Geum.ru

Медико-психологічні аспекти роботи психолога в психоневрологічних закладах

Дипломная работа - Психология

Другие дипломы по предмету Психология

терапевтичному процесі; мобілізація всіх неспецифічних факторів лікувальної ситуації для підвищення терапевтичного впливу; психотерапія виступає у вигляді короткочасній і інтенсивної, вона звичайно індивідуальна, проводиться у формі раціональної психотерапії; психотерапія завжди сполучиться з фармакотерапією, фізіотерапією й іншими видами лікування. Найважливішого значення в поліпшенні психотерапевтичного обслуговування хворих неврозами і граничними з ними станами в даний час набуває психотерапевтичний кабінет поліклініки. Основні принципи організації медичної допомоги населенню в нашій країні - наступність і ступінчастість, єдина система якої включає чотири основних ланки. Перше позалікарняна ланка - психоневрологічний диспансер (при його відсутності - психіатричний кабінет у поліклініці), друга напівстаціонарна - денний і нічний стаціонари, третя стаціонарна - психіатрична лікарня і четверта - трудову-промислово-трудова ланка. У кожній з ланок цієї системи можуть використовуватися різні методи психотерапії. Клінічно прояву депресивних синдромів надзвичайно різноманітні. При депресивних розладах помірної ваги центральними ознаками є знижений настрій, нездатність випробувати почуття радості, песимістичний спосіб мислення і зниження енергії; усе це веде до погіршення працездатності. При депресивних розладах типові скарги на соматичні симптоми. При депресивному розладі нерідко спостерігаються й інші психопатологічні симптоми, причому який-небудь з них може домінувати в клінічній картині. В роботі представлені дві методики, які були використані для проведення емпіричного дослідження хворих атопичним дерматитом. В результаті обробки одержаних даних було виявлено, що основними рисами особистості хворих з атопичним дерматитом є внутрішня напруженість, тривожність, низька фрустраційна толерантність в обох групах, розділених за статевою ознакою. У чоловічій групі, крім того, визначається ряд хворих із проявом в особистості істероіпохондричного радикалу, тобто в даному випадку ми говоримо про особистості з тривожно-недовірливими рисами і тим самим схильних до тривожних реакцій на будь-які події, що в сполученні з хронічною шкірною хворобою, що протікає з рідкими нетривалими ремісіями, вираженим косметичним дефектом, сверблячкою і болісними переживаннями, сприяє формуванню складного психопатологічного синдрому. Особистісні особливості хворих атопичним дерматитом впливають на структуру і виразність психопатологічного синдрому і характеризуються специфічним набором особистісних властивостей тривожно-недовірливого характеру (психастенічний радикал), що реагує певним чином як на ситуацію, так і на дерматоз, це дозволяє полегшити вибір оптимальної ефективної терапії і психокоррекції.

 

Список літератури

 

  1. Абрамова Г.С. Практическая психология. М.: Изд-во МГУ, 1997. 368 с.
  2. Айрапетянц М.Г., Вейн А.М. Неврозы в эксперименте и в клинике. - М., 1982, 272 с.
  3. Александров А.Л. Современная психотерапия. - М., 1998. - 335 с.
  4. Александровский Ю.Л. Пограничные психические расстройства. - М., 1993, 400 с.
  5. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х томах. М.: Педагогика, 1982. Т.1. - 340 с., Т.2. 345 с.
  6. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1980. 280 с.
  7. Арносон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. СПб.: Еврознак, 2002. - 560 с.
  8. Аронсон Э Общественное животное. - М.: Педагогика, 1998. 220 с.
  9. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. 244 с.
  10. Беккер Г. X. Социально-психологическое исследование групповой психотерапии при неврозах. Журн. невропатол. и психиатр. - 1981, № 11, с. 1708 1710.
  11. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мысли: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 2001. 295 с.
  12. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. - Ташкент, 1976.
  13. Блейхер В. М., Завилянская Л. И. О некоторых особенностях психотерапии в системе реабилитации больных с неврозоподобными состояниями. В кн.: Восстановительная терапия и реабилитация больных нервными и психическими заболеваниями. Л.: Медицина, 1982, с. 256259.
  14. Буль П. И. Основы психотерапии. Л.: Медицина, 1974. 310 с.
  15. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоровя, 1980. - 165 с.
  16. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 349 с.
  17. Варшавский К. М. Гипносуггестивная терапия (лечение внушением в гипнозе). Л.: Медицина, 1973. 192 с.
  18. Вельвовский И. 3. Принципиальные основания к внедрению психотерапии в комплекс санаторно-курортной медицины. В кн.: Психотерапия в курортологии. Киев: Здоровя, 1966, с. 1524.
  19. Виш И. М. Практическая психотерапия. Воронеж, 1969. 288 с.
  20. Вольперт И. Е. Психотерапия. Л.: Медицина, 1972. 232 с.
  21. Гельдер М. и др. Оксфордское руководство по психотерапии. В 2-х томах. К., 1999.
  22. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивного стиля межличностного взаимодействия. // Психологический журнал. 1997. - № 6. С. 73 83.
  23. Губачев Ю. М., Стабровский Е. М. Клинико-физиологические основы психосоматических соотношений. Л.: Медицина, 1981. 216 с.
  24. Гузиков Б. М., Зобнев В. М., Мейроян А. А., Рыбакова Т. Г. Групповая и семейная психотерапия при алкоголизме: методические рекомендации. М.: МЗ СССР, 1980. 30 с.
  25. Гургенян С.В., Погосова Г.В., Вартанян Ж.Г. и др. Психосоматические соотношения у больных гипертонической болезнью и почечной артериальной гипертонией // Терапевтический архив. 1995. Т.67. № 12. С.21-25.
  26. Давиденков С. Н. Неврозы. Л.: Медгиз, 1963. 271 с.
  27. Зейгарник Б. В. Патопсихология. - М., 1976.