Методи захисту прав суб’єктів господарювання
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
льність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Наведене визначення дає підстави виділити наступні ознаки субєкта господарювання:
1) цей субєкт є учасником господарських відносин;
2) він безпосередньо здійснює господарську діяльність;
3) він наділений господарською компетенцією (сукупністю господарських прав і обовязків), яку реалізує при здійсненні господарської діяльності, набуваючи при цьому нових прав і обовязків. Цю ознаку субєкта господарського права, ще називають господарською правосубєктністю. Субєкт господарського права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобовязання, виступати у судових органах. Правосубєктність субєкта господарювання доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обовязків;
4) він має відокремлене від інших субєктів (в тому числі і від власника) майно;
5) він несе відповідальність за своїми зобовязаннями у межах закріпленого за ним майна.
Субєктами господарювання згідно з ч. 2 ст. 55 ГК є:
1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій(структурні одиниці) утворені ними для здійснення господарської діяльності (це положення було закріплене в ч. 2 ст.55 ГК України, проте Законом України від 4 лютого 2005 р. структурні одиниці без належних для того підстав і наукового обґрунтування були виключені з числа субєктів господарювання).
Субєкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання та права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у ГК та інших законах.
Субєкти господарювання господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначаються цивільним законодавством та Господарським кодексом.
Субєкти господарювання відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.
Не допускаються до заняття підприємницькою діяльністю такі категорії громадян: військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, нотаріату, а також органів державної влади і управління. покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Згідно ч.1 ст. 56 ГК субєкт господарювання може бути утворений:
а) за рішенням власника (власників) майна або уповноваженим ним (ними) органу. Уповноважені органи визначає власник (загальний порядок);
б) у випадках, спеціально передбачених законодавством, - за рішенням інших органів, організацій і громадян (спеціальний порядок).
Згідно з методом автономних рішень, заснованих щодо субєктів господарювання, підприємці мають право за власною ініціативою приймати рішення, які не суперечать законодавству України.
Метод власних приписів зобовязує субєктів підкоряться обовязковим моделям правовідносин, які визначені законодавством (наприклад, обовязковість реєстрації субєкта підприємництва, отримані рецензії на окремі види діяльності та обовязки дотримання вимог антимонопольного законодавства);
Метод рекомендацій полягає в тому, що держава регулює поведінку обєктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин (наприклад, зразки угод, бланків, методичних рекомендацій).
Будь-яка держава повинна захищати права субєктів господарювання. В ст. 20 Господарського кодексу України, щодо захисту прав субєктів господарювання та споживачів передбачено:
- Держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів.
- Кожен субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом:
а) визнання наявності або відсутності прав;
б) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів;
в) визнання недійсними господарських угод з підстав передбачених законом;
г) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання;
д) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
е) присудження до виконання обовязків в натурі;
є) відшкодування збитків;
ж) застосування штрафних санкцій;
з) застосування оперативно-господарських санкцій;
і) установлення, зміни й припинення господарських правовідносин;
к) іншими способами передбаченими законом.