Медичні бібліотеки України
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
? того, як зростав темп бібліотечного життя, у фахівців галузі зростала потреба в безпосередньому обміну думками та досвідом роботи. Це зумовило на початку 1925 року в Києві скликання Першої Конференції наукових бібліотек УРСР. Питання, які розглядались на ній, стосувались активізації роботи наукових бібліотек, єдиної класифікації книжок, ведення предметних каталогів та правил бібліографічного опису. А в 1926 році в Харкові зібралися фахівці масових бібліотек на Перший Всеукраїнський зїзд бібліотечних працівників. Зїзд поставив актуальні на той час завдання: вивчення інтересів читачів, підготовка та перепідготовка бібліотекарів, раціоналізація та спрощення бібліотечної техніки [12]. "З наведеного видно, що вже тоді знання інформаційних потреб та якість професійної підготовки бібліотекарів займали неабияке місце у визначенні перспектив розвитку бібліотечної галузі.
Проведені перші наукові форуми стали передумовою до створення відповідних офіційних наказів по удосконаленню діяльності медичних бібліотек України. Народний Комісаріат охорони здоровя УРСР (НКОЗУ) в 1930 році видає Наказ № 128а "Про заснування Київської. Дніпропетровської, Сталінської та Одеської державних медичних бібліотек". У ньому відзначається, що період формування основної мережі медичних бібліотек УРСР завершено. Цей документ засвідчує історичний факт появу в Україні розгалуженої мережі медичних бібліотек різних видів та продовження організації нових медичних бібліотечних установ. Також зазначалось: " І Утворена протягом XIII років радянської медицини широка мережа наукових, навчальних і практичних медустанов УРСР конче потребує міцної науково-літературної бази. ...НКОЗУ ухвалює закінчити до XIII роковин Жовтня закладини основної мережі медичних бібліотек УРСР". Так була створена і почала успішно функціонувати мережа медичних бібліотек. Слід виділити ще два параграфи цього наказу, 3 та 8. Параграф третій стосувався розмежуванню функцій та керівництва чотирьох новостворених державних медичних бібліотек: Київської, Дніпропетровської, Сталінської (з 1961 року Донецької). Одеської. Райони їхньої діяльності визначались за їхнім територіальним поділом між інститутами, НКОЗУ. Параграф восьмий встановлював у штаті сектора науки НКОЗУ посаду консультанта бібліотечної мережі, в обовязки якого входило постійне керівництво заснованою мережею медичних бібліотек України [32].
Велике значення в даному контексті відводиться Всесоюзному бібліотечному перепису, який був проведений І жовтня 1934 року і за визначенням Н.Крупської "Показав, як розвивалась І як повинна в подальшому розвиватись бібліотечна мережа по Союзу в цілому та по окремих республіках в складі СРСР. Перепис дав величезний багатий початковий матеріал для глибшого вивчення всієї бібліотечної справи і для подальшого її розвитку" [3]. При перепису була здійснена ідентифікація бібліотек за певними критеріями, основними з яких були: типи бібліотек, книжковий фонд, книговидача, кадровий потенціал. Виявилося, що кожна з зазначених бібліотек мала фонд, від 2 тис. до 9 тис. примірників, книговидача від 1 тис. до 20 тис. примірників за рік. кількість працюючих бібліотекарів від одного до трьох. Бібліотеки були зосереджені переважно в Києві та Харкові.
В 1939 році при Київській державній медичній бібліотеці було створено методичне бюро, яке почало надавати методичну допомогу медичним бібліотекам Правобережної України [28]. Вона охоплювала всі сторони діяльності бібліотек: організацію бібліотечно-бібліографічного обслугову-вання читачів, комплектування, організацію книжкових фондів та каталогів, а також аналіз та узагальнення досвіду роботи медичних бібліотек [3].
Водночас медичним бібліотекам Лівобережної України методичну допомогу надавала Українська державна медична бібліотека (Харків) [28].
Період з 1942 по 1963 роки характерний післявоєнним відродженням держави в цілому та "бібліотечної галузі зокрема, яке почалося після визволення нашої країни від гітлерівських окупантів. Під час війни, бібліотеки були частково зруйновані, спалені і розграбовані. Як відзначає А.Корнієнко "за офіційними даними майже не уціліли 800 довоєнних медичних бібліотечних установ" [15].
У повоєнний період разом з відбудовою та відродженням установ охорони здоровя, почали зявлятися нові медичні бібліотеки при науково-дослідних установах.
Для поліпшення методично-організаційного керівництва мережі медичних бібліотек України в червні 1948 року був виданий Наказ К 431 "Про підпорядкування усіх медичних бібліотек Української РСР Міністерства охорони здоровя (Харківську державну наукову, обласні наукові, бібліотеки при медичних учбових і науково-дослідних інститутах, бібліотеки при різних медичних і лікувальних установах) Республіканській науковій медичній бібліотеці м. Києва". Вона здійснювала організаційно-методичне керівництво медичними бібліотеками республіки, тобто аналіз звітів та планів, складання загальних оглядів роботи бібліотек, перевірку ЇЇ роботи та надання бібліотекам практичної допомоги, складання інструктивно- методичних листів та підготовку проектів наказів по Міністерству охорони здоровя УРСР і Київському обласному відділу охорони здоровя, організацію обміну досвідом між медичними бібліотеками, виявлення передового досвіду в роботі бібліотек І його поширення серед медичних бібліотек, організація різних заходів підвищення кваліфікації працівників медичних