Лікарські рослини родини айстрових
Контрольная работа - Биология
Другие контрольные работы по предмету Биология
, трикутноокруглі, тричі перистороздільні, окремі частки їх ланцетні, цілокраї, на верхівці притуплені. Стеблові листки сидячі, чергові, двічі або тричі перистороздільні на лінійно-довгасті тупі частки. Суцвіття - верхівкова волоть з дрібними (2,5-3,5 мм у діаметрі) , майже кулястими, пониклими кошиками. Всі квітки в кошику трубчасті, двостатеві, з жовтою оцвітиною, квітколоже усіяне вузькими плівчастими приквітками. Пять тичинок зрослися в трубочку, маточка одна, стовпчик один, завязь нижня. Плід довгасто-оберненояйцеподібна сімянка, без чубка.
Полин гіркий росте в мішаних і листяних лісах, на галявинах, вирубках, уздовж лісових доріг і просік, на лісокультурних площах тощо. Світлолюбна, солевитривала рослина. Цвіте у липні - вересні. Поширена звичайно по всій Україні. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Харківській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Херсонській і Миколаївській областях. Запаси сировини значні.
Полин звичайний, чорнобиль (А. vulgaris L.) Відрізняється від попереднього виду великими, зверху темно-зеленими, знизу білуватоповстистими перистороздільними листками і довгасто-яйцеподібними кошиками. Росте на галявинах і узліссях мішаних і листяних лісів, як бурян на лісокультурних площах, біля доріг, серед чагарників. Світлолюбна рослина. Поширена по всій Україні.
Практичне використання: Лікарська, харчова, фітонцидна, ефіроолійна, фарбувальна, танідоносна й інсектицидна рослина. У науковій медицині використовують пагони полину гіркого Herba Absinthii. Препарати з нього застосовують для збудження апетиту і поліпшення травлення. Трава входить до складу жовчогінних і апетитних чаїв. Виділений з полину препарат хамазулен має протизапальну і спазмолітичну дію і використовується при опіках рентгенівськими променями, екземах, ревматизмі та бронхіальній астмі.
У народній медицині квітучі пагони застосовують при шлункових хворобах, дизентерії, туберкульозі легень, хворобах нирок і печінки, головних болях, від глистів, кашлю, при ожирінні, запаленні сліпої кишки, жовтусі, водянці, цинзі, малярії, подагрі, паралічі, золотусі. Вважається прекрасним засобом при лікуванні недокрівя, геморою, кишкових хвороб. Зовнішньо його застосовують при ударах, пухлинах, мозолях, для промивання ран, лікування корости. Трава містить глікозиди, флавони, дубильні речовини, янтарну і яблучну кислоти, смоли, білки, крохмаль.
У гомеопатії використовують есенцію з свіжих молодих листків; у ветеринарній практиці відваром полину лікують розлад травлення, жовтяницю, виганяють печінкових і кишкових глистів, ними миють тварин при укусах кровососів і для відлякування зовнішніх паразитів.
Полин гіркий поїдається тваринами, збуджує апетит і покращує травлення, але надає молоку гіркого присмаку. Полин гіркий використовують у лікеро-горілчаному виробництві для приготування горілок, лікерів, вермуту, абсенту, проте тривале вживання їх призводить до сильного збудження нервової системи. При варінні пива застосовують замість хмелю.
Вся рослина має фітонцидні властивості завдяки вмісту ефірних олій (до 2%). Ефірна олія полину темно-зеленого кольору, до її складу входять отруйний кетон - туйон, спирти, пінен, азулен, ефіри туйїлового спирту, оцтової, ізовалеріанової і пальмітинової кислот. Ефірну олію використовують не тільки в харчовій промисловості, а й у медицині.
Полин гіркий відомий як фарбувальна і дубильна рослина дає темно-синю, темно-зелену, блідо-жовту і лимонну фарби (залежно від протрав). Як інсектицид відвар полину (1 кг провяленої трави на 10 л води використовують для боротьби з листогризучими гусеницями.
Полин звичайний у народній медицині застосовують як болезаспокійливий і кровоочисний засіб, а корені його - при епілепсії і коліках. Траву полину звичайного інколи використовують як приправу до мясних страв.
Збирання, переробка та зберігання: Збирають нездеревянілі верхівки стебел на початку цвітіння, зрізуючи їх серпами або ножами. Листки збирають до цвітіння, зриваючи їх без черешків. Сушать у затінку, на горищах і в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи тонким шаром на папері або тканині. Можна сушити в сушарках при температурі 50-б0 С. Сировину пакують у тюки вагою 50, 75, 400 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, окремо від інших лікарських рослин, які можуть набути запаху полину. Строк зберігання два роки.
Ехінаце?я (Echinacea) рід багаторічних травянистих рослин родини айстрових (Asteraceae). Стебло пряме, до 150 см. заввишки. Листки прості, овальні або лінійно-ланцетні, по краю зарубчасто-зубчасті, нижні довгочерешкові, верхні майже сидячі. Квітки розміщені на кінцях стебел неоднаково: крайові довгоязичкові, неплідні, пурпурові, темно-червоні або жовті; серединні трубчасті, двостатеві. Цвіте у липні жовтні. Плід сімянка.
Ехінацею пурпурову вирощують як цінну кормову культуру, багату білками, а також як декоративну і лікарську рослину. Батьківщина цієї цілющої рослини Північна Америка.
Для лікарських потреб використовують заготовляють коріння восени, а суцвіття (кошики) збирають під час цвітіння.
Коріння ехінацеї містить глікозиди (ехінокозид), бетаїн, органічні кислоти, ефірну олію, мінеральні речовини (K, Mg, Fe, Al, Se), вітаміни. Галенові препарати стимулюють Т-систему імунітету. Підвищують першу фазу захисту, тобто стимулюють неспецифічний імунітет і фагоцитоз, діяльність макрофагів та нейтрофілі?/p>