Ліквідність та кредитна діяльність банків
Контрольная работа - Банковское дело
Другие контрольные работы по предмету Банковское дело
нку, порядок надання кредиту, способи його повернення та органiзацiя банкiвського контролю за дотриманням принципiв кредитування, наведених вище.
Власне змiст кредитних операцiй комерцiйних банкiв полягає в укладеннi та виконаннi договорiв щодо надання кредиту мiж банком та позичальником, якi супроводжуються записами за банкiвськими рахунками з вiдповiдним вiдображенням у балансах контрагентiв кредитного договору, тому значення вказаних елементiв вiдiграє суттєву роль у визначеннi та виборi банком методу кредитування субєкта.
Кредити надаються субєктам господарської дiяльностi у безготiвковiй формi шляхом сплати платiжних документiв з позичкового рахунку як у нацiональнiй, так i в iноземнiй валютi у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Нацiонального банку України, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника.
Отже, основними рисами сучасної структури кредитування є:
- Кредитнi операцiї здiйснюються банком у межах його кредитних ресурсiв.
- Дiяльнiсть банку залежить вiд обовязкових економiчних нормативiв, встановлених Нацiональним банком України.
- Базування кредитних операцiй на договiрнiй системi. Банк та клiєнт укладають договiр, в якому зазначаються умови та методи кредитування, права та обовязки сторiн. У разi невиконання вказаних зобовязань винна сторона несе вiдповiдальнiсть.
- Перенесення акценту на кредитування субєкта, а не обєкта.
- Перехiд до таких форм кредитування, котрi забезпечують повернення позик.
- Значне мiсце займають мiжбанкiвськi позики для пiдтримання банками встановлених нормативiв.
- У даний час методи кредитування єдинi для всiх галузей. [10]
У світовій економічній практиці центральні банки використовую наступні інструменти кредитного регулированія:
- зміна нормативу обовязкових резервів або так званих резервних вимог;
- процентна політика центрального банку, тобто зміна механізму запозичення коштів комерційними банками у центрального банку або депонування коштів комерційних банків у центральному банку;
- Операції на відкритому ринку із державними цінними паперами.
Обовязкові резерви являють собою певний запас грошових коштів в розмірі встановленої процентної частки від зобовязань комерційного банку, Ці резерви комерційні банки зобовязані зберігати в центральному банку. Проте зміна норми обовязкових резервів комерційних банків або резервних вимог використовується як інструмент, що застосовується з метою найбільш швидкого налаштування грошово-кредитної сфери.
Цей інструмент кредитного регулювання є найбільш потужним, але достатньо грубим, оскільки торкається основи всієї банківської діяльності. Навіть незначна зміна норми обовязкових резервів може викликати значні зміни в обємі банківських резервів і привести до змін в кредитній політиці комерційних банків.
Процентна політика центрального банку може представлена двома напрямками: як політика регулювання позик комерційних банків у центрального банку і як депозитна політика центрального банку. Інакше вона може бути названо політикою облікової ставки, або ставки рефінансування.
Дисконтну ставку (ставку рефінансування) встановлює центральний банк. Зменшення її робить для комерційних банків позики дешевими. При отриманні кредиту від центрального банку збільшуються резерви комерційних банків, викликаючи мультиплікаційне збільшення кількості грошей в обігу.
Визначення розміру облікової ставки - один із найбільш важливих аспектів кредитно політики, а зміна облікової ставки виступає показником змін в області кредитно регулювання. Розмір облікової ставки звичайно рівня залежить від очікуваної інфляції і в той же час надає на інфляцію великий вплив. Коли центральний банк має намір помякшити кредитно політику, він знижує облікову (відсоткову) ставку. Процентні ставки необовязкові для комерційних банків у сфері їх кредитних відносин зі своїми клієнтами і з іншими банками. Однак рівень офіційної облікової ставки є для комерційних банків орієнтиром при проведенні кредитних операцій.
Водночас саме використання цього інструмента кредитної політики показує, що результати кредитної політики досить слабо передбачувані.
Операції на відкритому ринку із державними цінними паперами є в світовій економічній практиці основним інструментом кредитної політики. Центральний банк продає або купує по заздалегідь встановленим курсом цінні папери, у тому числі державні, що формують внутрішній борг країни. Цей інструмент вважається найбільш гнучким інструментом регулювання кредитних вкладень і ліквідності комерційних банків.
Розглянуті інструменти кредитної діяльності використовуються центральним банком в комплексі у відповідності до мети кредитної політики. Оптимальна комбінація інструментів кредитної політики залежить від стадії розвитку і структури фінансових ринків, від ролі центрального банку в економіці країни.
Доведено, що крім традиційних інструментів зовнішнього регулювання кредитної діяльності банку, доцільно використовувати кредитний дериватив, який надає можливість тимчасово передати кредитний ризик третій особі (фінансовій установі). Ризик переходить з балансу банка на баланс іншого фінансового посередника, причому банк продовжує обслуговувати кредит, а кошти від погашення на період обертання кредитного деривативу передає третій особі.
Враховуючи чинне ?/p>