Латентна злочинність
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?кі вчинили злочини. Та їх родичі і знайомі, особи експерти (науковці, судді, слідчі, оперативні працівники), а також інші особи, яких на розсуд дослідника, доцільно опитати.
3.2 Спеціально-юридичні методи дослідження латентної злочинності
Спеціально-юридичні (оперативно-слідчі) методи дослідження латентної злочинності охоплюють сукупність методів, які застосовуються головним чином в оперативній, слідчій та наглядовій діяльності правоохоронних органів, а саме методи: огляд віктимізації, аналіз динамічних статистичних рядів відповідних видів злочинів у порівнянні з даними про активізацію роботи органів боротьби зі злочинністю у період спостереження, кримінологічний експеримент тощо.
Реалізація зазначених та інших заходів, безсумнівно, сприятиме достовірності, повноті та надійності даних про обсяг латентної злочинності.
ВИСНОВКИ
В ході опрацьованих матеріалів з теми курсової роботи можна зробити висновок, що латентна злочинність визначається як частка злочинності, що становить сукупність злочинів різних видів, які вчинені, але з різних причин не стали предметом передбаченого законом реагування у вигляді порушення кримінально-процесуального провадження та притягнення винних у їхньому вчиненні до відповідальності.
Латентна та інша (нелатентна) злочинність повязані між собою і впливають одна на одну. Зростання та посилення небезпечності загальної злочинності через її організованість, професіоналізм, тиск на потерпілих та співробітників правоохоронних органів. Корупційне розкладання останніх тощо супроводжується намаганням злочинців уникнути викриття, тобто збільшення частки латентних злочинів. Цьому намаганню у вигляді супротиву може сприяти й підвищення активності у боротьбі зі злочинністю за принципом дія викликає протидію. З іншого боку латентна злочинність, суттєво викривлює уявлення про реальний стан злочинності. Послаблює результативність боротьби з нею, спричиняє безперешкодне відтворення останньої. Злочинність, що залишається поза реагуванням правоохоронної системи, негативно впливає на соціально-психологічний клімат у суспільстві. Вона породжує недовіру громадян до здатності державної влади забезпечити їхню безпеку від злочинних проявів.
У науковій юридичній літературі розрізняють латентність трьох видів: природну, штучну та пограничну.
Практика діяльності правоохоронних органів дає підстави виокремити три рівня латентності: низький; середній, високий.
Під причинами латентності злочинів необхідно розуміти сукупність обставин соціального, правового, особистого й іншого характеру, що перешкоджають виявленню, реєстрації та облікові злочинів, а також їх розкриттю, зокрема й забезпеченню повноти й усебічності їх розкриття. Під обставинами соціального характеру необхідно також розуміти й недоліки в діяльності правоохоронних і судових органів, до обовязків яких входять виявлення, реєстрація злочинів і осіб, які їх вчинили, а також здійснення правосуддя.
Фактори, які впливають на латентність злочинів, можна в певний спосіб класифікувати, якщо взяти за основу вивчення поведінки субєктів кримінально-правових відносин. Головними їх учасниками є субєкт злочину, потерпілий, особи, що причетні до злочину, і державні органи кримінального переслідування та правосуддя. Саме від цих учасників залежить, чи буде виявлено злочин і покарано злочинця.
Для виявлення латентної злочинності використовують загальні та спеціальні методи.
Опрацювавши питання латентної злочинності у курсовій роботі можна зробити висновок про те, що зниження латентної злочинності в межах допустимого є актуальною проблемою в країні. Держава, що неспроможна реагувати на невидиму злочинність, стає беззахисною перед нею. А тому слід вживати всіляких заходів щодо зниження цього явища. Виявлення латентної злочинності завдання складне, але все ж його можна вирішити. Як би вміло не був підготовлений і замаскований злочин, з якими б бережностями не вчинений, він залишає ті чи інші сліди. Інформація щодо нього повністю не зникає, бо будь-який злочин являє собою складну систему дій і вчинків винного до вчинення злочинного акту, в момент і після його вчинення. Всі ці вчинки повязані з навколишнім середовищем, залишають свої певні матеріальні та інші інформаційні наслідки (відбитки), за якими і можна встановити саму злочинну подію. При виявленні латентних злочинів обовязково повинні братися до уваги їх специфіка, форма зовнішнього прояву, конкретні способи, місце і час їх вчинення, морально-психологічна характеристика можливої винної особи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закалюк А. Курс сучасної української кримінології / Закалюк А. К. : Видавничий дім, 2007. С. 177.
2. Александров Ю. Кримінологія / Александров Ю., Гель А., Семаков Г. К. : МАУП., 2002. С. 56.
3. Головкін Б. Латентний вимір корисливої злочинності в Україні / Головкін Б. // Юридична думка. 2009.- № 6. С. 110.
4. Даньшина І. Кримінологія / Даньшина І. Х.: Право, 2003, С. 44-45.
5. Іванов Ю. Кримінологія / Іванов Ю., Джужа О. К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006.
6. Босхолов С. Основы уголовной политики: конституционный, криминологический, уголовно-правовой и нформацеонный аспекты / Босхолов С. М., 1999. С. 21.
7. Кудрявцев Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования / Кудрявцев Н. М., 1994. С. 164.
8. Джужа О. Кримінологія / Джужа О. К.: Атіка, 2010. С. 67.
9. Гель А. Кримінологія / Гель А., Се