Актуальність охорони природи
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
розовим и В. Н. Сукачевим.
В даний час державні заповідники мають статуси природоохоронних науково-дослідних організацій Росії і більше 60 років ведуть довготривалі наукові дослідження за єдиною програмою Літопис природи. Ці дослідження є основою для екологічного моніторингу і контролю за станом природного середовища. У 90-х рр. XX в. у Росії налічувалося більше 80 заповідників, зокрема 16 біосферних, загальною площею більше 20 млн. га, що складало 1,2 % території країни. Був відкритий міжнародний російський-фінляндський заповідник Дружба-2, проводилася робота із створення нових міжнародних заповідників в прикордонних районах: російський-норвезького, російський-монгольського.
Серед російських заповідників головне місце займають 16 біосферних заповідників ЮНЕСКО. У шести з цих заповідників є станції комплексного фонового моніторингу (прогнозу). Ці станції поставляють дані про хімічне забруднення еталонних заповідних екосистем. У багатьох заповідниках були створені розплідники, в яких зберігається цінний генофонд, вивчаються і розлучаються рідкісні види тварин. Як приклад дамо коротку характеристику деяких заповідників.
Ільменський заповідник знаходиться на Південному Уралі, організований в 1920г. і займає територію близько 300 кв. км. Не багато на землі є місць, які по красі і природним багатствам можуть порівнятися з Ільменамі. Академік А. Е. Ферсман, що вклав багато праці в дослідження даного заповідника, писав: Хто з дослідників мінералогів і любителів природи не чув про Ільменських горах! Хто... не мріє відвідати цей мінералогічний рай, єдиний на землі по багатству, різноманітності і своєрідності копалин!
Ільмени - природний геологічний музей. Тут гірські породи і мінерали залягають досить неглибоко, а в деяких місцях виходять прямо на поверхня. На порівняно невеликій площі тут виявлено 250 мінералів від звичайних і рідкісних, знайдених тільки там. Заповідник відомий не тільки мінералогічними багатствами. У далекому минулому клімат Ільменського заповідника мінявся від тропічного до льодовикового. Це привело до різноманітності рослинного і тваринного миру. Велику частину території заповідника (85 %) займають ліси. По вершині Ільменського хребта зустрічаються ділянки листяних лісів, у річок переважають осичняки і вільшняки. На півночі заповідника велику частину займають березняки. В околицях озер Велике Міассово, Савелькуль, Бараус розташовані хороші соснові бори. Живими свідками стародавніх епох можна назвати рослини, які збереглися з часів чверткового заледеніння, мирт болотний, богульник, росянка, підбіл, що ростуть на сфагновых болотах. Найстародавніші з них це шиверекія подільська, анемона пермська, ятришник шоломоносний, минуарція Гельма. Ці рослини занесені в Червону книгу Росії.
У лісах, на гірських схилах і лугах мешкають різні види тварин: косуля, лось, заєць, вовк, лисиця, горностай, борсук, зявилися кабани і ведмеді. Ільменський державний заповідник - природоохоронна і наукова установа входить до складу Уральського наукового центру Російської академії наук.
Хоперський заповідник займає територію близько 16 тис. га в заплаві річки Хопер. Частина заповідника рясніє старицами, протоками, озерами, а решта площі зайнята лугами, дубовими і іншими листяними лісами. Дуже цікавий мешканець заповідника вихухоль, ради якого він, власне, і був створений. Чисельність звіра була стабілізована виловами до необхідної межі. Досить добре прижилися річковий бобер, плямистий олень, стали зявлятися лосі і кабани. Створений розплідник чистопорідних зубрів.
Баргузінський заповідник був організований в 1916г., розташований на побережжі озера Байкал, займає площу більше 248 тис. га. У першому розділі трохи сказано про те, що заповідник створювався з метою збереження соболя, який довгий час був головним обєктом полювання. Заповідник займає західні схили Баргузінського хребта, найвищого в Забайкаллі. Велика частина заповідника покрита темнохвойною тайгою. У заповіднику мешкають близько 40 видів ссавців і 220 видів птахів.
4. ЗАПОВІДНИКИ І ПАМЯТНИКИ ПРИРОДИ
Широко практикується створення мисливських і риболовецьких заповідників. Ця категорія територій, що охороняються, відрізняється від заповідників тим, що носить тільки частковий або вибірковий характер, а не всеосяжний, як в заповідниках. У заповідниках впродовж ряду років або постійно, в певні сезони або цілорічно, охороняються окремі види тварин, рослин або частина природного комплексу. Господарське використання решти природних ресурсів вирішується в такій формі, яка не наносить збитку обєкту, що охороняється, або комплексу.
Заповідники різноманітні по своїх цілях. Вони служать для відновлення або збільшення чисельності мисливсько-промислових тварин (мисливські заповідники), створюються для сприятливої обстановки для птахів під час гніздування, линьки, міграцій і зимівель (орнітологічні), охорони місць нересту риб, нагулу молоди або місць їх зимових скупчень, збереження особливо цінних лісових гаїв, окремих ділянок ландшафту, що мають велике естетичне і культурне значення (ландшафтні заповідники).
Загальна кількість заповідників в 90-і рр. XX сторіччя в Росії складала 1519, з них федерального значення 71, місцевого 1448. Вони займали 3 % території країни.
Заповідники, на відміну від інших систем природоохоронних територій є надзвичайно динамічною і мобільною формою охорони природних обєктів.
Є ще і памятники пр