Geum.ru

Матеріалістична філософія Нового часу

Курсовой проект - Философия

Другие курсовые по предмету Философия

того специфічного історико-філософського феномена, який іменується класичною німецькою філософією.

 

Висновки

 

Філософсько-історичні погляди Вольтера мали величезне значення для духовного розвитку Європи XVIII ст., але не стільки оригінальними здобутками самого автора (подібні думки у ті ж роки висловлювали і А.-Р.Тюрго, і К.-А.Гельвецій та інші просвітники), скільки тим, що він зміг акумулювати основні досягнення своїх попередників щодо погляду на історію людства. Разом із Ф.Беконом він повязує прогрес з успіхами науки, техніки й просвіти, для пояснення яких звертається, на відміну від клерикалів, не до провидіння, а до проголошених Р. Декартом необмежених можливостей індивідуального розуму. Але, відходячи від картезіанства, Вольтер убачає сутність історичного руху не у волі й розумі геніїв (значення яких в історії, утім, всіляко оспівує), а у поступовому розвиткові духу самого суспільства, що перегукується з думками Дж.Віко та Ш.-Л.Монтескє, так само як і розуміння звязку цього духу з реаліями довкілля та народних традицій.

Крім того, під впливом Дж.Локка Вольтер, як і всі французькі просвітники, схильний вважати людину за її суттю істотою природною, вищою, але невідємною часткою самої природи, але, як і Ж.-Ж.Руссо, розуміє, що, на відміну від природи, суспільством керують не закони ньютонівської механіки, а пристрасті, думки та забобони. Суспільство й людина для нього не просто частки природи, а похідні, вищі від неї стани вищий ступінь саморозвитку природи, яка виходить з-під влади фатальних законів. Тому історія не є детермінованою у своїх деталях, хоча її загальний поступовий напрям визначається необмеженими можливостями людського розуму.

 

Список використаної літератури

 

  1. Быховский Б.Э. Джордж Беркли. М., 1970.
  2. Бичко I.В. На шляху подолання філософського дуалізму // Філос. думка. 1982. №5.
  3. Вольтер. Философия истории. Санкт-Петербург, 1868.
  4. Гегель Г.В.Ф. Философия истории. Санкт-Петербург, 1993.
  5. Гегель Г.В.Ф. Философия религии: В 2 т. Москва, 1977. Т.2.
  6. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Москва, 1977. Т.3.
  7. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. Москва, 1977.
  8. Заиченко Г.А. Джон Локк. М., 1973.
  9. Кондорсе Ж.-А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума. Москва, 1936.
  10. Конт О. Курс позитивной философии: В 4 т. Санкт-Петербург, 1891. Т.1.
  11. Кузнецов В.Н., Мееровский Б.В., Грязное А.Ф. Западноевропейская философия XVIII века. М., 1986.
  12. Ляткер Я.А. Декарт. М., 1975.
  13. Мееровский Б.В. Гоббс. М., 1975.
  14. Монтескье Ш. Избранные произведения. Москва, 1955.
  15. Нарский И.С. Готфрид Лейбниц. М., 1972.
  16. Нарский И.С. Давид Юм. М., 1973.
  17. Ницше Ф. Сочинения: В 2 т. Москва, 1990. Т.2.
  18. Руссо Ж.-Ж. О причинах неравенства. Санкт-Петербург, 1907.
  19. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права. Москва, 1938.
  20. Сен-Симон К.-А. Избранные сочинения: В 2 т. Москва, 1948.
  21. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII веков (разд. И). М., 1984.
  22. Стрельцова Г.Я. Блез Паскаль. М., 1979.
  23. Субботик А.Л. Фрэнсис Бэкон. М., 1974.
  24. Тюрго А.-Р. Избранные философские произведения. Москва, 1937.
  25. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление. Москва, 1992.
  26. Шопенгауэр А. Статьи философские, эстетические и афоризмы. Харьков, 1888.
  27. Шпенглер О. Закат Европы. Москва, 1993.