Методи управління банківськими ризиками
Информация - Банковское дело
Другие материалы по предмету Банковское дело
рвний фонд формується в процесі діяльності банку і призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобовязань. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не меншим 5 % від чистого прибутку банку, а мінімальний розмір резервного фонду не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу.
Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, формування та використання таких фондів установлюються загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів є чистий прибуток банку.
У разі незапланованого прийняття ризику банку доводиться покривати втрати від ризику з будь-яких джерел, що залишилися після понесених збитків.
Методи передання банківських ризиків
Методи передання (трансферу) банківських ризиків полягають у розподілі ризиків між іншими учасниками ринку: банками, підприємствами, будівельними, страховими, інвестиційними, факторинговими та лізинговими компаніями, іншими фінансовими організаціями. Серед причин, через які передання ризику вигідне як для сторони, що передає (трансфер), так і для сторони, що приймає ризик (трансфері), такі:
- збитки, великі для трансферу, можуть бути незначними для трансфері;
- трансфері може мати ліпші можливості і знати кращі способи для зниження можливих збитків, ніж трансфер;
- трансфері може перебувати в кращій4 позиції для зменшення збитків чи контролю за ризиком (наприклад, мати широкі можливості виходу на фючерсні біржі з метою хеджування ризику).
Трансфер ризику не є найбільш безпечним й ефективним способом мінімізації банківських ризиків. Тому рекомендується під час передавання банківських ризиків ураховувати таке:
- трансфері повинен мати значні повноваження для зменшення і контролю ризику і найкраще використовувати ці повноваження;
- трансфері повинен мати можливість швидко виконати всі взяті на себе зобовязання;
- розподіл ризиків між трансфером і трансфері має бути чітко визначеним і недвозначним;
- ризик має передаватися за ціною, однаково привабливою для обох учасників;
- рішення про трансфер повинне прийматися на основі критерію ефективності (як недорогий чи більш прибутковий метод) порівняно з аналогічними за надійністю методами мінімізації банківських ризиків.
Існують такі методи передання банківських ризиків:
- страхування;
- хеджування;
- продаж активів та секюритизація;
- консорціум ні та паралельні кредити;
- договори гарантії та поруки;
- факторинг та лізинг.
Висновок
Управління банківськими ризиками дозволяє мінімізувати вплив негативних наслідків на діяльність банку, покращити ефективність їх функціонування, примножити дохід та приріст капіталу. Впровадження в щоденну банківську практику конкретних методик та моделей регулювання банківських ризиків, удосконалення інструментів зниження цих ризиків дасть можливість не тільки підвищити надійність функціонування і прибутковість українських банків, але й покращити найважливіші показники діяльності банківської системи загалом. Регулювання банківських ризиків у різних країнах світу розглянуто на прикладі кредитного ризику. Досвід зарубіжних країн засвідчує, що регулювання кредитних ризиків у процесі здійснення банківського кредитування є необхідною частиною стратегії і тактики виживання та розвитку банків усього світу. Способи, що використовуються для ефективного регулювання кредитних ризиків у зарубіжних банках, частково застосовуються і у діяльності вітчизняних банківських установ. Слід відзначити, що в основі існуючих сучасних систем регулювання кредитних ризиків є отримання максимально повної інформації про контрагента і реальної оцінки його фінансового стану та перспектив розвитку. Встановлення кредитних рейтингів позичальників шляхом оцінки спектра факторів виникнення кредитних ризиків здійснюється і у вітчизняних банках. Це процес оцінки кредитоспроможності позичальників, методика якого у кожному банку розробляється окремо і результатами якого розраховується величина резервів, що формуються на можливі втрати від кредитних операцій банку.
Список використаної літератури
- Методичні вказівки з інспектування банків Система оцінки ризиків: Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 р. №104.
- Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: Постанова Правління НБУ від 02.08.2004 р. №361.
- Банківські операції: Підручник / За ред. В. І. Міщенка, Н. Г. Сла-вянської. К.: Знання, 2006. 727 с.
- Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В. С. Стельмах (голова) та ін. К.: Молодь: Ін Юре. 2001. 680 с.
- Олексієнко С. Управління ризиками в системі банківського менеджменту / Банківська справа. 1998. № 2. С. 2431.
- Кириченко О., Пянко І., Ятченко. Банківський менеджмент: Навч. посіб. К.: Основи, 1999. 671 с.
- Кредитування та ризики: Навчальний посібник. / Денисенко М.П., Догмачев В.М., Кабанов В.Г., Ігнатенко А.В., Чигирин К.О. К.: Видавничий дім Професіонал, 2008. 480 с.
- Кредитний ризик комерційного банку: Навч. п