Механізм фінансової стабілізації в умовах ринкової трансформації
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ових пільг тощо.
2. Податкова система має стимулювати виробництво.
3. Нарахування і збір податків не повинні бути дуже складними.
4. Має дотримуватися принцип неухильної сплати податків.
У цілому ортодоксальна схема макроекономічної стабілізації виявилася більш дійовою у країнах із незначною інфляційною інерцією. Там, де інфляція була тривалою, індексація доходів дала змогу господарським субєктам пристосуватися до неї. Інфляційна інерція краще долається у гетеродоксній схемі макроекономічної стабілізації.
У цьому випадку жорстка кредитно-грошова та податково-бюджетна політика поєднується з регулюванням цін і доходів. Тут додається зарплатний якір, коли фіксується рівень номінальної зарплати.
Практика реалізації гетеродоксних програм макроекономічної стабілізації виявила такі їхні властивості:
1. У довгострокових програмах стабілізації вони виявляються успішними лише на перших етапах її проведення.
2. На перших етапах стабілізації інфляція скорочується легко.
3. Початкові витрати на боротьбу з інфляцією (передусім рівень безробіття) невеликі.
Заморожування зарплати і цін, звичайно, є ефективним заходом макростабілізації. Проте чим довше застосовується цей захід, тим більше зростає диспропорційність у реальному секторі економіки.
Стадія скасування жорсткого контролю над цінами та зарплатами неминуча. Тут гетеродоксна програма стає ортодоксальною і на перший план виходять проблеми, відсунуті раніше в тінь. Передусім це проблеми вибору номінального якоря, завищення або заниження реального обмінного курсу валюти, збалансованості поточних операцій.
2. ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ
Фінансова стабілізація в Україні містить подолання гіперінфляції, суттєве скорочення бюджетного дефіциту, стабілізацію обмінного курсу власної грошової одиниці, підготовку передумов для здійснення грошової реформи, зниження облікової ставки Національного банку, ліквідацію платіжної кризи. У країнах, у яких існувала власна грошова система, своєрідним валютно-фінансовим якорем була фіксація обмінного курсу національної грошової одиниці до твердих валют.
Можна виділити три головні етапи фінансової стабілізації в Україні, що охоплюють періоди:
1) з 1992 по 1996 р.;
2) з 1996 по 1998 р.;
3) із серпня вересня 1998 р. й донині. Характерними рисами першого етапу були:
запровадження купоно-карбованців;
вихід із зони рубля;
суттєве зменшення інфляції з 10 155 % у 1993 р. до 80,3 % У 1996 р.;
скорочення дефіциту бюджету з 12,2 % у 1992 р. до 4,6 % у 1996 р.;
зниження облікової ставки Національного банку з 240 % у 1993 р. до 40% у 1996 р.;
стабілізація обмінного курсу національної грошової одиниці протягом 19951996 р., що дало змогу здійснити перехід до гривні у розрахунку 1,71,8 грн. за 1 дол. США.
Водночас посилювалася платіжна криза, "вимивалися" оборотні кошти підприємств та організацій. Кредиторська заборгованість зросла з 19,2 млрд. грн. у 1992 р. до 73,2 млрд. грн. у 1996 р., а дебіторська, відповідно, з 17,8 млрд. до 48,2 млрд. грн.
Отже, станом на другу половину 1996р. загалом були сформовані головні передумови для здійснення грошової реформи, введення власної грошової одиниці гривні й переходу до другого етапу фінансової стабілізації.
Особливостями другого етапу фінансової стабілізації стали:
закріплення позитивних тенденцій у валютно-фінансовій сфері країни, про що свідчило подальше зниження рівня інфляції;
стабілізація обмінного курсу гривні;
зниження облікової ставки НБУ до 16 % у жовтні 1997 р.;
стабілізація цін;
поступове зростання заробітної плати й доходів.
Восени 1997 р. були досягнуті значення основних макроекономічних індикаторів, які свідчили про створення передумов для економічного зростання, що розпочалося у першій половині 1998 р. На жаль, розгортання світової фінансової кризи, власні прорахунки у фінансовій сфері, повязані насамперед із гіпертрофованим розвитком ринку облігацій внутрішньої державної позики, перекреслили сподівання на стале господарське зростання за рахунок збільшення пропозиції зовнішніх фінансових коштів (кредити МВФ, МБРР та портфельні інвестиції приватних компаній). Дедалі очевиднішою стала необхідність переорієнтації економічної політики на суттєву активізацію внутрішнього попиту, пожвавлення власного господарського обороту, підвищення платоспроможності юридичних та фізичних осіб за рахунок поповнення оборотних коштів підприємств і диверсифікації доходів населення.
Третій етап фінансової стабілізації. Фінансова ситуація вересня жовтня 1998 р. означилася девальвацією гривні на 58 %, обвалом фондового ринку, падінням ліквідності банківської системи, подорожчанням кредитних ресурсів. Усе це дає підстави говорити про настання нового етапу фінансової стабілізації, продиктованої не стільки логікою трансформаційного процесу, скільки ситуацією на міжнародних фінансових ринках і прорахунками у внутрішній економічній політиці.
Дія внутрішніх дестабілізуючих чинників підсилювалась негативним впливом світової фінансової кризи на перебіг економічних подій в Україні. Політика здорового консерватизму та гра-дуалізму вберегла економіку від різких коливань і обвалів у валютно-фінансовій сфері. Україна повністю дотримувалась усіх зобовязань перед іноземними інвесторами. Банківська система та фондовий ринок, хоч і зазнали втрат, зберегли певну цілісність і функціональну дієздатність. Погіршення ситуації сталося ?/p>