Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
Информация - История
Другие материалы по предмету История
у Х ст. в літописах згадуються понад двадцять міст, до ХII ст. біля двохсот, а перед татаро-монгольським нашестям - вже більше трьохсот міст і фортець. Велич столиці давньоруської держави настільки вражала сучасників, що Київ часто називали “суперником Константинополя”. Так, європейський хроніст Тітмар Магдебурзький у своїй хроніці 1018 р. пише про Київ як “столицю королівства, велике місто, в якому понад 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість мешканців”.
Соціальна структура давньословянських племен вивчена ще недостатньо. Можна вважати, що це було ранньокласове суспільство зі складною ієрархічною структурою влади, племінних стосунків. Мав місце складний етнополітичний конгломерат: великі союзи племен часів Сарматії Птолемея, окремі племена і нові політичні обєднання на зразок "держави Германариха". Однак політична (потестарна) організація, наприклад, черняхівських племен не виходила ще за межі первісної організації ранньокласового суспільства з його ранніми політичними формами і ранніми формами експлуатації (обкладення даниною, воєнний примус, рабство). Коли в усій Європі панувала римська експансія і було ліквідовно всі народні мови, черняхівці зберегли свою мову, міфологію, систему вірувань, тобто зберегли свою культуру.
Поступовий і неухильний розвиток східних словян обумовив розкладання первісних відносин. Хоч економічною основою суспільства була родова власність общини на землю, все ж мала сімя найближчих родичів починає відігравати дедалі значнішу роль. Літопис "Повість временних літ" свідчить, що у східних словян переважала парна патріархальна сімя, багатожонство зустрічалося рідко.
Родова община називалася "мир" або "вервь" (вірьовкою відмірювали наділи землі общинникам). За спостереженнями середньовічних західних письменників, крадіжка і обман у словян зустрічалися настільки рідко, що вони не замикали своїх скринь з добром. Члени общини були повязані круговою порукою, діяв закон кровної помсти. Пізніше традиційне (звичаєве) право було нелегко замінити державним. Процес впровадження першого писаного закону “Руської правди” (ХІ-ХІІ ст.) супроводився численними конфліктами, описаними літописом. [4, 359]
Як і в інших народів, князівська влада у словян на стадії розкладання суспільного ладу і військової демократії підкорялася раді старійшин і загальним племінним зборам. Зазвичай князя обирали або призначали для відсічі зовнішнього ворога, але по мірі формування князівських дружин з молодців, готових за командою вдатного ватажка “пошукати собі честі, а князеві слави” в набігах на сусідні території і племена, його фактично стала обирати дружина. Навіть у Х ст. великий князь київський Святослав відмовив у проханні матері, княгині Ользі, прийняти християнство, посилаючись на свою дружину.
2. Релігійні вірування давніх словян
Древні словянські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя словян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів.
Світосприймання словян було своєрідним. Воно формувалося під впливом власної релігійної системи, соціального розвитку суспільства, зовнішніх звязків, військових походів. Ігумен Данило, сучасник Володимира Мономаха, уклав періодизацію словянського язичництва та зробив спробу дати її системний виклад:
Культ "упирів" та "берегинь" дуалістичний аналіз злих і добрих духів.
Культ землеробських богів "Рода" і "Рожаниць". У них уособлюється поєднання первинної форми матерії, "небесної" (Сварога) та "земної" (Рожаниць, матері-землі).
Культ Перуна, бога грому і блискавок, бога війни, покровителя воїнів та князів. [6, 15-17]
Із середини II тис. до н.е., пройшовши кілька стадій, оформився словянський етнічний масив від першої віри в жіночі божества Сварога-Рода до вищої фази сформованої віри. Цей період так званої воєнної демократії характерний високим рівнем розвитку суспільства та соціальними потрясіннями. Однак при цьому не переривалися, а навіть активізувалися торгові звязки, спостерігалося культурне піднесення. У степах на курганах встановлювалося чимало камяних фігур, що зображали воїна як охоронця роду, племені з турячим рогом у руці, гривною на шиї, зброєю біля пояса. Ці зображення, вірогідно, були присвячені Велесу, богу достатку, а, можливо, Дажбогу, богу Сонця та врожаю, адже в більшості скульптур обличчя нагадують коло, схоже на Сонце.
Вироблялася світоглядна дуалістична система, побудована на одночасному баченні "свого видихмого чужого невидимого", повязана з понятям вічного і нескінченного.
Удосконалювалася система землеробства від підсічного до орного. Волхви почали розробляти аграрно-магічні календарі, де узагальнювали великий досвід поколінь, визначали найоптимальніші терміни сільськогосподарських робіт, брали до уваги періоди дощів, максимально корисні для ярових. Зазвичай ці природні явища зумовлювали певні свята: 2 травня свято перших сходів; 4 червня день Ярила; 24 червня Івана Купала; 12 липня вибір жертви Перуну; 20 липня день Перуна; 7 серпня жнива. На цьому етапі формуються космологічні уявлення про світ, що складався з чотирьох частин землі, двох небесних Сфер і підземно-водної частини. Земля мала первинне значення для словян. "Матері-землі" годувальниці присвячено низку звичаїв та обрядів.
Хід зірок по небосхилу привернув увагу мисливці?/p>