Методика складання кошторису видатків бюджетних установ та аналіз його виконання
Курсовой проект - Менеджмент
?езповоротності та безвідплатності
Ефективного використання коштів
Оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел
Додержання режиму економії та постійного контролю за їхнім використанням
Принцип плановості означає, що фінансування здійснюється у межах асигнувань, передбачених кошторисом доходів і витрат бюджетної установи та планом асигнувань. Разом з тим, дотримуючись цього принципу фінансування, необхідно мати на увазі, що бюджетне фінансування не можна зараховувати до заходів планового характеру. Фінансування бюджетних організацій здійснюється залежно від виробничої необхідності. Наприклад, навчальні заклади фінансуються з урахуванням фактично діючої мережі навчальних закладів і наявності контингенту учнів, установи охорони здоровя залежно від кількості лікарень, поліклінік, амбулаторій, кількість ліжок тощо.
Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених кошторисів та планів асигнувань. Тобто одержані бюджетною установою кошти для виплати заробітної плати повинні використовуватися виключно на ці потреби, а не витрачатися на придбання товарно-матеріальних цінностей.
Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат це надання коштів без прямого їхнього відшкодування. Ці суми надходять у повне розпорядження бюджетних установ і використовуються на відшкодування витрат, передбачених кошторисом. Непряме відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфер, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо.
Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю бюджетних установ, розроблення додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат.
Принцип оптимального поєднання власних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час вирішення питання про бюджетне або відомче фінансування бюджетних установ враховують наявність власних коштів бюджетних установ. Цей принцип використовується як на покриття поточних витрат, так і на фінансування капітальних вкладень.
Принцип постійного контролю під час фінансування державних витрат діє на усіх ділянках здійснення виробничих, господарських і фінансових операцій. Контроль дає можливість викрити недоліки й помилки у діяльності, вжити заходів до їхнього усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного і поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.
Дотримання вищезгаданих принципів бюджетного фінансування сприяє зміцненню фінансово-бюджетної дисципліни бюджетними установами, а також підвищенню ефективності використання бюджетних коштів.
Фінансування установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, здійснюється безпосередньо через розпорядників бюджетних коштів.
Залежно від ступеня підпорядкованості та від обсягу наданих прав, повноважень, відповідальності та обовязків вони розподіляються на: Рис.1.3.2.
- головних розпорядників бюджетних коштів
- розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (нижчі розпорядники)
До головних розпорядників бюджетних коштів належать: міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють фінансування згідно з державним бюджетом, керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій, а також органів місцевого самоврядування, які здійснюють фінансування згідно з місцевими бюджетами.
Розпорядниками бюджетів нижчого рівня є розпорядники, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня і/або діяльність яких координується через нього. До них відносяться керівники установ та організацій, що мають підвідомчі установи та одержують кошти з бюджету на здійснення витрат своєї установи і також на витрати підвідомчих установ.
Виходячи з цього нижчі розпорядники коштів залежно від обсягу наданих їм прав поділяються на:
- розпорядники бюджетних коштів другого ступеня
- розпорядники бюджетних кошів третього ступеня
Розпорядники бюджетних коштів другого ступеня є керівники установ, які одержують кошти від головних розпорядників на здійснення витрат цієї установи і для розподілу між підвідомчими установами та організаціями. Розпорядниками бюджетних коштів третього ступеня є керівники установ, які одержують бюджетні кошти тільки на витрати цієї установи.
Головні розпорядники у порівнянні з нижчими розпорядниками наділені найбільшими правами, обовязками і відповідно несуть більшу відповідальність:
- розглядають і затверджують кошториси і плани асигнувань підвідомчої їм установи
- складають зведені кошториси в цілому по міністерству, відомству, управлінню, відділу
- здійснюють в установленому порядку перерозподіл отриманих асигнувань між розпорядниками коштів нижчого рівня
- здійснюють постійну перевірку законності та ефективності використання бюджетних коштів підвідомчими їм установами
- несуть відповідальність за виконання кошторису, не тільки в
