Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати виробництва, визначені П(С)БО 16 "Витрати". Вимоги до визначення та оцінки витрат, облік за елементами, відображення у фінансовій звітності
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ (м. Київ)
Кафедра обліку та аудиту
КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА
з дисциплін: „Фінансовий облік І” та „Фінансовий облік ІІ”
на тему: Методичні засади формування в БО інформації про витрати виробництва визначені П(С)БО 16 Витрати. Основні вимоги до визначення та оцінки витрат, облік витрат за елементами, відображення операційних витрат у фінансовій звітності.
Керівники роботи:
ст. викладач Н.М. Самородова
Виконавець:
Студентка факультету банківської справи,
обліку і фінансів,
4 курсу, групи 46-ОА
спеціальності
"Облік та аудит" Н.О. Мірошниченко
Харків 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
- Економічні субєкти як обєкти аудиту
- Джерела отримання інформації для аудиту прибутку підприємства
РОЗДІЛ ІІ ДІЮЧА МЕТОДИКА АУДИТУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Аудит формування прибутку підприємства
2.2. Аудит розподілу та перерозподілу прибутку підприємства
2.3. Порядок проведення аудиту прибутку підприємства
РОЗДІЛ ІІІ АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Метою аудиту прибутку підприємства є встановлення достовірності даних первинних документів щодо визначення доходів і формування фінансових результатів, правильності і достовірності розподілу чистого прибутку, повноти та своєчасності відображення первинних даних у зведених документах і облікових регістрах, правильності ведення обліку доходів і результатів діяльності та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності відображення доходів і визначення результатів діяльності у звітності господарюючого субєкта.
Ефективність функціонування підприємства залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характеру його розподілу. Із нього видно, що одна частина прибутку у вигляді податків і зборів надходить до бюджету держави й використовується на потреби суспільства, а інша частина залишається в розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, на розширення виробництва, створення резервних фондів і т. ін.
Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку було досягнуто оптимальності в задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена одержати якомога більше прибутку до бюджету. Керівництво підприємства прагне спрямувати більшу суму прибутку на розширене відтворення. Акціонери і працівники зацікавлені у збільшенні їхньої частки у використанні прибутку. А аудитори їм у цьому допомагають, знаючи закони та інші законні обхідні маршрути списання прибутку на валові розходи.
Робота аудитора заклечається у виявленні відповідності даних бухгалтерського обліку доходів діяльності виробництва законодавчим та нормативним актам та прийнятій обліковій політиці підприємства, встановлення достовірності первинних документів щодо формування та розподілу прибутку підприємства, перевірка повноти і своєчасності відображення даних первинних документів в зведених документах, облікових регістрах та складеної на їх основі фінансової звітності.
В роботі були використані дані Закону України „Про аудиторську діяльність”, Національних нормативів аудиту, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 „Доходи”, праці відомих українських економістів та статті наведені в журналах з бухгалтерського обліку на Україні, таких як “Все про бухгалтерський облік”, “Податки та бухгалтерський облік”, “Бухгалтерський облік та аудит”.
Проведені в роботі дослідження дозволили розробити рекомендації підприємствам у майбутньому не робити помилок, повязаних з веденням бухгалтерського обліку доходів підприємства.
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1Економічні субєкти як обєкти аудиту
Підприємства, які займаються випуском готової продукції, досить часто стикаються з проблемами при визначенні фактичної собівартості реалізованої готової продукції. Насамперед це повязано з тим, що методики та рекомендації щодо здійснення такого розрахунку не розроблені ні ДПАУ, ні Міністерством фінансів.
У кінці звітного періоду при відображенні собівартості реалізованої готової продукції в обліку бухгалтерськими записами Д-т 801 "Собівартість реалізованої готової продукції" Д-т 26 "Готова продукція" виникає необхідність її визначення розрахунком. Фактичну собівартість готової продукції розраховують за формулою
Сф.г.п = Цо.г.п Кс , (1.1)
де Цо.г.п облікова ціна готової продукції, грн.;
Кс середній коефіцієнт фактичної собівартості готової продукції в обліковій собівартості:
Кс = (СВФпоч+ ВПФпер) / (СВОПОЧ + ВПОпер). (1.2)
де СВФпоч фактична собівартість на початок періоду (залишок на рахунку 26 "Готова продукція"), грн.;
ВПФпер виготовлена продукція за період за фактичною собівартістю (Д-т 26 "Готова продукція" К-т 23 "Виробництво"), грн.;
СВОпоч облікова собівартість на початок періоду, грн.;
ВПОпер облікова собівартість за період, грн.
При здійсненні аудиторських перевірок правильності визначення фактичної собівартості р?/p>