Матеріальна та духовна культура євреїв Півдня України у XIX ст.
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
ї, і їх обох виряджали під музику до шлюбної кімнати.
На другий день весілля було в домі молодого і з музикою, сказати б, від ранку до останку. Молодого вітали з законним шлюбом, і теж з цього приводу обдаровували.
Дуже поширеним серед євреїв є свято Песах. На цьому святі їдять мацу (прісні хлібці, які схожі на ті, якими годувалися у пустелі в давнину євреї, які вийшли з Єгипту) і замінюють звичайний хліб 8 днів Песаха. У цих хлібцях нема нічого крім борошна та води, але від замісу до повного випікання має пройти не більше 18 хвилин.
Також не менш значним святом для євреїв є Дні Пірума. Це яскравий, радісне, карнавальне свято. Знаками Пірума є трещотка, клоунський ковпак, маска для пуримшпиля, солодкі трикутникові пиріжки, які мають назву вуха Амана(так звали негативного героя давньої історії), яка стала основою свята. Під час святкування інсценуються різні заповіді. Ще однією ознакою Пуріма є пурімшпиль - карнавальне дійство з кумедними масками та карнавальними костюмами
5 Особливості соціальної організації та самоврядування
З погляду соціології єврейська спільнота на півдні України геть не відзначалася однорідністю. Були в ній і дуже багаті люди, і не дуже, були люди середніх статків і геть бідні. Були банкіри й торговці, але ж були й ремісники та робітники.
З погляду релігії у єврейського загалу теж не було одностайності. Якщо хасиди твердили, що жодному євреєві не потрібна освіта, бо годі йому опанувати Святе письмо й вивчити Тору, і він уже стане мудрішим та розумнішим за всіх у світі, - то представники помірно ортодоксальної групи, за якими йшли промисловці й фінансисти, а також більшість значніших і дрібніших торговців та ремісників, обстоювали таки потрібність технічних, економічних та інших знань. Були серед євреїв і п р о г р е с и с т и - люди здебільшого з середньою і вищою освітою, з яких багато хто європеїзувався, і догмати Талмуду та вимоги, давньоєврейської віри вважав навіть шкідливим для організації життя цивілізованого єврейства.
Та попри всі соціальні й релігійні розбіжності, жоден єврей не міг кроку ступити без рабина, що керував молитвами в синагозі( місце для організації богослужіння, тлумачив релігійні закони, виконував обовязкові обряди - шлюбні, родильні, поховальні; не міг обминути також ц а д и к а - „мудрого з мудрих проповідника і порадника в усіх життєвих та морально-етичних питаннях.
Відігравали свою роль і к а н т о р и при синагогах. Крім того, що вони були учасниками всіх обрядів та служби в церкві, дбаючи про голосовий супровід обрядовій, вони ще й складали акти заручин і шлюбні угоди, виступаючи порадниками у формуванні ділових паперів. У малих поселеннях, де громада не могла утримувати рабина, релігійні та інші потреби єврейського люду задовольняв кантор, обслуговуючи іноді по кілька сіл.
Основу релігійного виховання серед євреїв закладали м е л а м е д и та педагоги-самоуки, покликані, як казали, самим Богом до праці з дітьми, бо не знались ні на фінансах, ні на торгівлі, ні на якомусь ремеслі. Вони виховували дітей у релігійному дусі, а понад те навчали читати, писати й рахувати. Меламеди вищих розрядів навчали дітей також російської грамоти. До школи хедера - дітей брали з 4-5 років. Перебували вони там (найчастіше це було помешкання самого вчителя) з 9 ранку до 9-ої вечора. Субота й неділя - вихідні. За навчання платили батьки.
В більшості міст багаті люди намагалися дати своїм дітям ґрунтовнішу російську освіту. Але в XIX столітті євреїв до гімназій не брали. Тим-то дуже поширеними стали приватні школи, різні комерційні й технічні училища, де викладання йшло російською мовою, все утримання було єврейський. Однак початкове релігійне виховання кожна єврейська дитина мусила пройти в хедері. Так в Одесі першу таку школу було засновано у 1826р.
Отже, в одне ціле, незважаючи на всі соціальні розбіжності, євреїв єднала таки релігія? Якоюсь мірою так. Проте набагато значнішу роль у цьому плані відігравав к а г а л - колективний орган урядування в громаді (щось на зразок ради, тільки не обраної привселюдно, а сформованої без розголосу з найавторитетніших мудреців - старійшин, до слова яких дослухалися, і на розсуд яких покладалися всі). Кагали були різних рівнів, як ми б сказали тепер, селищні, районні та обласний, але функції на них покладались однакові: виконувати роль посередника між державою і єврейським поспільством, кагал провадив громадські справи, збирав податки, стежив за внутрішнім життям громади, був першим суддею в ній. Та найголовніше його завдання полягало в збереженні єврейської окремішності як у вірі, так і в звичаях, етично-моральному поводженні, тобто в усьому тому, що визначає національність. Для цього кагал мав право вдаватися до всіляких заходів, аж до застосування засудження та покарання тих, хто поза межі єврейської виходив.
Висновки
Так склалося, що єврейський народ став складовою частиною населення Російської імперії та Півдня України, куди російський уряд переселив євреїв, бо намагався не залишати їх у межах власно Росії. Компактне поселення євреїв існували у смузі осілості, в якій євреї і здійснювали свій економічний та культурний розвиток. Такі побоювання з боку влади по відношенню до євреїв були зумовлені тим, що євреїв вважали ворогами Христа, а населення Росії було християнським.
Євреї мали свої особливості у культурному розвитку. І не дивлячись на те, що вони проживали на чужій території, їм вдалося зберегти свою неповторність та самобут?/p>