієї групи входять як високо-розвинуті індустріальні держави, так і країни Східної Європи, котрі належали до колишньої соціалістичної системи. Є група європейських країн, де трансферти відіграють відносно незначну роль. У Швейцарії за їхній рахунок формується 18% доходів муніципальних бюджетів, у Швеції 19, у Франції26, у Фінляндії та Сан-Марино 31, у Данії 24, на Кіпрі 30, в Австрії 35%. У багатьох країнах цей показник не перевищує 50% .
У зарубіжних країнах сформувалася розгалужена система трансфертів. Вони є інструментом проведення державної регіональної фінансової політики. За допомогою трансфертів здійснюється фінансове вирівнювання, фінансуються так звані агентські послуги (делеговані повноваження), забезпечуються послуги місцевої влади на рівні встановлених центральною владою мінімальних соціальних стандартів. Трансферти дозволяють компенсувати втрати окремих громад через додаткові витрати на послуги, якими користуються жителі інших територіальних колективів. Є трансферти, що надаються центральним урядом органам влади регіонального та місцевого рівня. Є також трансферти, що надаються місцевій владі регіональними урядами.
У зарубіжній практиці немає однозначних підходів до організації надання трансфертів та їх класифікації. Група експертів Ради Європи під керівництвом Дж. Лотца в 1986 р. підготувала спеціальну доповідь, в якій здійснила спробу класифікації трансфертів. У доповіді замість терміна трансферти вживається поняття субсидія. Сама доповідь дістала назву "Політика субсидування органів місцевого самоврядування".
У доповіді також визначено, що субсидіями є переміщення коштів від вищих до нижчих органів влади. Поняття не включає позик, крім безвідсоткових, що надаються на строк більше десяти років. До субсидій не належать також спільно використовувані податки.
Перша група субсидій це субсидії загального призначення. На думку авторів доповіді, вони можуть використовуватись як власні податкові надходження місцевих органів влади. Зазначена група субсидій поділяється на дві підгрупи: на поточні субсидії і на субсидії капітального характеру. До першої категорії належать також субсидії загального призначення, але повязані з обєктивними критеріями. Критерієм їхнього розподілу є податкоспроможність або видаткові потреби території. До цієї групи належать і субсидії, повязані з обсягами власних податків місцевого органу влади. Звязок встановлено таким чином, що збільшення місцевим органом влади власних податків зумовлює збільшення обсягу субсидій.
Друга група субсидій це спеціальні субсидії, тобто ті, що спрямовуються на певні потреби. Виділено кілька різновидів спеціальних субсидій. Серед них є обумовлені субсидії, розмір яких залежить від розміру видатків органу влади, якому вони надаються. Виділення їх обумовлюється певною сумою витрат місцевого органу. Автори доповіді поділяють обумовлені субсидії на кілька різновидів залежно від витрат місцевої влади.
Ще одну групу субсидій у доповіді названо дискреційними. Це субсидії, що розподіляються на розсуд уряду відповідно до різних обставин, але без жодних критеріїв.
Через десять років у базовому звіті "Місцеві фінанси у державах членах Ради Європи", підготовленому Робочим комітетом з місцевих і регіональних органів влади з нагоди 11-ї конференції європейських міністрів з питань місцевих урядів у Лісабоні 1011 жовтня 1996 p., зроблено іншу класифікацію трансфертів.
Трансферти, згідно із звітом, поділяються на чотири групи. Це розподілені податки, гранти, субвенції та ін. Гранти поділяються на дві групи: специфічні гранти (субвенції) і генеральні гранти. Специфічні гранти мають цільовий характер. Генеральні гранти не обумовлюються конкретною метою їхнього витрачання. Є й інші спроби здійснити класифікацію трансфертів, хоча це питання ще дискутується.
За сучасних умов у багатьох країнах спостерігається тенденція спрощення системи трансфертів, зменшення чисельності їхніх видів. І це не випадково. В окремих країнах системи трансфертів були громіздкими, їхня чисельність сягала 100400 видів. Йде процес заміщення спеціальних трансфертів загальними, тобто не обумовленими конкретною метою. Це стало вимогою Європейської хартії про місцеве самоврядування. Наприклад, у Франції в 1979 р. запроваджено глобальну дотацію функціонування, в 1985 р. глобальну дотацію на устаткування комун та обєднань комун, глобальну дотацію на устаткування департаментам. Запроваджено загальну децентралізаційну дотацію, субсидію на компенсацію ПДВ. Разом з тим, і досі зберігається значна кількість спеціальних трансфертів: дотація на професійну підготовку і навчання, дотація на шкільне обладнання, департаментська дотація на устаткування коледжів та ін.
У ФРН загальні субсидії надаються на фінансове вирівнювання. Обумовлені субсидії виділяються як федерацією, так і землями на поточні витрати, на допомогу з обслуговування боргів, на