Механізм і методи управління фірмою
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
?бто замість максимізації прибутку зростання норми прибутку виражається в наступних показниках:
задоволення споживача;
позиція на ринку (прагнення до лідерства);
побутові умови працюючих;
імідж фірми;
технічна ефективність: увага до наукових досягнень, висока продуктивність праці.
Цілі це широкі довгострокові орієнтири. Завдання конкретні короткострокові орієнтири. Проте обидва терміни часто вживаються як синоніми.
Мета управління бажаний, можливий і необхідний стан системи, якого необхідно досягти. Визначення цілей управління головний і початковий етап управління. Цілі поділяються на декілька взаємозалежних рівнів.
Стратегічні цілі цілі, що передбачають вирішення довгострокових масштабних проблем.
Тактичні цілі завдання, які передбачають вирішення середньострокових окремих проблем, які необхідні для досягнення стратегічних цілей фірми.
Оперативні цілі завдання, які передбачають вирішення поточних питань та які описують дії, необхідні для досягнення тактичних і стратегічних цілей.
Цілі також встановлюються за часовими межами: довгострокові та короткострокові. Часовий горизонт постановки цілей залежить від:
політики фірми;
можливості гарантій економічної безпеки (чим надійніше безпека, тим більше можливостей для довгострокової політики);
організаційного статусу (чим більше власників, тим важче втілювати довгострокові орієнтири);
статутних завдань (у консорціумах можлива постановка лише короткострокових цілей);
вибору системи управління фірмою, нестабільності та змін у зовнішньому середовищі.
Цілі діяльності підприємства мають бути деталізовані і доведені до кожного підрозділу.
Поставлені цілі мають відповідати наступним критеріям:
конкретність і бажане кількісне вираження;
увязка в часі;
орієнтація на найголовніше.
Можна виділити два способи визначення цілей:
дерево цілей (структуризація цілей);
цибулина цілей.
Завданням побудови дерева цілей є:
визначення повного набору елементів (цілі, підцілі, способи) на кожному рівні структуризації;
встановлення звязків між ними;
визначення відносної важливості (пріоритетів) окремих елементів дерева цілей.
Дерево цілей розбиває всі цілі на декілька рівнів: цілі першого порядку, цілі другого порядку і т.д. (рис. 1.2).
Рис. 1.2 Приклад дерева цілей: 1 підвищення прибутку (мета першого порядку): 1.1. зниження собівартості; 1.2 збільшення обсягу виробництва; 1.3 збільшення ціни; 2 мета другого порядку
Для побудови ієрархії цілей підприємства може також використовуватися цибулина цілей (рис. 1.3), що поряд із стратегічною метою дозволяє сформулювати завдання кожного підрозділу та співробітника (тактичні й оперативні цілі).
У наведеній моделі мета чергового рівня в ієрархії управління знаходиться у зовнішній системі. При виході на рівень вищого порядку підрозділ визначає мету своєї діяльності (управлінські проблеми); на нижній рівень цілі підпорядкованих систем (ліквідація вузьких місць). Зовнішній рівень цілей представлений ринком. Головне, щоб на ринку існував попит на продукцію підприємства.
Рис. 1.3 Цибулина цілей: ЗП задоволення попиту, ЛВМ ліквідація вузьких місць
Основна мета будь-якого підприємства задоволення потреб ринку (ліквідація вузьких місць на ринку). До вузьких місць можна віднести: високі витрати, некваліфікований персонал, недостатню потужність, нестачу фінансових ресурсів, слабку маркетингову службу та управління.
Випускаючи продукцію, яка задовольняє потреби ринку, підприємство вирішує управлінські проблеми, повязані з ліквідацією вузьких місць, які знаходяться в рамках самої системи. Цілі, спрямовані на ліквідацію вузьких місць, знаходяться на межі кола; підприємство його структурний підрозділ. Підприємство повинне мати необхідність у функціонуванні даного підрозділу. Виходячи на зовнішній рівень, підрозділ знаходить цілі своєї діяльності, а при зверненні до внутрішніх структур керівник знаходить вузькі місця своєї кулі: нестача кваліфікованих фахівців, застаріле обладнання. Зрозуміло, що підрозділу необхідна продукція робочого місця. У серцевині "цибулини" знаходиться співробітник. Цілі його діяльності визначаються на основі вузьких місць підрозділу, де він працює. Керівник і співробітник визначають цілі спільно. Коло відповідальності визначає керівник.
Цілі окремих підрозділів і співробітників мають збігатися з метою фірми й узгоджуватися з цілями інших підрозділів.
1.2 Органи управління
Ієрархія управління організаційна структура, що має форму піраміди та складається з вищої, середньої та нижчої ланок управління (рис. 1.4), тобто з трьох основних рівнів, які визначаються розбыжностями в посадах і функціональних обовязках.
Рис. 1.4 Ієрархія управління
1. Керуючі вищої ланки директор, зам. директора (президент, віце-президент) представники вищого рівня управлінської ієрархії, які володіють найбільшою владою та відповідальністю в організації. Вони визначають завдання організації, формують політику та представляють компанію за її межами.
2. Керуючі середньої ланки головний бухгалтер, головний інженер представники середнього рівня ієрархії управління, які служать зєднувальним елементом між вищим і безпосереднім управлінням, вирішуючи завдання, поставлені на вищому рівні управління, і координуючи ро?/p>