Ліцензійне провадження
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
µржавного регулювання.
Навряд чи правильно позначають ліцензування як метод або форми регулювання, оскільки ліцензування не є ні підходом, ні зовнішньої формою вираження державного регулювання.
У науковій літературі так само є спроби позначати ліцензування як функції чи форми державного управління.
А.І. Цихоцька вважає, що реальним змістом ліцензування є організаційно-коригуючий вплив держави на керований обєкт, іншими словами, ліцензування - це одна з функцій державного управління. Але, розглядаючи ліцензування як функцію державного управління, то є одна з найбільш загальних і типових способів впливу держави на господарюючих субєктів, автор у даному визначенні не розкриває правового змісту ліцензування.
Більш правильною видається позиція вчених, які позначають ліцензування в якості засобу або способу державного регулювання економіки. Так, Н.А Саниахметова вважає, що ліцензування є одним із засобів державного регулювання підприємницької діяльності . Е.П. Губин відносить ліцензування до адміністративних засобів державного регулювання економіки . Ж. А. Іонова вважає, що за своєю природою ліцензування є мірою прямого адміністративного впливу на господарюючі субєкти на відміну, наприклад, від таких економічних регуляторів як податки або митні тарифи, побічно впливає на поведінку особи через інтереси.
Ця точка зору знаходить своє підтвердження в Господарському кодексі України, у ст.12 якого ліцензування названо в якості одного із засобів регулюючого впливу держави на діяльність субєктів господарювання.
Отже однією з найважливіших характеристик ліцензування є те, що воно є засобом державного впливу на господарську діяльність і використовується в цій якості поряд з іншими засобами державного регулювання економіки.
Принципи державної діяльності в сфері ліцензування
Згідно ст.3 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:
- забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх субєктів господарювання;
- захист прав, законних інтересів, життя та здоровя громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України та визначення його особливостей для окремих видів господарської діяльності, що зумовлені специфікою їх провадження, у законах, що регулюють відносини у відповідній сфері, крім випадків, передбачених частиною другою статті 2цього Закону;
- встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;
- запровадження ліцензування окремого виду господарської діяльності у разі недостатності інших засобів державного регулювання господарської діяльності, визначених відповідним законом.
Ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності.
Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Стаття 4 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначає повноваження органів державної влади у сфері ліцензування.
Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.
Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Розробку та реалізацію державної політики ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Відповідно до статті 5 закону спеціально уповноважений орган з питань ліцензування :
- розробляє основні напрями розвитку ліцензування;
- розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування;
- погоджує проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, що розробляються та приймаються органами виконавчої влади;
- узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування;
- здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та дає розяснення щодо його застосування;
- здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування;
- визначає форми документів у сфері ліцензування та правила їх оформлення;
- погоджує за поданням органу ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням, крім випадків, передбачених цим Законом;
- формує експертно-апеляційну раду;
- організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування;
- веде Єдиний ліцензійний реєстр;
- організовує замовлення, постачання, облік і звітність витрачання бланків ліцензій;
- видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Для забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює розроблення навчальних програм, мето?/p>